З початком російської агресії українці вкотре переконалися у важливості історичних знань та необхідності правильного розставлення акцентів. Найкращим «рецептом», окрім читання розумних книг та газет, є відвідини історико-культурних місць для пізнання минулого «наживо». Саме тому одним із обов’язкових елементів літнього інтенсиву в «Дні» є подорожі знаковими місцями України. Таким є відроджений Батурин, тож недарма його відвідували учасники Літньої школи журналістики різних років.

Після початку російської агресії актуальність батуринської історії зросла в рази, відтак саме в це невелике за кількістю жителів місто за 100 кілометрів до кордону із східним сусідом відправилися «школярі». Поїздка відбулася за підтримки партнера газети – туристичної компанії «Орнамент України».

«УКРАЇНСЬКІ ПОМПЕЇ»

Третього листопада року 1708… Хмари диму розвіялися над колишнім містом, а на траві замість крапель роси – сходить людська кров. Тисячі жертв і тисячі спалених будинків…

Днем раніше жертвами війська під командуванням Олександра Меншикова стали близько 14 тисяч мирних громадян і військовиків — сердюків та козаків. Саме такою стала ціна розплати Івана Мазепи за відстоювання українських інтересів всупереч Петру І, розповіла літньошколярам завідувач відділу Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» Наталія Саєнко.

За таку трагічну долю Батурин прозвали «Українськими Помпеями». Наочно ілюструє це знімок зрізу ґрунту, зроблений археологами під час розкопок. Пласт чорного попелища контрастно виділяється поміж інших шарів. На цей знімок студенти звернули особливу увагу в Музеї археології Батурина, що входить до складу заповідника.

На сьогодні до заповідника входять також архітектурно-меморіальний комплекс «Цитадель Батуринської фортеці», Воскресенська церква-усипальниця останнього гетьмана України К.Розумовського, церква Покрови Богородиці, Палац останнього гетьмана України К.Г. Розумовського, парк «Кочубеївський» та будинок Генерального суду. Багато хто думає, що Гетьманщина була тривалим періодом, але він тривав в історії України лише близько ста років, із них 52 роки Батурин був гетьманською столицею.

«Літньошколярі» почали своє ознайомлення з цитаделі Батуринської фортеці, яка була реконструйована у 2008 році. На жаль, зараз для відвідування відкрито лише церкву, бо реконструкцію не доведено до кінця. Свого часу до відновлення було залучено багато міст України: Рівне, Харків, Дніпро, Хмельницький та Запоріжжя... Проте в останні роки на продовження робіт в Кабміні бракує коштів.

За словами Наталії Саєнко, при археологічних розкопках було випадково виявлено підземні комунікаційні ходи, які неодноразово використовували для маневрів військ під час захисту або облоги. У ХІХ столітті навіть існувала така приказка, що Батурин рано чи пізно провалиться під землю. Хоча свого часу було багато зроблено для відновлення ходів, з допомогою зокрема шахтарів Донецька, але до кінця проект не довели через згаданий уже брак коштів.

На території цитаделі літньошколярі охоче фотографувалися біля колодязя, відтвореного будинку гетьмана, скарбниці, меморіалу пам’яті жертв 1708 року та експозиції гармат, яких кілька століть тому на території Батурина було близько 70-ти. На жаль, справжні гармати зараз знаходяться у Росії, як і безліч інших цінних оригінальних експонатів, котрі на території комплексу дослідники змушені замінювати копіями. Варто зауважити, що прохання українських дослідників надати в користування чи скопіювати історичні пам’ятки в Україну російські колеги ігнорують.

Дуже символічно, що зараз на вході в Цитадель розміщений стенд пам’яті загиблих героїв АТО − вихідців із Батурина. На жаль, їхній список за останній рік збільшився.

ВЕЛИЧНИЙ ПАЛАЦ

На центральній вулиці гетьманської столиці розташований будинок-музей Генерального суді Василя Кочубея, який за часів Івана Мазепи був одним із найбільш впливових людей. Проте стосунки з гетьманом він мав напружені, оскільки, бажаючи зайняти його місце, Кочубей писав листи до царя з доносами. Окрім цього, за легендами (які не мають вагомого підтвердження, звернула увагу Наталія Саєнко), його дочка Мотря, похресниця Мазепи, мала романтичні стосунки з гетьманом. Цій художній історії присвячена одна з кімнат музею.

Після спалення Батурина відновити місто вдалося Кирилу Розумовському, який написав у житті міста та історії України окрему сторінку. З дозволу імператриці Єлизавети ІІ Кирило переніс столицю з Глухова до Батурина, відроджував козацьку справу. Він же запросив видатного тогочасного архітектора, який оздоблював імператорські будівлі, Чарльза Камерона для спорудження палацу. Нині з вікна відреставрованої будівлі можна побачити величний Сейм, а також романтичне трояндове подвір’я.

Українське бароко з відтінками рококо занурює відвідувачів у атмосферу ХІХ століття. Грецькі колони, статуї муз, просторі кімнати і українська музика, що лунає в палаці. Здається, треба тільки заплющити очі, і розпочнеться бал.

За тогочасними традиціями у будівлі була капличка. Зараз тут серед інших експонатів є копія славнозвісного Пересопницького євангелія.

Екскурсоводи звернули особливу увагу студентів на портрети в родинній залі – представників роду Розумовських. На одному з них – графиня Наталія Розумовська, мати Кирила Розумовського, з ініціативи якої було зведено собор Різдва Богородиці в Козельці, оскільки вона хотіла втілити бажання створити родинну усипальницю. Але знайшла вічний спокій у цьому місці тільки вона. Інших представників численного роду доля розкидала територіями тодішніх імперій.

ДИВОВИЖНИЙ ІКОНОСТАС

Тож недарма на зворотньому шляху член ліги екскурсоводів Києва Олена Соколова запросила юних мандрівників завітати у козелецький собор Різдва Богородиці. Як розповіла Олена Павлівна, храм Різдва Богородиці є унікальною пам’яткою національного значення ХVIII століття, де поєднані стилі бароко, рококо і класицизму. Цю дивовижну красу, яка цілком розбудила сонних після зливи в Батурині школярів, спорудили архітектори Іван Григорович-Барський та Андрій Квасов. «Неможливо оминути увагою один із найбільших іконостасів України, який раніше був забарвлений у синьо-золотистий колір, і хоча час стер цю позолоту, однак іконостас не втратив своєї привабливості, а навпаки – набув витонченого шарму», − розповідає Олена Соколова і додає, що під час Другої світової війни в соборі містилися табір військовополонених і навіть конюшня, а вже після закінчення війни приміщення храму використовували під склад для продовольчих товарів.

ПРИЇЖДЖАЙТЕ В БАТУРИН!

Безумовно, історичне значення Батурина не можна применшити. Місцина неначе занурює у зовсім інший світ. Зізнаємося, що деякі з літньошколярів навіть не здогадувались, що на території України ще збереглись подібні місця. Дуже шкода, що до міста приїжджають здебільшого люди з найближчих областей: з Київської, Чернігівської та Сумської. А для інших українців Батурин здебільшого залишається невідомим. Можливо, однієї з причин цього є замала увага ЗМІ до своєї культурної спадщини. Тому обов’язково радимо звернути увагу на віртуальну екскурсію заповідником, що є на сайті «Дня» «Україна Incognita» http://incognita.day.kiev.ua. «Пройдіться» нею і обов’язково заплануйте поїздку, наприклад, на осінь. Наталія Саєнко розповідає, що якраз у цей час у Батурині відбуватимуться нові розкопки, і, можливо, комусь пощастить побачити, як з-під землі дістають чергову знахідку козацької доби! Проте найбільшою знахідкою для Батурина, як здалося школярам, є місцеві співробітники, які виконують колосальну роботу для відновлення гетьманської столиці.

ВРАЖЕННЯ

Марія ЧАДЮК, Національний університет «Києво-Могилянська академія»:

– Враження від поїздки в Батурин – це привід подумати на кілька місяців. Для мене це було щось на кшталт подорожі всередину України і всередину себе. Найбільше запам’ятався зріз ґрунту в археологічному музеї. Там чорними лініями попелу було відмічено дві віхи української історії: спалення Батурина татаро-монголами і спалення Батурина Росією. Досі беруть мурашки від того, що земля все пам’ятає. І здається, що цей шар ґрунту − це символічно зріз нашої української свідомості. Усі ці трагедії, їх ніби нині не видно, але вони є всередині нас. Поки ми їх не проговоримо, то не звільнимося. А поїздки в такі місця – найкращий привід для цього.

Христина СОЛТИС, Львівський національний університет імені Івана Франка:

–  Ця подорож допомогла мені оживити в своїй пам’яті одну з найгероїчніших сторінок в історії України – Гетьманщину. Я не просто відновила хронологічну послідовність подій, але завдяки цікавим розповідям екскурсовода немов перенеслась у минуле. Симптоматично, що чимало проблем того часу залишились у нас і сьогодні. Зокрема зараз ми боремось з тим, з чим кілька століть тому боролись Демя’н Многогрішний та Іван Мазепа – з російською агресією. Тому українцям важливо знати про Батурин, який мужньо протистояв імперському вторгненню. Окрім цього це місто нагадує нам, що ми маємо чим гордитись. Саме тут Петро Прокопович винайшов спосіб отримання меду, яким всі зараз послуговуються, а Кирило Розумовський збудував палац, який є визначною архітектурною пам’яткою епохи класицизму. Чудовим завершенням нашої подорожі стало відвідання Собору Різдва Пресвятої Богородиці у смт Козелець. Занурення в історію, огляд прекрасного та духовне осмислення – саме такого відпочинку потребує кожен.

Нагадаємо, цього року Літня школа журналістики «Дня» проходить за підтримки Центру інформації та документації НАТО.