Мир, прогрес, права людини – ці три цілі нерозривно пов’язані. Неможливо досягнути якоїсь із них, нехтуючи іншими.
Андрій Сахаров, фізик, правозахисник, дисидент, громадський та політичний діяч, лауреат Нобелівської премії миру

Те, що лікар прописав: у Києві пройшли Медичні пікніки

Сотні людей зібралися у парку Шевченка, щоб дізнатися, як бути здоровішими

У «швидкій» діти роблять штучне дихання манекену, підключеному до якогось сучасного апарату, поруч кілька десятків дорослих проходять майстер-клас з надання першої допомоги. Люди оточили студентів-хіміків і біотехнологів, які показують науково обґрунтовані фокуси. Черги вишикувались до кабінок, де тестують на ВІЛ, гепатит і сифіліс і суто на ВІЛ. Трохи далі розповідають про формування сексуальної ідентичності, а на іншій галявині, вмостившись на великому червоному пуфі, можна розпитати лікарів і представників МОЗ про медреформу. Навіть знавцям літератури і філологам є де показати знання – на локації Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України можна дізнатися про фобії та хвороби письменників і пройти вікторину про письменників і спорт.

Погода пішла на зустріч науковцям і медикам – замість обіцяної зливи лише пару разів зривався дощик. Зрештою, його можна було перечекати у спеціальному лабіринті і заодно дізнатися там багато цікавинок про свій організм. Як бачите, програма Медичних пікніків, які пройшли у парку Шевченка 19 травня, у День науки, була неймовірно насичена. Та 200 м’язів, які, як дізналися, використовуються при ходьбі, нас не підвели, і ми обійшли усі локації.

ПРОГУЛЯНКА ВСЕРЕДИНІ СЕБЕ

Продавцям хот-догів біля парку сьогодні не пощастило – чимало активностей на пікніках були присвячені здоровому харчуванню, тому принаймні на цей день хтось від сосисок відмовився.

Поліна Золота, студентка-педіатр Національного медичного університету імені Олександра Богомольця, чекає початку квесту для дітей, який організовує з однокурсниками. Діти від п’яти до 13 років мають відправитися всередину людського організму – звісно, не насправді. «Ми будемо боротися з інфекцією в організмі маленького хлопчика, який брудними руками з’їв багато цукерок, і до нього потрапив вірус, - пояснює Поліна. - У нас є багато локацій. Починаємо з ротової порожнини, де нам розповідають, що вірус побіг до лімфоциту. Звідти він потрапляє до серця, потім – до шлунку і до легень. Ми пробігаємо по всіх важливих органах. На кожній локації є завдання. Наприклад, у шлунку стрибаємо і бігаємо, щоб той спорожнився і туди потрапила таблетка. На локації серця слухаємо серце і пульс, на локації у легенях є басейн з піною, наче це – мокрота, і ми маємо її прибрати. У фіналі – печінка, там відбувається битва, боремось з вірусом напряму і перемагаємо».

Ще можна було скласти здоровий раціон школяра, а шлунок, тобто його модель, сигналізував, чи сподобалось йому ваше меню. Продукти треба обирати з тарілочок поруч: там і банани, і яблука, і сухарики, і шоколадні цукерки. «За 60 секунд треба зібрати у моделі шлунка правильний раціон. Якщо добираєш правильні продукти, шлунок загоряється зеленим. Якщо неправильні – то червоним і починає кричати», - каже Поліна.

Неподалік дітлашні та їх батькам розповідають про тарілку здорового харчування волонтери з однойменної ініціативи. «Половина - овочі, фрукти і бобові, плюс трохи зернових і білків – м’яса, риби і молочних продуктів. Обов’язкова складова – вода», - описує денний здоровий раціон волонтерка ініціативи Мар’яна.

«Тарілка здорового харчування» проводить уроки для дітей, на яких вчить харчуватися правильно. А діти потім учать цьому батьків. «Діти швидше сприймають таку інформацію, після наших уроків приходять додому і кажуть: «Давайте виключимо такі-то продукти і завтра купимо броколі», - сміється Мар’яна. – Ми отримуємо багато відгуків, коли нам дякують і пишуть, що дитина ніколи не їла ту саму броколі, а тут прийшла і попросила купити. Або повністю виключила з раціону «Кока-колу».

«СЕКСУАЛЬНА ОСВІТА - ЦЕ ТЕЖ ПРО ОСМИСЛЕНІСТЬ»

Антоніна Сидоренко з ініціативи «КиївПрайд» стоїть біля стенду з літературою у зоні гендеру і сексуальності. Каже, що у людей, які підходять до неї чи слухають лекції, може бути подив, нерозуміння, інколи ставлять дивні запитання, але ніхто не проявляє відкритого негативу.

«У нас є кілька лекцій про трансгендерність, їх читають трансгендерні люди, один із них – з біологічною освітою, інша – з медичною. Тож вони можуть і розповідати про свій досвід, і оперувати науковими даними, - продовжує Антоніна. – Також ми влаштували три лекції про сексуальність у дуже широкому сенсі: про її формування у дитинстві, про сексуальність у ХХІ столітті, коли психолог розповідав про те, що ваші бажання, які можуть видаватися вам дивними, - нормальні, не обов’язково є девіацією, ще розмовляли про сексуальність і гендерну ідентичність».

Говорити про сексуальну освіту в Україні складно, бо по суті її немає. «Можна навести приклад розвинених країн – Норвегії, Швеції – де сексуальна освіта існує у шкільній програмі, цей курс підтримує держава, для цього готують спеціальних фахівців, все це оформлено у логічну структуру. В Україні навіть зовнішніх проектів, спрямованих на формування сексуальної освіти вкрай мало. З останнього цікавого – на платформі Prometheus з’явився онлайн-курс про сексуальну освіту і, здається, це взагалі перший в історії України курс на таку тему», - констатує Антоніна.

Сама Антоніна нещодавно повернулась з Азії, де прожила багато років, зокрема у В’єтнамі та Малайзії. Ми спитали про сексуальну освіту там. «Наприклад, Малайзія та Індонезія – мусульманські країни. Індонезія – країна з найбільшою кількістю мусульман. Там не йдеться про сексуальну освіту, навіть про гендерну. Поодинокі ініціативи на місцях у плані гендерної освіти інколи виникають, коли жінки самі збираються у своєму колі, але, як правило, це дуже швидко глухне, - розповідає Антоніна Сидоренко. – Взагалі мені здається, що сексуальна освіта є певною перевагою. Треба досягти певного рівня культурного і соціального розвитку, щоб дозволити собі рефлексувати на ці теми. Це певний бонус – думати раціонально і приймати рішення осмислено. Сексуальна освіта - це теж про осмисленість та про межі, про те, коли твоя взаємодія з зовнішнім світом, партнерами і собою стає зрозумілою самому тобі. Коли більша частина жителів країни мислить про те, як прогодувати себе, коли у більшості населення немає навіть середньої освіти, цей бонус стає недосяжним».

«У СУСПІЛЬСТВІ З’ЯВЛЯЄТЬСЯ НАУКОВИЙ ДИСКУРС»

Координує Медичні пікніки Анастасія Шелевицька, їй допомагає Ксенія Семенова, раніше вони заснували ініціативу «Наукові пікніки в Україні». «Моя сестра Анастасія Шелевицька за професією медик і як ніхто розуміє, наскільки велика зараз утворилась прірва у свідомості між МОЗ, лікарями, взагалі системною медициною і людьми, - акцентує Ксенія Семенова. - У соцмережах з’являється багато небезпечних рухів, на кшталт антивакцинаторів, багато говорять про гомеопатію, інші шаманські методики лікування. І мало хто говорить популярно про доказову медицину, про науково доведені способи лікування, медичні протоколи – тобто, про те, як це відбувається у цивілізованому світі. Тому Наукові пікніки у травні ми вирішили робити не традиційними, а медичними. Хочемо пояснити людям, що медицина – це наука, а не просто наворожив і вилікувався».

Взагалі Наукові пікніки проводяться двічі на рік: у травні і восени. Тепер планується, що травневі пікніки присвячуватимуть медичним питанням, а осінні робитимуть на загальну наукову тематику. Медичні пікніки входять у комплекс заходів Року науки в Києві, проекту, який переміг на Громадському бюджеті столиці, що свідчить – містянам наука цікава. Організатори залучили до Медичних пікніків багато громадських ініціатив, клініки і лабораторії, профільні університети, головним партнером стала медична мережа «Добробут».

Чому люди так підтримують антинаукові рухи, шкодячи своєму здоров’ю? «Завжди хочеться вірити у найкраще. Наука – це дуже довго і не завжди виходить. Клінічні дослідження ліків – це дуже довго і дорого, не завжди виходить. Хочеться, щоб була якась чарівна пігулка, щоб бабуся у селі помахала над тобою руками, і все стало добре, - розмірковує Ксенія. - Це простіше, ніж наукова побудова світу. Зрештою, людство почалося з міфічного сприйняття світу, а вже потім доросло до наукового».

Втім, координаторка Наукових пікніків зазначає, що позитивний ефект від таких подій відчувається. «Наприклад, у «Фейсбуці» на сторінці Медичних пікніків жінка написала у коментарях, що прийшла б до нас, але – ні, бо ми не розповідаємо, що гомеопатією можна лікуватися. І одразу багато наших «адвокатів», людей, які колись були на наукових пікніках, почали їй пояснювати, чому гомеопатією не лікуються. Все-таки у суспільстві з’являється науковий дискурс», - обнадіює Ксенія.

Між іншим, у рамках Року науки в Києві на нас ще чекають науково-популярні лекції, осінні Дні науки і згадані Наукові пікніки. Ми стежимо за анонсами, щоб тримати вас у курсі.
 

 

Марія ПРОКОПЕНКО, фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»

«День» у Facebook, , Google+

Новини партнерів
comments powered by HyperComments