У рамках програми відвідувачів запрошують оцінити багатолике київське бароко, захопитися втіхою бюрократів та естетів – класицизмом, прослухати курс про так звану еклектику, роздивитися гримаси київського модерну, зануритися у репресований стиль конструктивізму, пройти по зигзагах передвоєнної київської архітектури, відчути симфонію оновленого Хрещатика та дізнатися про удачі архітектурного позачасся 1950-тих - 80-тих років.

Як особливості історичного шляху Києва в XVII-XVIII століттях втілювалися в архітектурних творах, створених під різноманітними впливами – Речі Посполитої, Московії та Російської імперії, українських народних традицій? Про це та інше розповідав києвознавець Михайло Кальницький. «Бароко – стиль, що залишив помітний слід по всій Україні, і зокрема у Києві». Але в нас також було власне бароко, наголошує лектор. Українське або козацьке бароко – мистецький стиль, що був поширений в українських землях Війська Запорозького у XVII–XVIII ст., і який у Європі віднесли до негласного списку «великих стилів». 

«Дбайливе ставлення до пам’яток культури і зокрема архітектури – одна з найбільш важливих ознак цивілізованості суспільства. Ці споруди являють собою велику культурну цінність і повинні бути збереженими для нащадків. На жаль, там, де культура поступається наступу грошовитих замовників, ми втрачаємо елементи архітектури. Та якщо ми декларуємо європейський вибір, ми мусимо берегти свою культурну спадщину. Поки громада сама не підніметься за свої інтереси – вона може довго чекати, доки їй підуть назустріч. Київська громада дуже зацікавлена у тому, щоб місто було культурним центром світового значення», - розповідає у інтерв’ю «Дню» Михайло Кальницький.

Про перлини українського бароко у Києві, будівлі, які не збереглися дотепер, але красу яких можна оцінити за старими світлинами, як з’явилася Києво-Могилянська академія – детальніше дивіться на відеозаписі лекції.