Корінь демократії в активності громадян, а запорука - в забезпеченні прав людини.
Зеновій Красівський, поет, письменник, громадський та політичний діяч, політв’язень радянських таборів, член Української Гельсінської групи

У селі Хотів під Києвом попрощалися із Левком Лук'яненком

У селі Хотів під Києвом попрощалися з українським дисидентом і політиком, автором Акта проголошення незалежності України Левком Лук'яненком.

Як повідомляє кореспондент Укрінформу, у будинок покійного несуть квіти  його родичі, друзі, односельці і політики.

Дружина Лук'яненка Надія Іванівна розповіла, що він мав плани видати 13-томник усіх своїх книжок, але підвело здоров'я.

“Левко був великим трудоголіком. Хоча в останні роки він і відійшов від керування Республіканською партією, але іще очолював Асоціацію дослідників Голодомору. За останні 20 років він написав 16 книг, які потім зібрали у 13-томник. Зараз ми розповсюджуємо його книги. Багато подарували інститутам. Майже всі книжки ми видавали своїм коштом”, -  розказала вона.

Впродовж останніх  декількох років Левко Лук'яненко лікувався від лейкозу. А 1,5 року тому проблем зі здоров’ям побільшало - він зламав ногу і йому поставили штучний суглоб. "В останній місяць у нього утворився тромб на цій нозі, який також не давав спокою. Нога посиніла і "давала" температуру. Цей весь "букет" і спричинив його кінець",-  зазначила Надія Лук'яненко.

За її словами, Левко Григорович дуже хотів дочекатися свого 90-річчя, яке мало відбутися 24 серпня.

Попрощатися з Левком Лук’яненком прийшов і його друг-дисидент Іван Фещук, з яким вони у 1961 році деякий час разом відбували покарання у Мордовському таборі №7.

“Він був дуже уважною людиною. Розумів усіх. Міг знайти спільну мову з любим. Якщо у когось були якісь проблеми, то йшли до нього. Левко був юристом і допомагав”, - пригадує колишній в’язень.

“Ми зустрілися у  Мордовському таборі у 1961 році, коли його туди привезли. На той час я там уже був три роки, а потім мене етапували в інший табір, а він лишився там”, - додав Фещук.

Своїми спогадами про Левка Лук’яненка поділилася і його внучка Ганна: “У нього голова завжди працювала на сто відсотків. Якщо його запитати про минуле, то він усе пам’ятав... Мені здається, дідусь іще був не готовий іти з життя. У нього були плани.  Він якраз склав у 13-томник всі свої книжки. Після здобуття Україною незалежності, його хвилювало, що люди, які сидять у Верховній Раді, не є духовно українськими”.

Як повідомляв Укрінформ, 7 липня стало відомо, що Левко Лук'яненко потрапив до реанімації клінічної лікарні "Феофанія". Того ж дня він помер.

У вівторок, 10 липня, відбудеться офіційна церемонія прощання у приміщенні клубу Кабінету міністрів. Після цього небіжчика відспівають у Володимирському соборі і поховають на Байковому кладовищі.

Лук'яненко був співзасновником Української гельсінської групи і автором Акту проголошення незалежності України. Цей документ Верховна Рада ухвалила у день народження Лук’яненка - 24 серпня 1991 року.

Лук’яненко був першим послом України в Канаді, а потім народним депутатом Верховної Ради чотирьох скликань. Ушанований званням Герой України.

Лук'яненко народився 24 серпня 1928 року в селі Хрипівка Чернігівської області. Через підпільну антирадянську діяльність у травні 1961 року Львівський обласний суд засудив його до розстрілу, проте через 72 доби Верховний суд замінив розстріл 15-ма роками позбавлення волі. Покарання відбував у Мордовії.

У 1976 Левко Лук'яненко вийшов на свободу і став одним із засновників Української гельсінської групи. У наступному році він був знову заарештований і засуджений до 10 років тюремного ув'язнення і 5 років заслання. У 1988 Левко Лук'яненко вийшов на свободу. Таким чином він провів 26 років свого життя в ув'язненні. У 1988 році Левко Лук’яненко був  помилуваний, звільнений із заслання.

Фото Руслана КАНЮКИ, «День»

«День» у Facebook, , Google+

Новини партнерів
comments powered by HyperComments