Безлад не створює порядку. Якщо око зодчого — хаос, будівля буде Вавилонською вежею.
Віктор Гюго, французький письменник

Сто років – це багато чи мало?

Як франківці ювілей відмічають

Два дні (27 і 28 серпня) Національний театр імені Івана Франка святкує 100-річчя свого прославленого колективу. Ще біля виходу з метро вже було чути, як гучно грає духовий оркестр. Підходимо з фотокором ближче, і бачимо  багато людей: зірки, провідні актори, відомі громадські і мистецькі особи, творча молодь, шанувальники  - всі у піднесеному настрої  (фотографуються на згадку, дають інтерв‘ю представникам ЗМІ, кумири сцени роздають автографи фанам)… Дощик накрапає, але він не став на заваді віддати шану Івану Яковичу Франку, ім‘я якого гордо носить театр, і саме 27 серпня  - у день народження  патрона цього колективу, митці поклали квіти біля монумента Каменяру, до пам‘ятників «батьку-засновнику» Гнату Юрі, режисеру Сергію Данченку, актору Миколі Яковченку, а ще, до початку церемонії, франківці побували на Байковому кладовищі, і згадали легендарного майстра сцени  та  кіно Богдана Ступку, який теж народився 27 серпня…

- Сто років для театру – це багато чи мало?

- Це неймовірно, - із захопленням каже акторка Наталія СУМСЬКА, - бо ми всі присутні на унікальній події. Сто років Першій сцені України – історична дата! Це увінчує наше буття у театрі. Зараз для франківців перехідний період, який і для суспільства теж непростий, болючий та пекучий, але життя триває, і хочеться свята, попри всі негаразди, які сьогодні є. Нині до нашого колективу прийшли нові актори, режисери, і я щаслива, що творчість вирує, з‘являються цікаві постановки, тривають пошуки й експерименти, що публіка любить наш театр, що є амбітна молодь, а тому я вірю в гарне майбутнє франківців!

- Якщо з позицій вічності дивитися, то 100 років – мало, - вважає  актор Олексій БОГДАНОВИЧ, - а якщо порахувати, що я в Театрі Франка працюю вже 36 років, то це гарний ювілей. Хочу побажати, аби наш театр був! Радував  новими виставами в іншій якості, іншій естетиці, щоб був цікавий глядачам, а не лише пропонував розважальний сегмент. Для мене «золотим віком» франківців є час, коли художнім керівником був Данченко. Я вдячний Сергію Володимировичу за те, що запросив мене грати на цій легендарній сцені, опікував, вчив, подарував знакові вистави до репертуару, які прикрасили не лише нашу афішу, а й увійшли до історій українського театру. Він створював постановки європейського ґатунку! Вдячній долі, що мав щастя спілкуватися з надзвичайно талановитою людиною. З трепетом і сумом згадую Данченка. Таких особистостей сьогодні нам дуже бракує!

 - 100 років театру, який безмежно люблю, ця сцена стала - частиною мого ДНК! Тут все, як в справжній родині: щастя і горе, злети і падіння, радість і смуток, любов і навпаки, але Театр - живий і такий рідний, -  каже актор Дмитро ЧЕРНОВ. -  Наш театр  має унікальну біографію та історію, яка пишеться й по нині. Театр Франка - будь здоровим і живи ще багато творчих літ! Окрема любов, то наші глядачі! А ще ми маємо сьогодні великих іменинників: Івана Франка і Богдана Ступку. Вічна їм пам‘ять!

Богдан Сильвестрович любив цитувати: «Шекспір сказав: «Світ — театр і ми всі в ньому актори», а  Сковорода ще доповнив: «І кожен грає ту роль, на яку його поставили»…

Біля входу до театру розстелили червоний килим, а дощ стає сильнішим і всіх запрошують до фойє де пригощають шампанським та цукерками…

Хоча, нагадаємо, офіційний день народження франківців – 28 січня 1920 року (саме тоді відбулася перша вистава «Гріх» за В. Винниченком молодого театрального колективу під керівництвом Гната Юри); були плани масштабно відзначити цю дату і провести навесні міжнародний театральний фестиваль, але пандемія коронавірусу поламала всі задуми, і лише зараз Перша сцена України запросила почесних гостей і глядачів на святкові вечори. Чому два дійства? Бо через карантинні обмеження крісла у залі й досі обгорнені біло-червоними стрічками, публіка сидить  в шаховому порядку, а до театральної будівлі можна зайти лише у масках, і продезінфікував руки…

Втім настрій у всіх був святковий.  Ведучі  вечора - провідні актори Поліна Лазова і Лесь Задніпровський.  На величезному екрані демонстрували унікальні кадри та світлини, які нагадали про історію театру, знакових постатей минулого і сьогодення, фрагменти з легендарних вистав…

З подарунками  (грамотами, медалями, квітами, а ще погасили спеціальні марки та конверти), теплими словами ювілярів вітали: голова Верховної Ради Дмитро Разумков, ректор Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенко-Карого Олексій Безгін, меценат Віталій Скоцик, директор Департаменту культури КМДА Діана Попова, голова Київського відділення НСТД Олексій Кужельний, концертні номери спеціально підготували колеги: з Російської драми ім. Лесі Українки, Національної Оперети, «Київ модерн-балету», Національної Опери, Молодого театру та інш. Було і офіційно, і тепло, і креативно, і весело, а «вишенькою» на святковому «торті» став виступ самих ювілярів, які під орудою Леся Задніпровського виконали лірично-гумористичне попурі про рідний театр. У фіналі на сцену вийшли всі франківці і до присутніх вечора звернувся Михайло ЗАХАРЕВИЧ, генеральний директор і художній керівник Театру ім. І. Франка:

-  Дякую всім, хто прийшов до нас на ювілей! Шановні колеги: ветерани, середнє покоління і молоді актори я хочу низько вклонитися вам за те, що ви робите сьогодні у нашому театрі. Давайте не забувати всіх, хто своїм мистецтвом вписав яскраві сторінки в історії франківців. Зараз ми перейняли творчу естафету і, сподіваюся, що ми з гордістю будемо нести прапор високого мистецтва Першої драматичної сцени нашої держави. І разом із глядачами ми зробили крок уже у друге століття!

Шановні наші друзі-глядачі, ну який же театр без вас? Ми відчули це, коли через карантин не бачили вас у залі, і гірко сумували, переживали, а потім так зраділи, коли отримали можливість грати для вас вистави. І хоч, через рекомендації МОЗ, ще не можна, аби зал був повним, але ми кожний вечір відчуваємо теплоту ваших сердець… Дякуємо вам!

А ще хочу повідомити  про те, що мав запрошення  від мінського Національного театру імені Янки Купали приїхати 14 вересня на їхній ювілей, але на превеликий жаль, ювілею не буде у них через нинішню політичну ситуацію у Білорусі. Бо директора театру Павла Латушка звільнили з посади, розформована трупа, і фактично Купалівський театр може перестати існувати… Тому сьогодні ми запрошуємо мінських колег до нас, аби на франківській сцені вони все ж відмітили свій ювілей.

Це повідомлення викликало овації всіх присутніх!

- Я вірю, що в нашій красивій країні настане мир, - продовжив Михайло Васильович, - щоб Україна розвивалася, і була багатою та щасливою, щоб весь світ поважав нашу державу і нікому не хотілося з нами сперечатися, воювати, захоплювати нашу землю, а щоб приїздили до нас лише з відкритим серцем!  Щоб наш театр розквітав і ще сотню ювілеїв святкував. Всім добра, щастя, здоров‘я і ніякий коронавірус аби не чіплявся до кожного з вас!

На згадку про 100-річний ювілей всі глядачі отримали сувеніри – цілу торбину з цінними книжками, альманахами прем‘єр, монографіями та альбомами про різні періоди становлення Першої сцени України. До речі, всі, хто не встиг придбати квиток на святковий концерт, матимуть нагоду долучитись до святкування онлайн. 28 серпня о 18.45 в прямому ефірі всі охочі зможуть долучитися до перегляду ювілейного вечора на youtube-каналі..

А новий, вже 101-й  сезон франківці розпочнуть 15 вересня і, за традицією,  українською класикою. Це буде вистава  «Украдене щастя» - нова версія класики, яку поставив Дмитро Богомазов і яка стала однією з останніх резонансних  прем‘єр.

Тетяна ПОЛІЩУК, «День». Фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»

«День» у Facebook, , Google+

Новини партнерів