Не думкам треба вчити, а думати.
Іммануїл Кант, німецький філософ, письменник, антрополог, фізик, бібліотекар, педагог, основоположник німецької класичної філософії

Уроки історії та... балет

Під завісу театрального сезону в Києві відбулася прем’єра вистави «Юлій Цезар»

Нова робота митців — спільний творчий проект Національної опери та Італійського інституту культури в Україні і за підтримки Посольства Італійської Республіки в Україні. Це балет про одного з легендарних особистостей Гая Юлія Цезаря (12 липня 100 року до н.е. — 15 березень 44 року до н.е.) — давньоримський державний і політичний діяч, полководець, письменник. Консул 59, 48, 46, 45 і 44 років до н.е., диктатор 49, 48 — 47 і 46 — 44 років до н.е., великий понтифік із 63 року до н.е. Його діяльність докорінно змінила культурний і політичний вигляд Європи та Середземномор’я і залишила визначний слід у житті багатьох поколінь. Походив із давньої патриціанської сім’ї, Цезар послідовно домагався всіх ординарних римських посад (cursus honorum) і зробив собі ім’я на боротьбі з консервативними сенаторами (оптиматами). В 60 році до н.е. організував перший тріумвірат разом із двома впливовими політиками — Гнеем Помпеєм Великим і Марком Лицинием Крассом. Із 58 року до н.е. понад вісім років провів на території сучасних Швейцарії, Франції, Бельгії, Німеччини та Великобританії в Галльську війну, приєднавши до Римської республіки величезну територію від Атлантичного океану до Рейну!

Хореографом і автором лібрето вистави є Аніко Рехвіашвілі, художній керівник балету театру, диригентом виступив Микола Дядюра, сценографія — Станіслава Петровського, художник з костюмів — Наталя Кучеря. Про те, як народжувалася постановка, «Дню» розказали А. Рехвіашвілі та М. Дядюра.

«ЕПОХА АБСОЛЮТНО НЕСУМІСНИХ РЕЧЕЙ: НЕЙМОВІРНОЇ ЖОРСТОКОСТІ ТА ВИСОКОРОЗВИНЕНОЇ КУЛЬТУРИ СУСПІЛЬСТВА»

— Балет з’явився з легкої руки маестро Миколи Дядюри. Він добре знає музичний матеріал, який став підґрунтям балету «Юлій Цезар» — це симфонічні твори відомого італійського композитора-імпресіоніста Отторіно Респігі — так звана Римська трилогія: «Фонтани Риму», «Пінії Риму» та «Святкування Риму» (творчість Респігі еволюціонувала від імпресіонізмудо неокласицизму. — Т.П.). Десь на півроку я занурилась у цей матеріал, думала, як його можна краще розкрити на сцені мовою пластики і танцю, — зізналася А. Рехвіашвілі. — Мені, як донці історика, було цікаво придумати лібрето балету, де головним героєм є реальна особистість — видатний державний діяч Риму, полководець, талановитий письменник і неординарна людина. Гай Юлій Цезар також був чудовим оратором, чиє славне ім’я назавжди залишилося в історії. Коли я написала сюжет, то виявилося, що для вистави нам замало Римської трилогії, і тоді диригент Микола Дядюра запропонував додати ще маловідомий твір, але надзвичайно виразний «Бількіс, Цариця Савська» — це сюїта з музики до однойменного балету О. Респігі, яка ідеально доповнила загальну симфонічну картину постановки...


НА ПРЕМ’ЄРІ ГОЛОВНУ ПАРТІЮ ВИКОНАВ СОЛІСТ МИКИТА СУХОРУКОВ (ГАЙ ЮЛІЙ ЦЕЗАР) / ФОТО ОЛЕКСАНДРА ПУТРОВА
 

Нагадаємо, в репертуарі театру є балет-візитівка «Спартак» (постановка відомого хореографа Анатолія Шекери на музику Арама Хачятуряна), яка прикрашає афішу з 1977 року (!) і на якій виросло вже кілька поколінь танцівників. Монументальна історія розказана мовою танцю про могутню лавину античного повстання рабів на захист свободи людської особистості... А нині в афіші з’явилася новинка, яка переносить глядачів теж у часи Римської республіки, але це погляд на життя тодішньої аристократії...

— Цезар вважав, що весь світ повинен належати йому, — нагадує хореограф. — Сюжет побудований на калейдоскопі — влада і кохання, сумніви і переконання... Знаєте, спочатку я замислювалася про інших історичних персонажів і лише згодом викристалізувалася концепція зробити балет про знаменитого римського імператора. Перечитала тріумвірат, який заключили Цезар, Красс і Помпей. Нагадаю, Цезар видав закон проти розкоші і скоротив роздачу хліба в Римі, він автор закону про міське управління, провів реформу календаря, названого «юліанським» на його честь. Та, незважаючи на республіканську форму правління, влада Цезаря стає необмеженою, оскільки він обіймає одночасно посади консула і диктатора, що викликає шалений обурення і невдоволення прихильників республіки... Цезар, Красс і Помпей вважали себе богоподібними! Така собі колективна ідеологія володіння світом за правом найрозумніших й найсильніших. Епоха абсолютно несумісних речей: неймовірної жорстокості та високорозвиненої культури суспільства.

Уся творча команда закохалася в цей історичний матеріал. Наш балет має не тільки історичний, а й психологічний підхід. Взявшись за тему, ми уважно почали вивчати музику Респігі та епоху Цезаря. На збір та опанування матеріалу пішло п’ять місяців!

Балет «Юлій Цезар» — це не тільки історія про владу й Римський тріумвірат, а й про кохання. Хоча ми обійшли доволі заїжджену тему Клеопатра — Цезар і відоме висловлювання: «Прийшов, побачив, переміг!», яке приписують нашому герою. Нас зацікавив образ Кальпурнії, дружини Цезаря, на руках якої він, заколотий змовниками, помер... Убивство Цезаря відновило громадянські війни в Давньому Римі, спричинило початок занепаду Римської республіки і зародження Римської імперії, яку очолив всиновлений Цезарем Октавіан Август...

Головні ролі виконували два склали солістів і можна сказати, що вийшли різні інтерпретації на один сюжет. На прем’єрі головні партії виконали солісти: Микита Сухоруков (Гай Юлій Цезар), Тетяна Льозова (Кальпурнія), Віталій Нетруненко (Гней Помпей Великий), Олексій Потьомкін (Марк Ліциній Красс) та Єлізавета Гогідзе (Кифрідія). А на другому показі на сцену вийшли: Станіслав Ольшанський (Цезар), Анастасія Шевченко (Кальпурнія), Ярослав Ткачук у (Помпей), Олександр Шаповал (Красс) і Ольга Кіф’як (Кіфрідія).

У постановці залучена практично вся балетна трупа театру, було пошито 140 костюмів.

За словами Аніко Рехвіашвілі: «Великий репертуарний театр повинен відповідати своєму статусу і створювати масштабні вистави. Можуть бути камерні роботи, але все ж треба прагнути залучити всю трупу по максимуму...

Якщо говорити про Сухорукова, то його Цезар схожий на філософа і стратега. Микита, готуючи роль, звертав увагу навіть на дрібні деталі, і це робить образ ширшим. Льозова (Кальпурнія — дружина Цезаря)— знайшла теплі фарби для своєї героїні. Відомо, що коли Цезар не був у походах, то завжди ночував на жіночій половині свого палацу. Хоча полководець був не красень, але мав чимало бурхливих романів, пристрасно закохався в Клеопатру, царицю Египту, але, попри романи, він завжди повертався до дому, до своєї дружини, з якою прожив 15 років. До речі, Кальпурнія відчувала, що з Цезарем може статися лихо, бо побачила пророчий сон і попереджала чоловіка про небезпеку,... а чотири години потому його смертельно поранили під час засідання у сенаті. Цезар помер на її руках... Мені цікаво було показати Цезаря не тільки героєм-коханцем, хоча ходила приказка: «Чоловіки, ховайте своїх жінок бо йде Цезар!», а й передати його мудрість, як політика, ніжність до дружини, яку він щиро кохав.

Станіслав Ольшанський — молодий артист і його Цезар більш імпульсивний, зухвалий, розгульний... Анастасія Шевченко (Кальпурнія) — лірична і споглядальна... Всі артисти цікаво працюють і кожен по-своєму подає образ, який виконує.

Постановка передає атмосферу розкоші та колосальних задумів Цезаря, слухачі «чують» рев натовпу в Circus Maximus, бачать танці на оргіях, бої гладіаторів...

«НАМ ПОЩАСТИЛО ПРАЦЮВАТИ З ЦІКАВОЮ ДРАМАТУРГІЄЮ ТА КОЛОСАЛЬНИМ СИМФОНІЧНИМ МИСЛЕННЯМ РЕСПІГІ»

— Як диригент, я захопився музикою Отторіно Респігі. Вже під час репетицій відчув щиру зацікавленість музикантів оркестру, — зауважив М. Дядюра. — Після Пуччіні Респігі був першим італійським композитором, який завоював широке визнання в усьому світі! Але, на відміну від автора «Тоски», він став відомим насамперед своїми симфонічними творами. Нам пощастило працювати з цікавою драматургією та колосальним симфонічним мисленням Респігі. Римська трилогія («Фонтани Риму», «Пінії Риму» та «Святкування Риму») — твори, які мають певну програму, вкладену автором, це означає, що музика надзвичайно «театральна» за своєю суттю. Однак у нашому випадку вона не просто ілюструватиме бурхливі святкування на вулицях Риму, воду, що тече в його прекрасних фонтанах чи сосни, що овіваються вітром... Органічно Римську трилогію доповнив ще один твір композитора — Belkis, Regina di Saba, який у нас дуже рідко виконується. Знаєте, було неймовірно цікаво спостерігати, як музика починає жити іншим життям у нашому балеті «Юлій Цезар»...

Тетяна ПОЛІЩУК, «День». ФОТО ОЛЕКСАНДРА ПУТРОВА

«День» у Facebook, , Google+

Новини партнерів
comments powered by HyperComments