Хто знає гріх тільки за словами, той і про порятунок нічого не знає, крім слів.
Вільям Фолкнер - американський письменник, прозаїк, лауреат Нобелівської премії з літератури

«Сьогодні — час солідарності»

Головний редактор «Дня» Лариса Івшина стала гостею програми «Приватна бесіда» на каналі «Тиса-1»

Перебуваючи в Ужгороді з відкриттям Днів «Дня», головний редактор нашого видання Лариса Івшина стала гостею популярної у регіоні програми «Приватна бесіда», що виходить на телеканалі «Тиса-1». Автор і ведуча програми Тетяна Вашаргелі запитувала в Лариси Олексіївни, чи можна було Україні передбачити негативний сценарій розвитку, якою є якість українських політичних лідерів, чому не було вироблено «механізму перетворення» кількісних протестів у якісні та як необхідно жити своєю історією.

«Для багатьох людей події на Майдані були доленосним вибором, їхніми принципами, тим, за що вони готові були віддати життя, — зауважила Лариса Івшина. — А треба розуміти, що для частини інших — це були технології… І тим не менше ми повинні захистити і репутацію Майдану, і тих людей, які прийшли захистити свободу. У нас в Бібліотеці «Дня» вийшов фотоальбом «Люди Майдану. Хроніки», в передмові до якого я написала, що в принципі виступаю проти Майданів як способу розв’язання політичних проблем. Але це не означає, що не треба захищати репутацію Майдану і репутацію чесних людей, зокрема «Небесної сотні». Всіх тих, хто в щирому пориванні щось змінити часто не підозрювали, яка вариться «політична кухня».

За словами Лариси Івшиної, сьогодні настає той час, коли багато людей, що стояли на Майдані, почали переосмислювати ті події й шукати відповіді на питання — для чого тоді вийшли, що це дало?

«Сьогодні час бути поруч, час солідарності, час по-новому відчути громадянський обов’язок як би це, можливо, пафосно, не звучало, — додає гостя «Приватної бесіди». — Я гадаю, що мала право сказати, чому я проти розв’язання політичних криз на майданах… Тому що всі ці роки я фактично відчувала себе на майдані. Не раз у 10 років, а кожного дня. І так повинен кожен українець розуміти, що на майдан треба виходити не один раз в 10 років. Необхідно увесь час примножувати «розумне поле» суспільства, яке би потім впливало, пояснювало процеси, щоб у нас була стійка комунікація, і люди дослухалися до тих, хто справді завоював авторитет – знає, може підказати, порадити і застерегти. Адже при великій кількості балаканини в ток-шоу на ТБ, на жаль, відсутній конструктивний «порядок денний». Чи коли-небудь на центральних каналах говорили про те, чим був власне перший Майдан? Які його політичні наслідки? Чому винник другий Майдан? Але не з точки зору персон невдалих політиків, а з точки зору того, як суспільство себе осмислює. Адже перший Майдан пройшов під гаслами «Кучму — геть», а другий — його фактично реанімував. Зробив учасником «мінських переговорів». Це говорить про те, що суспільство, як би ми його не хвалили, ще дуже слабо вміє себе аналізувати, коли мова йде про теми вищого рівня. Так, ми маємо прекрасних людей — вони мужні, самовіддані, зараз народився новий образ українця, якого ми так давно хотіли побачити. Це зміцнює суспільство у кращому його образі. Але все одно розуму замало. Треба поширювати територію розуму».

comments powered by HyperComments