Я знаю, що багато людей розчаровані тим, що Майдан не приніс швидких змін. Але питання, швидко або повільно ми рухаємося, набагато менш важливе, ніж питання, рухаємося ми або стоїмо на місці.
Любомир Гузар, український релігійний діяч, патріарх-предстоятель УГКЦ

Скандинавські діалоги

Як розповіді Ларса, Югана і Стіни відкрили мені нетуристичну Швецію
19 червня, 2015 - 10:53

«Тобі не здається, що Швеція — нудна країна?», — допиваючи бокал юлмусту, запитує мій співрозмовник. На ньому сірий твідовий піджак і чорні окуляри, його світле волосся — по-гарріпоттерівськи розтріпане. Ларс — професор психології Стокгольмського університету. Як він сам говорить, він «більше українець, ніж швед». Останніх років з двадцять Ларс із дружиною-українкою часто навідується на захід України. Саме тому його українській, мабуть, позаздрив би дехто з колишніх політиків.

Сидимо в кафе на найвищому поверсі телевізійної вежі Стокгольма. 

«Якщо ти про надмірну педантичність — комусь її сильно бракує», — відповідаю Ларсу, мало не перекрикуючи росіянок, які щойно зайшли споглядати місто зі 150-метрової висоти.

Ларс розповідає, що шведський соціалізм іноземці надто ідеалізують, а щоб купити в держави квартиру доведеться все одно півжиття працювати. Щоправда, кредит як на навчання, так і на житло у Швеції дають під мізерних 2%. «Працювати до скону, але в боргах, — типова практика для західних країн», — каже співрозмовник. Що ж, не беруся сперечатися. 

«Тобі ніхто не хамить, власники вигулюють своїх собак з одноразовими пакетиками, а газони завжди доглянуті. У Стокгольмі розмірене й спокійне життя, тут повно туристів і емігрантів, на дорогах часто затори, а квартири — дорогі», — продовжує Ларс і хапає камеру,  щоб зробити знімок пташки над Скансеном — першим у світі музеєм під відкритим небом. Професор продовжує: «Тут бракує драйву, тому доводиться у відпустку їхати в Нью-Йорк чи Париж». 

З вигляду офіціанта, який голосно сказав кілька монотонних, взагалі незрозумілих мені слів, припускаю, що споглядання краєвидів час завершувати. «Дивись, а ним дуже дешево за ніч можна добратися до Естонії. Шведи так іноді роблять», — показує на паром між островами, ховаючи камеру в сумку.

Ще кілька десятків років тому шведи масово їздили в Норвегію — «по магазинах», а норвежці працювали офіціантами у барах Швеції. Після освоєння кількох нафтових родовищ у Північному морі й збільшення видобутку Норвегією газу, ситуація докорінно змінилася. Хоча економічно скандинавські країни випереджають деякі країни зі «Старої Європи», сьогодні все більше шведів на заробітки їздять саме в Норвегію й Данію, а заради економії грошей — по магазинах Прибалтики. Явище, ймовірно, не масове, але про нього, принаймні, чимало говорять.

Рахунок за два традиційні шведські напої немалий — у перерахунку на українські гроші — 400 гривень. Ларс виймає кілька пластикових карток і протягує золотисту офіціанту. «Готівкою у Швеції мало хто користується», — каже професор, коли востаннє дивимося на місто через величезні вікна.  

Щойно зійде сонце у традиційно хмарній Скандинавії – у кав'ярнях старих колоритних будинків центру Стокгольма повно відвідувачів.

Вуличні музики

Гамластан - центральний острів міста. Стара частина

У Стокгольмі більше 70-ти музеїв. Щороку тут вручають Нобелівську премію (лише Премію миру – в Осло). На фото – міська ратуша

=

Риксдаг - шведський парламент

З XVI століття королівський палац у Стокгольмі охороняє полк лейб-гвардії. Щодня опівдні відбувається урочиста зміна караулу, яка завжди привертає увагу туристів

МІСТО ЧОТИРНАДЦЯТИ ОСТРОВІВ...

«Тебе не зупинить на дорозі даїшник і не проситиме копієчку замість штрафу. В Україні машину зі шведськими номерами сприймають, як мішок грошей на колесах. Раніше мене зупиняли на кожному посту ДАІ. У Швеції ти їздиш ідеальними дорогами, а якщо перевищиш швидкість — заплатиш штраф, рівний середній місячній зарплаті в Україні, але, скоріш за все, в тебе просто заберуть права», — дорогою в один із замків продовжує розповідати Ларс. 

«Шкодою-універсалом» їдемо дивитися на Дроттнінгхольм — замок, де постійно живе королівська сім’я. Характерно, що саме «універсалів» на дорогах більшість, тоді як континентальні європейці надають перевагу «хетчбекам». Дороги тут — взагалі унікальна тема. За рівнем запобігання смертності Швеція — у п’ятірці лідерів, бо ще наприкінці 1990-х уряд запровадив програму Vision Zero. Ініціатори задумали організувати рух на дорогах так, аби помилка водія врешті не призвела до смертельного результату. Статистика не обманює, програма реально працює, а інші країни охоче переймають шведський досвід. 

«Острів королеви» — дослівно назва замку шведською. Все  — як і пасує пристойному комплексу для перебування там монархів: тут і своя церква, і оперний театр, і китайське селище, озеро й сади. Королівська сім’я у Швеції велика, а значна частина землі в країні й усі парки — у її власності. Тому поряд із справами державного значення і представницькими функціями члени королівської родини управляють маєтками і вирішують, чи віддавати і кому саме землі в користування.

Біля замку ми так і не зупинилися: після заходу сонця не пасує тривожити спокій монархів. Їдемо на ще один острів стокгольмського архіпелагу. Місто розкинулось аж на 14 островах. 

ДИВОВИЖНІ БУДНІ СІМ’Ї ПЕТТЕРСОНІВ

Сьогодні я ночую в заміському будинку сім’ї Петтерсонів — типових шведських пенсіонерів. Юган — 79-річний сивий чоловік у чорній флісовій кофті, худий, невисокого зросту. Стіна — усміхнена висока жінка, яка років на п’ять молодша за свого чоловіка. Навіть крізь зморшки бачу красиву, повну енергії, хоча вже немолоду, жінку. Після виходу на пенсію обоє поїхали працювати у Вашингтон на дипломатичну роботу: від того без жодного акценту розмовляють американською англійською.

«Йдемо, покажу, як ми живемо», — проводжаючи Ларса, говорить Стіна. Петтерсони живуть у великому двоповерховому будинку одразу на березі протоки. Поруч гестхауз, в якому сьогодні й зупинюся. Біля дерев’яного пірса, який видніється з-поміж очерету, пара каяків і лежаків для засмаги. «Щодня взимку на ковзанах ми з чоловіком катаємося до Гамла Стану», — каже Стіна, а завзяття в її словах вистачило б на цілу команду хокеїстів. До історичного центру Стокгольма, в чому переконаний навігатор, близько 10 км. «Це замість вранішнього купання і зарядки?» — здивовано питаю і важко уявляю собі українських пенсіонерів на ковзанах. Жінка ніби й не чує: «А тут у нас сауна, батут і поле для волейболу»...

На вечерю — свіжий салат, рис зі шматком лосося, келих Pripps і вечірня газета з фотографією Донбасу на першій шпальті. «Коли ж Росія від вас відстане?» — риторично запитує Юган, зітхає: «Вони і Фінляндії не давали спокою колись, але ж так і не отримали, що хотіли!»

Петтерсони кажуть, що добре знають українську ситуацію, але, як і більшість знайомих європейців, упевнені: Донбасу треба дати автономію. За розмовами про геополітику й туризм, США і Великобританію непомітно пройшли дві години. «Я вранці маю літак на північ. Ми зводимо невеликий будинок в Лапландії, щоб влітку могли кататися на лижах...» — не перестає дивувати позитивна Стіна, проводжаючи до гестхаусу, який в Україні могли б запросто переплутати з модною віллою.

Після кількох годин серед життєрадісних пенсіонерів сів працювати.  Перед екраном ноутбука на світанку намагався згадати хоча б кількох знайомих мені людей в Україні, які у майже вісімдесят років катаються на ковзанах і лижах, щоранку плавають і бігають 10-кілометрові дистанції. Не згадав. В голові виникали образи літніх пар у Лондоні, Токіо, Мюнхені й Нью-Йорку. Хтось за чашкою кави в італійському кафе споглядав Дуомо, а хтось — легко досягає вершечка Тавер-брідж, щоб зробити серію знімків на свій сучасний фотоапарат...

ДО ЗУСТРІЧІ, СТОКГОЛЬМЕ!

Вранці Ларс підкинув мене в аеропорт, а перед тим Юган і Стіна непомітно запхали в рюкзак пакунок. Лише в Києві я виявив, що в коричневий папір вони завернули два бутерброди й апельсин. У літаку слухав у плеєрі пісні ABBA. До речі, в музей цих шведських музикантів, як і в музей Астрід Ліндгрен, за другий свій візит я так і не потрапив. Що ж, буде нагода навідатися в гості ще раз. І знову набратися позитиву і натхнення.

Артем ЖУКОВ, Київ — Стокгольм. Фото автора
Рубрика: