Я — для того, щоб голос мого народу достойно вів свою партію в багатоголосому хорі світової культури.
Олекса Тихий, український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи

Щасливий світ саламандр

Мистецький дует Krolikowski Art дослідив засоби інформаційної війни

Навіть якщо ви не знаєте, що таке астротурфінг чи сокпапет, радше за все, стикалися з цими технологіями. Зокрема про них розповідається на виставці «Саламандри сьогодення» дуету Krolikowski Art. Александра та Александер Кроліковські дослідили поширені механізми інформаційної війни під час арт-резиденції у студії PRAM, що в Празі. До 19 серпня цей проект можна побачити у київській Dymchuk Gallery.

«В ІНТЕРНЕТ-ПРОСТОРІ МИ ЩЕ ТРОХИ, ЯК ДІТИ»

Провідниками у світ інформаційних війн стали плямисті саламандри, герої роману «Війна з саламандрами» чеського письменника Карела Чапека. «Цей роман, саме таке видання, був першою великою книжкою, яку я прочитав, — Александер показує видання 1986 року з сюрреалістичними ілюстраціями художників Тишкова і Козлова. — Загубив цю книжку, але потім купив ще один такий примірник, дав Александрі почитати, і ми аналізували її вже з мистецьких позицій. Зрозуміли, що це один із перших постмодерних літературних творів. Він написаний 1935 року, коли про постмодерн ще ніхто не говорив, але усі постмодерні прийоми тут є».

До анексії Криму Александер та Александра жили у Севастополі, де побачили, як працюють методи інформаційної війни, які вони відносять до постмодерних. «Якщо Чапек критикує модерні маніпуляції масами, ми вирішили подивитися критично на постмодерні. Виходить метамодерна позиція, бо ми дивимось на все це дуже іронічно, але ця іронія виводить до серйозних висновків. Наша мета — змінити думку про інформаційні війни, бо не всі в Україні ще розуміють, що це дуже серйозно. Що спочатку просто хтось працює за комп’ютером, а потім отаке», — Александер підводить до фотоколажу з бойовиками «ДНР» серед диму і вибухів. Там же, серед озброєного натовпу, затесались кілька саламандр.

«В інтернет-просторі ми ще трохи, як діти. Ми не надто досвідчені, щоб мати міцний імунітет до маніпуляцій, які там відбуваються. Ми легко повіримо у картинку, яку нам покажуть, ми здебільшого віримо своїм емоціям і відчуттям», — додає Александра.

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ VS РУЧНИЙ ТРУД

Оксфордський словник англійської мови словом 2016 року назвав термін «постправда». Він набув поширення у 2010-х, особливо після Брекзіту та президентських виборів у США, коли переміг Дональд Трамп (на одному з колажів він теж є, обнімає чарівну саламандру).

«Вважайте, що перемога Трампа і Брекзіт є справою компанії Cambridge Analytica, — Александер підводить до тексту, надрукованого у вигляді саламандри, де розповідається про СА. — Наприклад, люди проходили тести на кшталт «Який ти котик?». Так вони віддавали свої дані, які аналізувалися, і кожному подавали певну контекстну рекламу, що штовхала до певних дій. Скажімо, бачили, що людина любить полювати, і ось у її стрічці з’являлась інформація, що Гілларі Клінтон заборонить вільний обіг зброї. Людина і не хотіла голосувати за Трампа, але думає — певно, треба, бо я ж хочу полювати. І так щодо кожної соціальної групи. Але це вже не цільова аудиторія, як раніше, це абсолютно індивідуально. Тобі підберуть таку маніпуляцію — і це зробить машина».

Інший підхід застосовують у східних країнах, наприклад, у Китаї. На відміну від Заходу, з його автоматизацією і штучним інтелектом, тут формуванням «потрібного» інформаційного поля займаються величезні, у сотні тисяч, групи людей. «У Китаї є державна «50-центова партія» і «водна армія» інтернету — це наче про саламандр. «Водна армія» є комерційною структурою, яку можна замовити, і її працівники напишуть все що завгодно, зроблять мільйони постів і коментарів», — каже Александер.

«СЬОГОДНІ МЕТОДИ МАНІПУЛЮВАННЯ СТАЛИ ЖОРСТКІШІ»

Взагалі емоціями людей маніпулюють не одне століття. Сам Александер наводить приклад з російсько-японської війни на початку ХХ століття. Тоді у Російській імперії видавали комікси, де японців зображали жалюгідними, страшними, а росіян — великими і красивими. «Якщо показати це сучасним людям, вони не поведуться. Проте сьогодні методи маніпулювання стали жорсткіші, — продовжує художник. — Ще 2013 року я не розумів, що певні акаунти на севастопольському форумі — це не різні люди, а та сама, яка наче надягла на руки шкарпетки і розмовляє сама з собою. Це сокпапет, — Александер підходить до скульптури у вигляді руки з натягнутою на неї шкарпеткою. — Ось він нібито зігує чи голосує за щось. Сокпапет зручний для політичних маніпуляцій. Ти підводиш людей до певної думки, розмовляючи сам із собою — наче в діалогах Платона».

ФЕНОМЕН АСТРОТУРФІНГУ

Штучна трава в експозиційному просторі відсилає до астротурфінгу. Термін утворився від назви американської компанії AstroTurf, яка виготовляє ковролін, що дуже схожий на справжню траву. «Про термін «астротурфінг» в Україні знає мало людей, але це явище поширене. Щонайменше кілька великих політичних партій використовують таку методику, — стверджує Александер. — У 1980-і роки у Сполучених Штатах було поширене явище grassroots низових ініціатив. Якщо політики не хочуть чогось робити, люди роблять це самі, добиваються, щоб, наприклад, закрили атомну станцію чи побудували нове бейсбольне поле. Але потім почали займатися імітацією суспільної думки. Перший астротурфінг з’явився ще до інтернету, наймалася контора, яка писала величезну кількість листів з певного питання до медіа. Коли з’явився інтернет, робити це стало дуже-дуже легко».

ПОБУТИ ТРОЛЕМ

Один із перших інструментів інформаційної війни в мережі — тролінг, який виник ще «на зорі інтернету» в 1990-х роках. Класичний приклад — «ольгінські тролі», яких використовує кремлівська пропаганда. Александер знайшов їх методички 2008 — 2009 років, і саме вони покладені в основу інструкції для тих, хто хоче попрацювати на маленькій «фабриці тролів», створеній дуетом для виставки. Тож побути тролем може кожен відвідувач.

«Писати потрібно правильно і без помилок», «Ображаючи противника, не потрібно використовувати грубі слова чи образливі вирази», — такі настанови є в інструкції для «колег-Саламандр». Відвідувач може обрати якусь із чотирьох сторінок у «Фейсбуці», це профілі різних «саламандр», які репрезентують інтернет-тролів у контекстах різних країн.

«У Чехії почали використовувати ці акаунти, щоб, наприклад, написати колишній дівчині. «Чеську» саламандру боялися використовувати, бо вона була дуже активна в альт-райт спільнотах (тобто, альтернативних ультраправих. — Ред.). Там її скрізь прийняли», — каже Александра.

Також через тролів люди писали коментарі і вступали в дискусії. «Але робили це саме через «міжнародну» саламандру Андреаса. Вона не пов’язана з певною країною, хоча живе в Празі», — додає Александер. Цей «Андреас» є модельєром, навіть представлена колекція його речей із саламандровим принтом.

Ну а ще на виставці можна почитати сайт фейкових новин The Newts News (тобто «Новини саламандр»), заснований на уривках роману Карела Чапека. Саме слово «саламандра» англійською — «newts», що співзвучно слову «новини». Власне, фейкові новини і стають тими «саламандрами», які нас поневолюють і шиють у дурні.

«ТИ САМ ПРИНОСИШ ЗБРОЮ У СВІЙ ДІМ»

«Інтернет є в кожного, і ти сам приносиш зброю у свій дім. Ті самі листівки сто років тому треба було принести, роздати людям, а там, може, хтось їх не візьме. А тут ти сам занурюєшся в цей простір, — розмірковує Александер. — Ми не можемо жити без інтернету. Проблема в тому, що ми не завжди розуміємо, що це зброя».

Навіть якщо ви не користуєтесь інтернетом, це не захистить від його небезпек. «Якось я почув, як бабуся Александри слухає радіо-брехунець, і там кажуть: «У мережі «Фейсбук» сказали те і те». Тобто, все одно інтернет стає головним джерелом інформації, впливає на радіо, телебачення й усе решта. Ми живемо в інтернет-світі і не можемо повернути назад», — переконаний Александер.

Втім, художники пропонують засіб захисту від маніпуляцій у мережі. Підказку дають зображення в техніці АSCII-арт, тобто зроблені за допомогою комп’ютерного коду ASCII. «Коли ми намагаємось прочитати ці букви, цей код, то не бачимо малюнку. Щоб побачити картину, треба відійти. Саме це є першою стратегією, щоб отримати імунність проти маніпуляцій, — зауважує Александер. — Треба не роздивлятися коментар кожного, а подивитися, наприклад, усі коментарі певного персонажа, з ким він спілкується. Трохи відійти і подивитися збоку. Тоді легше побачити, що, наприклад, певний акаунт є інструментом маніпуляцій».

***

В останньому розділі роману «Війна з саламандрами», після того, як ці тварини перекроїли світовий устрій, автор виправдовується в розмові з самим собою: «Що я можу вдіяти? Адже люди самі цього хотіли: всі хотіли мати саламандр; цього хотіли торгівля, промисловість і техніка, державні діячі й військові... Хай би як мені було шкода людства! Але найбільше було мені шкода його, коли я бачив, як воно само щосили рветься до своєї згуби... Тепер цього вже не зупинити. Саламандри плодитимуться далі, вони далі й далі дробитимуть старі континенти... Згадай лишень, що доводив Вольф Мейнерт (герой роману, філософ-відлюдник. — Ред.): люди повинні звільнити місце для саламандр, і тільки саламандри створять щасливий, цільний і однорідний світ...»

І пам’ятайте, що коли гортаєте стрічку новин, радше за все, за вами підглядає маленька саламандра.

Марія ПРОКОПЕНКО, фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»

«День» у Facebook, , Google+

Новини партнерів
comments powered by HyperComments