Перший тиждень літнього інтенсиву «Дня» завершився яскраво! Приємною несподіванкою для літньошколярів стала поїздка до кінноспортивного клубу сімейного типу «Equides Club». І недарма, адже символом Літньої школи «Дня» є коник Алегро, який нагадує про те, що журналістика має приносити задоволення тим, хто нею займається.

Клуб розташований на березі озера і має величезну територію в 16 га. Тут готують спортсменів до внутрішніх і міжнародних змагань, навчають аматорів, а для дітей проводять іпотерапію і навіть гімнастику… на конях!

Про клуб, його «мешканців» та особливості кінного спорту докладно розповіла Катерина Цулун – суддя кінних змагань і начальник конюшні в «Equides Club», що знаходиться у селі Лісники (від столиці – рукою подати). Під час екскурсії захоплені «школярики» не стримували подиву: як вправно працівники клубу доглядають і виховують тварин і з якою довірою коні ставляться до людей. Особливою приємністю була для юнацтва змога погодувати коників придбаними попередньо яблуками і цукром.

Виявилося, що коні – дуже зайняті створіння, адже день у них розписаний майже похвилинно. Втім, є час і попрацювати, і розім'ятися, і смачно поїсти (одна тварина вагою 500-700 кг поглинає за добу не мегше 12 кг сіна, а також кілька кг вівса та мюслів з різноманітними поживними добавками), і відпочити. А ще літньошколярам пощастило потрапити на вранішнє тренування коней.  

Від пані Катерини студенти також дізнались про те, що в Україні, а саме у Жашкові, зараз знаходиться перший за світовим рейтингом жеребець-виробник – Корнет Оболенські. Крім того, кінь з Петриківського кінного заводу, що в Дніпропетровській області, переміг на Бундес Чемпіонаті у Німеччині, а ще один їхній кінь став чемпіоном Європи минулого року. «В Україні є хороші коні, і цим можна і треба пишатись», – говорить пані Катерина.

Для найменш ризикованих передбачили невеличку поїздку в кареті, запряженою двійкою білих красенів. Але школярики встигли все, тож опісля – кульмінаційний момент запланованої програми: кожен охочий (а це, звісно, всі без винятку) покатався верхи.

Якщо ще зовсім нещодавно у нашій країні кінний спорт вважався ексклюзивом, то нині він доступний кожному охочому, не залежно від вікової категорії чи статі. Вирішальні фактори – присутність великого бажання займатися наполегливо і регулярно, любов до коника та готовність піклуватися про нього і брати на себе відповідальність.  Пані Катерина додає: «Це найдемократичніший вид спорту. Існують змагання для дітей з двох років. А на Олімпіаді у Лондоні за збірну Японії виступав спортсмен, якому 86 років. Як кажуть, маєш час і маєш натхнення – вперед!»

Христина СОЛТИС, Львівський національний університет імені Івана Франка:

Я відчула на собі справжній ефект іпотерапії. Ці коники неймовірні, вони заряджають позитивом і дозволяють  абстрагуватись від всього, що тебе турбує. Після інтенсивних днів у редакції та адаптації у новому місті спілкування з тваринами додало мені сили та врівноваженості. Годування коней, спостереження за їхніми тренуваннями, а опісля їзда верхи – це залишиться в моїй пам’яті надовго. Я вдячна «Дню», що він  подарував мені цей чудовий день.

Марія МАТЯЖ, Львівський національний університет імені Івана Франка:

У кінці фільму «Белая грива» головний герой і його кінь відправились у місце, де люди і коні завжди разом. Здається, я знайшла це місце. Кінний клуб − це дивовижна місцина, схожа на якийсь окремий чарівний світ. Єднання з природою та запах свіжоскошеного сіна, що може бути кращим для релаксації на вихідних?! Водночас заїзди на конях − це серйозний спорт, яким виявляється займаються діти починаючи вже з 2 років!!! В свої два, я , напевно, тільки і знала, що коники кажуть «і-го-го», а сучасні дітлахи вже беруть участь у змагань разом зі своїми поні. Світ змінюється, і, як ми бачимо, на краще.

Марина СНІЖИНСЬКА, Національний університет «Києво-Могилянська академія»:

Уміння вчасно робити паузу в роботі — ознака професіоналізму. «День» показує, як можливо організовувати свій час так, щоб його вистачало і на інтенсивну роботу, і на заслужений релакс після неї. Спілкування з конями на певний час викинуло з голови думки про статті, розшифровки, дедлайни. Але і в час відпочинку не має припинятися робота над собою. Катання верхи і розмова про світ кінного спорту були для мене та інших літшколярів чимось абсолютно новим, що не мине без користі. Всі ми сьогодні захотіли мати свого коня, усвідомлюючи, що для реалізації цієї нової, ще «рожевої» мрії треба набиратися досвіду і рухатися вгору. Світ коней заворожує. Згадується Свіфт, який (хоч і не без іронії) в одній із частин «Мандрів Гуллівера» зобразив коней як надрозумних істот, що мають свою цивілізацію. Дуже зігріло, що правила кінного спорту максимально спрямовані на захист інтересів тварин. Отже, людство рухається у правильному напрямку.

Дмитро БАЙДА, Національний університет «Острозька академія»

Спину – рівно. Ноги – зацементувати до крупа. Думати лише про повний зв’язок із конем, ви – єдине ціле.

Сьогодень я вперше відчув усю складність побудови стосунків із цим парнокопитним. Не очікував дізнатись, що 90% роботи із твариною минає в догляді та лишень 10% у тренуваннях. Рівень школи, звичайно, вразив.

Нагадаємо, що цьогоріч Літня школа журналістики проходить за підтримки Центру інформації та документації НАТО в Україні.