Діти — се наш дорогий скарб, се наша надія, се — молода Україна.
Олена Пчілка, українська письменниця, меценатка, перекладачка, фольклористка, публіцистка, громадська діячка

Наша Спадщина віків

У другий день роботи Львівського книжкового форуму особливою увагою читачів користується «Корона або Спадщина Королівства Руського»

Новинка «Дня», що «лікує історичну амнезію», буквально тільки-но вийшла друком, а попит на неї з’явився ще до її появи. Тож не дивно, що до стенду №306 два дні поспіль вишукується черга за нею. Це той випадок, коли говорять, що книга влучила в «яблучко». До стенду підходять, як давні шанувальники Бібліотеки газети «День», так і молодь, яка тільки-но почала «всмоктувати» нову інформацію, нові-старі факти, що проливають світло на пропагандистські навіяні історичні «плями».

Україна знаходиться на одному з переламних історичних етапів. І саме юному поколінню зараз конче необхідно розібратись, як в існуючих реаліях, так і в історичних аспектах, які зрештою призвели до ситуації, в якій ми знаходимось зараз. «Нас цікавлять питання державотворення» – так говорять відвідувачі виставки, ознайомлюючись із гамою інтелектуальних продуктів видавництва «Дня». І саме історичні аспекти творення нашої держави, які торкаються не лише горизонту 26 років незалежності, або навіть одного століття починаючи з доби Скоропадського, а пірнають в глибинні вікові історичні течії формування нашої національної ідентичності і традицій держави з Русі. Ворог в принципі і намагається загнати нас в межі вузького сприйняття цього аспекту. Мовляв, території нам подарували, а самі українці в кращому випадку – це розбійники в шароварах, а в гіршому нас взагалі не існувало.

Книга «Корона або Спадщина Королівства Руського» кожним словом в своїй назві інтригує. Немає сумніву, що українцям варто було б дізнатись, що всі ми є власниками такої Спадщини, яка доводить наше право на Корону та на Королівство. Русь, образ якої радянські та імперські історики та пропагандисти всіляко намагались прив’язати до Московії, є тим історичним фактом, який ставить все на свої місця. Головне для українців зробити крок до цієї Спадщини. І книга «Дня» дає таку можливість.

ПЕРШІ ВРАЖЕННЯ

Ольга КУРНАК, Ужгород:

— Я з дитинства цікавлюсь історією, і дуже задоволена вашим доробком і книгами, адже купую відносно вже давно, «Корона…» — книга, за якою я їхала, і вже з першого погляду помітно, що видана вона на дуже гарному папері, а люди, які доєдналися до написання цієї книги ,варті захоплення. «День» — дуже гармонійно та красиво змінює ставлення до української книги. Нею хочеться милуватися, і отримувати максимальне задоволення від читання. Також захоплює багатий зміст: книги «Дня» читаються і в дорозі, і на відпочинку, і на роботі. Легкість, грамотність, патріотичність, наповненість — це для мене і є «День», Дай Боже, аби всі так працювали, як газета.

Ярина ГАЗДЕЙКА, читачка:

— Газету читаю давно, стала її постійним передплатником. За авторами щоденки інколи навіть не встигаю, адже все таке цікаве і різноманітне, глибоко проаналізоване… «Корону» очікувала кілька місяців, адже приємність купити цю книгу на форумі вдвічі більша. З моїх улюблених — «Сила м'якого знаку» та «триптих». Часом думаю: не все буду читати, але відірватися від «Дня» — неможливо. Особливо трепетно очікую завтрашнього дня — презентації книжкової новинки, адже йду ніби на зустріч з родиною.

Марія ЖУК, студентка:

— Газету «День» читаю ще зі школи, адже батьки виписують видання протягом 5 років. З того часу цікавлюся багатьма проектами, особливо подобається триптих «Дня», зокрема книга Івана Капсамуна «Котел». Вже два роки вона є моєю настільною, уроки якої я перечитую та беру до уваги та порівнянь. Зараз заохочую до читання своїх однолітків та однокурсників, адже для того, аби розуміти відносини та культуру інших країн, на мій погляд, треба плекати та вивчати нашу. А проекти газети «День» в цій справі — невід'ємна частина та просто дуже приємний додаток.

Василь Григорович, пенсіонер:

— З того часу, як вийшла в світ книжка «Сила м'якого знаку», я почав просто «переслідувати» «День»: роблю виписки з актуальних і свіжих колонок, колекціоную серію книг. А я, між іншим, став першим покупцем «Сили…» в ті роки. Мені дуже сильно до вподоби ваші проекти, адже чіпляють не тільки цікавим змістом, а і стійкою, незмінною позицією. Вона підіймає низку актуальних питань, захоплює історичними аналогіями та гострими колонками. Взагалі, вона правдива та актуальна. Про «Корону…» дізнався сьогодні, адже я щороку підходжу до стенду «Дня» і купую новинки. Всі книжки, які є в бібліотеці газети «День» — всі маю і люблю. Кожна особлива, тому виокремити з них одну найкращу дуже важко.

Андрій ДОМАНСЬКИЙ, пенсіонер:

 — Я уважно слідкую за проектами газети «День», адже вони спрямовані на розбудову нашої з вами держави. І оскільки я працював все життя зі студентами, мене цікавлять питання, які спрямовані на виховання студентства та молоді загалом. Ми разом читали «День», аналізували і я далі з задоволенням продовжую це робити. Я з самого початку існування газети виписую «День». І хоча я багато преси в житті читав, зараз залишив лише улюблену, і стежу за всім її новинками та чудовими проектами. Хоч мені минуло цього року 90, я продовжую дивуватися новим подихам та студентами, які з Літньої школи журналістики починають долучатися до проектів. Це найкращий мотиватор для розвитку та постійного самовдосконалення.

Валентин ТОРБА, «День», Анна ГОЛІШЕВСЬКА, Львів, фото Артема СЛІПАЧУКА, «День»

«День» у Facebook, , Google+

Новини партнерів
comments powered by HyperComments