А найбільше покарання - це бути під владою гіршої людини, ніж ти, коли ти сам не погодився керувати.
Платон, давньогрецький філософ, епіграматист, поет, один з основоположників європейської філософії

Лариса Івшина стала гостею «Громадське. Волинь»

Журналістка Марія Доманська: «Таких розмов бракує нам всім – вони надихають і розширюють мислення»

Більше місяця у Луцьку, у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки триває Фотовиставка всеукраїнської газети «День». Вже традиційно захід перетворився на місце акумулювання глибоких смислів, майданчик для розмов та дискусій. З нагоди відкриття фотовиставки до Луцьку приїхала головний редактор газети «День» Лариса Івшина. Під час візиту на запрошення онлайн видання «Громадське. Волинь» відбулося її інтерв’ю з журналісткою Марією Доманською, у якому йшлося про передумови й наслідки Революції гідності, роль особистості в українській історії, причини розчарування у постмайданній владі, про культурний й історичний контекст явища нелегальних копачів бурштину, особливості соціально-політичної ситуації на Волині.

«Пані Лариса дуже добре пояснила багато процесів, що кояться навколо нас. Поділилася своїми думками щодо шляхів вирішення гострих питань, які уже кілька років стоять у глухому куті, – ділиться враженнями журналістка Марія Доманська. – Такі розмови надихають і розширюють мислення. І подібних осмислених бесід бракує нам всім. Бо люди звикли говорити про буденні речі, а філософувати і аналізувати не вдатні... Це й призводить до того, що ми маємо нині. Про це й говорили. Дуже шкода лише, що час інтерв’ю обмежений...»

Напередодні інтерв’ю журналістка разом зі знімальною групою відвідала Фотовиставку газети «День». «Як завжди фотовиставка насичена змістами та влучними кадрами, – розповідає Марія Доманська. – Нині важко привернути увагу до знімків. Змусити людину замислитися над саме тим моментом, який пійманий фотографом. Виставка «Дня» дає таку можливість. Щоправда, я би перемістила її у якийсь більший та відкритіший простір на вулиці – аби ці фото бачили перехожі, які може й не задумуються над тими змістами, які вдалося вловити у цих фото».

«Громадське. Волинь» виникло як один з регіональних партерів «Громадського телебачення». Щоправда, видається, що окрім бренду, ці медіа мають небагато спільного. Як пояснює сайт видання, «Громадське. Волинь» було створене журналістами та громадськими активістами задля неупередженого висвітлення актуальних подій на Волині. Формат роботи — інтернет-видання, що розвивається в напрямку створення інтернет-телебачення. Це медіа не має і не матиме власника, людини, яка диктуватиме, що писати, а про що мовчати. Його засновником є однойменна громадська організація. Як зізнаються журналісти, на першому етапі роботи це медіа працює повністю на ентузіазмі його творців. Все що є – результат роботи, за яку нікому ніхто і нічого не платить. Водночас медійники вірять, що згодом «Громадське. Волинь» підтримають меценати, грантові фонди та пересічні громадяни.

За словами Марії Доманської, місцеві видання зараз переживають непрості часи. «Регіональна журналістика суттєво відрізняється від національної, – вважає журналістка. – Думаю, що журналісти, як і всі люди, не мають економічного стимулу розвиватися, копатися, шукати правду. Вони як і звичайні люди хочуть нормально жити і не працювати цілодобово. Ситуація у регіональних ЗМІ показує, що журналісти нікому непотрібні як такі. Вони – типова робоча сила, яку наймають плодити тексти за невеликі кошти замовника під соусом «об’єктивності» та «правдивості». Друге – це втома. Журналісти втомлені від бездіяльності інших: незлагоджених громадських активістів, апатії простих людей, відсутності роботи з боку правоохоронців, безсовісності влади. Уся журналістська робота зводиться нанівець: ніхто не зважає на кричущі матеріали ЗМІ, які можна спокійно оформлювати як кримінальні справи і передавати в суд. Третє – це відсутність ідейності та відчуття справедливості. Після Майдану надто багато експлуатували відчуття несправедливості та озлобленості в тому числі й у журналістів. І, на мою думку, ці відчуття притупилися, що й вплинуло на загальну мотивацію до вдосконалення своєї роботи».

comments powered by HyperComments