Немає людини, яка б не любила свободу; але справедлива людина вимагає її для всіх, а несправедлива – лише для себе
Карл Людвіг Берне, німецький публіцист і письменник, поборник емансипації євреїв.

Усміхніться своєму страху!

Зробити це можна на виставці ілюстраторки Жені Полосіної в Києві

«Мені страшно» — так називається серія робіт Жені, яку представили в просторі Orthodox. Ви упізнаєте багато ситуацій, зображених на цих малюнках гуашшю. Вічний страх, що праска не вимкнена, з крана тече, конфорка горить, і поки ти, скажімо, на роботі, сусідів заллє, станеться пожежа, і все це в грандіозному масштабі. Або от телефонуєш мамі, вона не бере слухавку, й одразу починаєш панікувати, а незабаром виявляється, що та просто була в душі (і як батьки витримували, коли ми після школи загулювались десь допізна?). Все це намальовано якось по-доброму і з гумором — так, що навіть найзапеклішим страхам хочеться усміхнутися. Сміливо робіть це до 23 жовтня, доки триватиме виставка.

«КОЛИ ОБИРАЄШ ПЕВНУ ТЕМУ — ЦЕ ВЖЕ ВИСЛОВЛЮВАННЯ»

Женя ПОЛОСІНА так пояснює, чому вирішила створити проект про страхи: «Це така егоїстична мета, певним чином терапевтична для мене. В мене чимало страхів, я часто на них зосереджуюсь і катастрофізую певні речі. Тож вирішила, що, можливо, якщо зображу такі речі, це мені допоможе. По-друге, думаю, більшість страхів, які є в мене, доволі універсальні. Й хтось може порефлексувати разом зі мною, краще пізнати себе».

Також Женя створює, по суті, графічні репортажі з різних подій, таких як Марш рівності або акція проти заборони абортів. Деякі з цих робіт теж можна побачити на виставці. «В будь-якому разі, це документація. Привернення уваги — доволі широке поняття, але, коли ти акцентуєш власну увагу, обираючи певну тему, це вже висловлювання. І мені видається важливим документувати і таким чином актуалізувати певні теми», — розповідає ілюстраторка.

До слова, разом із Анною Іваненко Женя заснувала студію «Сері/граф», яка займається друкованою графікою, графічним дизайном та ілюстрацією. Художниці створюють дизайн-проекти, постери для різних подій та оформлення книжок.

ФЕСТИВАЛЬ ПРИНТУ

А ще Женя та Аня разом із Анастасією Самойленко та Варварою Перекрест організували фестиваль ручного друку «ПРИНТ ФЕСТ _/100», який відбувався вже тричі. «Фестиваль є низовою ініціативою, в нас немає спонсорів і якихось комерційних партнерів, і це для нас важливо. Робити це нам у першу чергу допомагають однодумці, — ділиться Женя. — Останні два роки «ПРИНТ ФЕСТ» відбувався в арт-просторі Plivka, і ми дуже вдячні його команді, бо ці люди виступають не лише нашими партнерами, які просто надають приміщення, але також зацікавлені в поширенні принту. В фестивалі бере участь багато художників, і це теж важливо — те, що ми маємо певний кредит довіри від митців і мисткинь».

За словами Жені, сьогодні спільнота тих, хто займається ручним друком, в Україні росте. Люди починають робити це, бо, наприклад, на тому самому фестивалі принту є можливість прямого діалогу з глядачем. 

МАГНІТ ДЛЯ ІЛЮСТРАТОРІВ

Провести виставку в Orthodox Жені запропонував клуб ілюстраторів Pictoric. «Мені здається, Женя обрала не зовсім класичну тему для ілюстрацій, але це має сучасний вигляд, виставка витримана концептуально. Це цікаво: через мову графіки, ілюстрації показувати теми, можливо, навіть складні психологічно. Але вони можуть сприйматися і серйозно, і водночас іронічно», — каже Олег ГРИЩЕНКО, співкуратор клубу ілюстраторів Pictoric.

У клубі відкриті до нових авторів. «Насамперед нам цікаво показувати різнопланових українських ілюстраторів, — зауважує Олег Грищенко. — Є з чого обирати, є класні художники. І виходить, що фактично Orthodox — чи не єдине місце в Києві, в Україні, де ілюстратор може показати свої роботи. Якихось спеціалізованих мистецьких точок, де фокусуються саме на ілюстрації, книжковій графіці майже немає. Більшість ілюстраторів відомі он-лайн, у певних виданнях, але в багатьох перша персональна виставка відбувається саме тут».

«ЛЮДЯМ ЦІКАВИЙ АЛЬТЕРНАТИВНИЙ ПРОДУКТ»

Orthodox існує вже півтора року, навколо нього сформувалося певне коло поціновувачів ілюстрації. Як сміючись каже Олег, уже є контингент незнайомих самим художникам людей, які постійно приходять на виставки. Люди знають, що тут можна подивитися нові ілюстрації, придбати роботу, що сподобалась, поспілкуватися з авторами. В клубі бачать хороший потенціал цієї ініціативи і можливість розвиватися, робити нові персональні та кураторські виставки.

Сам Pictoric готується до презентації восени міжнародного українсько-німецького проекту на тему прав людини. «В групових проектах ми намагаємося ставити більш складні теми, — зауважує Олег Грищенко. — В даному випадку, з одного боку, є сухі бюрократичні дані, а ось є можливість показати рефлексії на тему німецьких письменників і українських художників-ілюстраторів. Проект буде представлений у кількох медіа: і он-лайн, і як виставка, і як видання з текстом та ілюстраціями».

Між іншим торік клуб створив серію плакатів на тему медіаграмотності в межах проекту «Довіряй, але перевіряй». «Ми розглядаємо Pictoric як культурно-соціальний проект, і за допомогою того, що можемо робити якісно, пробуємо спілкуватися на різні теми. Щоб графіка та ілюстрація були не просто додатком до певних ініціатив, а самодостатнім медіа, яке теж може розкривати і складні, і веселі теми, — каже Олег. — Люди сприймають це, є попит на такий альтернативний візуальний продукт, що надихає нас».

Марія ПРОКОПЕНКО, фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»

«День» у Facebook, , Google+

Новини партнерів
comments powered by HyperComments