Таня + Леся = «Узгодженість»
З нефігуративним живописом не виникає проблем; намалював абстракцію, і вона подобається. Особливо — самому авторові. З глядачами значно складніше. Тому з деяким недовір’ям я вирушив до київського Центру української культури та мистецтва, де відкривалася спільна виставка «Узгодженість», що об’єднала в одній арт-галереї творчість і долі двох сучасних українських мисткинь — Тетяни Савушкіної та Олесі Ланевської.
Мій досвід сприйняття сучасного образотворчого мистецтва підказував: натягнуте на підрамник полотно, вкрите фарбами, — ритуальні двері, але двері в спілкування. Це запрошення до розмови, приємної тобі або — ні, зрозумілої або — ні, корисної або — ні, але завжди чесної. Потягнемо за ручку і спробуємо розібратися, в чому вона, «Узгодженість».
***
Ні Таня, ні Леся не були дітьми індиго і не належать до міленіумів, але вони інші. Навіть при побіжному погляді бачиш інакшість. Відчувається знання цифрового малюнка, де це потрібно; використовується техніка рідкого акрилу (Fluid Acrilyс); присутні формальні ремінісценції з такими сучасними класиками як нормандець Мішель Дебуллі або ломбардієць Целестін Мессаджо. Наприклад, полотна Тетяни Савушкіної просто... пронумеровані. У автора я з’ясував: чому?
— Не хотіла нав’язувати глядачеві своє бачення. Двері сприйняття відкриті.
Та на цих полотнах присутня модна вібрація кольорів і синхронність, при цьому на полотна виплеснута велика різноманітність геометричних форм, що викликає чисті емоції та будить позитивну енергію глядача. Ми отримуємо шанс пережити «щасливі збіги» (happycoincidences), як цю штучно створену в сучасному мистецтві синхронність, що досі зустрічалася в квантовій фізиці та біології, назвав основоположник аналітичної психології, швейцарський психіатр Карл Густав Юнг. Панове, ласкаво просимо в «Узгодженість».
Встигаєте стежити за хроматичними полями та вібраційними енергіями?
Тепер про те, як це виходить.
***
Років десять тому, ні про яку техніку флюїд-акрил у житті Тетяни Савушкіної і натяку не було. Щаслива родина, успішний чоловік, двоє дітей, та і сама вона продакт-менеджером в IT-дочці компанії «Еверест». У один з дощових вечорів чоловік Едуард повернувся з роботи і приніс Тані подарунок. Це була авторська картина «Маки», повз яку він просто не зміг пройти на Андріївському узвозі.
«ТУТ І ЗАРАЗ» (ТРИПТИХ). ЛАНЕВСЬКА ОЛЕСЯ. 2019 РІК
Наступного дня нічого не змінилося. Хіба що, вона розповіла маркетинг-директорові Олесі Ланевській про вчорашній презент. Два подальших роки «Маки» незмінно прикрашали стіну квартири Савушкіних. Чекали своєї години.
Минуло кілька років. Олеся вже давно виїхала до Росії, займаючись усе тим же маркетингом у великих IT-компаніях, а Тетяна очолила представництво єкатеринбурзької компанії, розробника софтвера «Naumen-Україна».
— Власне, з позиції директора представництва я і пішла, — розповідає Тетяна.
— Як пішла?! Куди пішла?
— Ну, ось так: узяла й пішла. В нікуди.
За десяток років весь цей IT-консалтинг і продажі програмних продуктів уже набридли, «день бабака», можна сказати, хотілося реальних змін у житті, про що Тетяна розповіла чоловікові. Той підтримав: «Тобі вже майже сорок. Займися тим, про що мріяла, скільки можна відкладати?»
— Поки ці питання крутилися в голові, слід було робити звичайні домашні справи. На Оболоні я йшла до стоматолога з молодшим сином і побачила, що оголошено набір до арт-студії «Палітра» на проспекті Героїв Сталінграда, 10А.
— Це був знак?
— Та я буквально забігла туди і заявила: «Запишіть мене, будь ласка, це мрія мого життя! Ночами мені сняться намальовані олією маки».
№12. САВУШКІНА ТЕТЯНА. 2019 РІК
— І що вам відповіли?
— «Чудово. До речі, у вас викладатиме Віктор Семеняк, який чудово пише маки».
...Коли на радощах Таня Савушкіна повернулася додому, зняла зі стіни картину і перевернула полотно «Маки», їх автором виявився Віктор Семеняк (1969).
Кажіть потім, що світ — це узгодженість випадковостей.
***
Навчання у Віктора Семеняка тривало півтора роки, але успіхи виявилися раніше. Бажаючи підтримати дружину, вже 2011 р. чоловік влаштував Тетяні Савушкіній виставку в київському бізнес-центрі Vector.
— Фотозвіт про виставку з’явився в стрічці в Едіка, чоловіка Тані, і він попався мені на очі. Для мене це була перша «приманка», яку розставив Всесвіт, залучаючи на мій Шлях, — сміється Олеся. — До 2012 року жодного стосунку до живопису я не мала і ніколи нічого не малювала. Навіть шкільні малюнки за мене малювала мама. А взимку 2012 року я намалювала перший у житті малюнок.
Олеся теж залишила престижну роботу, повернулася на Батьківщину і почала відвідувати заняття живопису у Віктора Семеняка в арт-студії «Палітра». Освоївши базове ремесло: техніку олією, підмальовування, акрил, кожна з них збагатила й індивідуально розширила власні вміння особистими експериментами. В кожної з молодих жінок свої особисті досягнення.
Лише за декілька останніх років Тетяна Савушкіна написала понад 100 картин, більшість з яких прикрасили приватні колекції в Україні, Франції, Польщі, США і навіть Китаї. Тепер вона — власниця арт-студії TanyaSava, де як викладач за чотири роки провела понад 350 майстер-класів з живопису акрилом. Що назвати з останніх виставок? У травні 2019 року Таня брала участь у проекті «Падаюча тінь «Мрії» на сади Джардіні», показаному в Національному павільйоні України в межах 58-ї Міжнародної виставки мистецтв у Венеції (LaBiennalediVenezia).
Зробила серйозний творчий заділ і Олеся Ланевська. Починаючи з 2012 р. і до сьогодні, вона вчиться в майстернях українських і зарубіжних живописців; серед останніх ательє-школа імпресіонізму EcoledeartsdeGiverny (2015, Живерні, Франція). Зрозуміло, чому лише в стилі імпресіонізму створено понад двохсот картин. За останні п’ять років «Моне залежна» мисткиня перетворилася на арт-куратора, живе в Стамбулі та реалізує міжнародні проекти, а також веде освітній курс «Дітям про мистецтво». В активі майже десяток експозицій, серед яких художня виставка «Чиста природа» (Temizdoga; грудень 2018 р., Стамбул).
***
Накопичивши певний художній досвід, відчуваючи схожі вібрації світів і творчу синхронність у часі, дві подруги, яких час від часу розлучала доля, вирішили на початку 2019 р. з’єднатися в одній точці місця і часу.
— Скажіть, як IТ-галузь вплинула на тематику ваших робіт?
Тетяна Савушкіна: — Робота в IT-галузі допомогла розвинути такі якості, як системність, уміння працювати в стислі терміни, а також керувати проектами й ідеями. Коли виникають труднощі, починаєш аналізувати із засвоєним бізнес-підходом: розбивати складне завдання на підзавдання, групувати в кластери, візуалізувати в «картах розуму», і як результат — рішення «лягає на полотно».
Продажі, консалтинг накладають певний відбиток на взаємини. Це горизонталь. Ти весь час рухаєшся по горизонталі, де одні й ті ж люди, а ти навіть не підозрюєш, чим вони захоплюються. Так, справді, в бізнесі прагнуть дізнатися все про клієнта, навіть кличку улюбленого собаки. Мене цьому вчили, як треба залізти в людину, аби продати товар або послугу. Але ніколи людину не обдуриш, якщо в тебе немає вогню в очах. І ось, коли продажі мені набридли, пристрасть згаснула, почали падати мої показники. Коли зустрічалася креативна людина: а це видно з заставки на телефоні, інших дрібницях, — я зрозуміла, що в IT-продажах я марную час. Тепер же ти дивишся на життя в усі очі.
***
У Стамбулі Олеся Ланевська жити звикла. Тут їй легко дихається і легко пишеться. Щоправда, персональних виставок ще не було, але, схоже, час прийшов. Як незалежний арт-куратор, вона повністю віддається мистецтву. 24/7. Малює українська мисткиня на дозвіллі, основний час забирає арт-бізнес: знайти самобутнього художника, скомпонувати виставку, відправити до різних країн. Закони арт-бізнесу мало чим відрізняються від digital-бізнесу.
— Ці картини ви з Тетяною написали спеціально для виставки «Узгодженість»? Чи кожна обрала з раніших творів?
— Ні, це свіжі роботи, написані протягом останнього місяця. Вони довго виношувалися.
— Як поділили теми?
— Ми їх не ділили. Я приїхала до Києва, і ми працювали в Таниній майстерні на Подолі. Це також був неповторний досвід. Для мене немов повторився експеримент: був у мене досвід співпраці з іншою мисткинею, коли в одному проекті потрібно було на одну тему написати спільні роботи.
— Ви відбраковували твори, створені для спільної виставки?
— Так вийшло, що ні. Це ж була «Узгодженість».
***
І на закінчення — про знаки. На відкриття виставки з’явилися дві гарненькі дівчинки в літніх яскравих сукенках: років п’яти-семи від сили. Подібно до небесних херувимів, у якусь мить вони зніяковіли — біля дівчаток опинився один на двох букет скромних польових ромашок.
Протягом офіційної частини відкриття та двадцятьох хвилин неформального спілкування дорослих дві музи вочевидь нудьгували, поки їм не видали крейду і не відправили до затишного дворика на свіже повітря — на пленер.
Покидаючи виставку, я зупинився, поглянув на роботи. Особливо привернула увагу каліграфія різними почерками:
Таня + Леся = ...