Од нині воєдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини Єдиної України... Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України.
З тексту Акту Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки

Людмила Засєда

Twitter Username: 

Статті автора

21.01.2021 - 19:44
Знову грати зі словом, мучитися над заголовком, обдумуючи інтригу матеріалу,  проживати кожну мить —  вся ця розкіш повернулася до мене 15 років тому (після майже десятирічної перерви) як дарунок від газети «День». І якщо вже так щаслива карта лягла — газеті 25, то...
15.01.2021 - 10:08
Одного разу розуміючи, що порушує певною мірою цехову таємницю професіоналів, брат-психолог уточнив — на контроль має право той, хто платить. Хто ж на таку розкіш не заробив або знає щось своє, як, наприклад, для підняття духу о 5 ранку посеред водохресних морозів приміряти улюблений річний...
23.12.2020 - 11:45
Настрій, ужалений виглядом натовпу охочих потусоватися біля ялинки на Софіївському майдані, став ніби надкушеним. Поглянувши на керамічного бичка на виставці «Всі Свої», що тривала в дні Миколи, зрозуміла, що він ляже в основу тексту, який, до речі, і не очікував, що на нього направлять...
18.12.2020 - 11:21
Інколи приходять у голову всілякі думки, наприклад, якщо на рани сипати сіль не просту, а дещо вишукану, чи буде так само боляче? Скажімо, сіль solis, Fleur de Sel з прянощами, Fleur de Sel з перцем, кристали рожевої солі з Кашміру, Fleur de Sel з трюфелем із Мадагаскару, чорна з Гавайських...
27.11.2020 - 11:08
Дуже навіть розумію, що ймовірний локдаун вже дихає в потилицю, але нічого із собою вдіяти не можу. Щороку наприкінці листопада, і цей винятком не став, починаю продумувати свою новорічну ялинку.Власне особистий VIP-портфель ялинкової біжутерії, тобто новорічних іграшок, останні 10 років...
20.11.2020 - 11:08
Стало звичним за місяці карантинних обмежень, різного ступеня шкідливості, не тільки у мене, а й у багатьох, подорожувати по пам’яті. Якщо чесно, вона віддає все необхідне на першу вимогу, в цю хвилину неодмінно відчуваєш, що ти повертаєшся туди, куди хотіла, — в бажане місце. І...
13.11.2020 - 10:38
Столичні вулиці у ковідному передзимовому шабаші, точніше вирази облич перехожих виглядають настільки насупленими, зосередженими й більш ніж байдужими, що розумієш, турботи зараз ніхто не збирається залишати, виходячи з дому. Та й на кого їх залишити. От і несуть цю заклопотаність, як додатковий...
30.10.2020 - 10:15
Знаю точно — вдалу думку потрібно оформити вмить, поки не відвернули увагу інші прозові справи, забравши із собою запал задуму. Іноді налітаєш, ніби з розгону, несподівано, не готуючись, на це місце, й одразу включається «на старт». Навіть особливо не переймаючись — навіщо,...
15.10.2020 - 18:49
На безлюдді, яке трапляється на Андріївському узвозі лише рано-вранці, можна вловити, як він тихо скаржиться, швидше за все, тим, до кого звик, мовляв, «як же ви так зі мною», а казали, що любите. В усякому разі, у мене після останньої реконструкції, яка вже починає забуватися, це...
02.10.2020 - 11:11
Склепіння, можливо, колишнього бомбосховища так складно сформували простір, так загадково окреслили всі виступи і ніші, що, забувши, навіщо я сюди прийшла, раптово відчула себе, причому більш ніж явно, ніби в режимі in between (між минулим і нинішнім моментом) мало  не першовідкривачем: коли...

Сторінки