Корінь демократії в активності громадян, а запорука - в забезпеченні прав людини.
Зеновій Красівський, поет, письменник, громадський та політичний діяч, політв’язень радянських таборів, член Української Гельсінської групи

«Постгеноцидність лікується вдячністю»

Головний редактор газети «День» Лариса Івшина стала гостею телепрограми «Вечір з Миколою Княжицьким»

У гості програми Миколи Княжицького на «Еспресо ТБ» завітали головний редактор газети «День» Лариса Івшина та директор і художній керівник Київського театру оперети Богдан Струтинській. Розмова йшла про роль мистецтва у країні, де йде війна, перспективи зміни парадигми «примітивної політики» та лікування постгеноцидності… вдячністю.

А також наживо у студії звучали уривки із бродвейського мюзиклу «Звуки музики».

«Саме культура і культурний контекст робить запит на іншу якість у політиці, — зауважила у студії Лариса Івшина. — Я переконана, що саме від примітивної попси, від «жовтизни», від ганебних смаків відбувається багато потворних явищ в сучасній політиці. Вже давно час змінювати «платівку». Давно говорила, аби всюди – в аеропортах, вокзалах, інших місцях скупчення людей звучала висококласна музика, то вона, ніби тонкий пристрій налаштування звуку, правильно б перемикала смисли. Люди реагують на якість. Українці, як онтологічні оптимісти, потребують благородних людей, красивих героїв, відважних лицарів і… хорошої музики.

За словами Лариси Івшиної, всі ці роки в країні відбувалася гуманітарна катастрофа. «І ця гуманітарна катастрофа — рукотворна. Те, що Путін напав на Україну, і Росія провела ганебну анексію Криму, і спровокувала катастрофу на Донбасі… Це, зокрема, наслідки української політики, яку проводили наші президенти — не вирощуючи культуру, не дбаючи про справжню історичну освіту, я вважаю, що історія для України – це не предмет. Це — становий хребет. Смішно чути від сьогоднішніх керівників, які пропонують дискутувати на тему, чи потрібна нам у непрофільних університетах історія. Це просто нонсенс, — відзначає головний редактор «Дня». — Молоде покоління, яке виросло в цій «кислотній обстановці» соціального і кримінального тиску, у більшості своїй дезорієнтоване. Треба тільки дякувати певним вчителям, батькам, які дали можливість правильно орієнтуватися в часі-просторі. Молоді зараз треба запропонувати правильну лоцію – що найперше читати, кого найкраще знати, на кого орієнтуватися, щоб не втопитися у «сміттєзвалищі» низькопробної інформації, зокрема в соціальних мережах».

Говорячи про рецепти лікування постгеноцидності, про роль у цій темі «Дня» і Джеймса Мейса, Лариса Івшина відзначила: «Постгеноцидність лікується вдячністю. Коли нещодавно побувала в Торонто, мене надзвичайно вразило як українці там у дуже нелегких конкурентних умовах бережуть Україну, і дбають про нас. Коли ми були тут в колоніальній країні, вони там по суті зберігали Україну. Переконана, що ми могли б вже давно бути ініціаторами того, щоб у Києві відкрили Площу Канади, чи Площу українців Канади на ознаку величезної вдячності».

comments powered by HyperComments