Аутизм. Стоп-кадри

Для проекту «Аутизм. Погляд зсередини» чотири автори представили 36 світлин. На знімках — звичайні хлопчики і дівчатка: хтось плюскочеться у воді, хтось освоює велосипед, хтось мрійливо дивиться у вікно. Герої робіт — діти з аутизмом, у ролі фотографів — їх мами, Світлана Дідух-Романенко, Вікторія Беспалько, Любов Морозова та Анна Казка. Проект приурочили до Дня поширення інформації про проблеми аутизму, ідею підтримала благодійна організація «Школа-сходинки». 

Куратор проекту Люба Морозова — мати шестирічної Алевтини, у якої аутизм. Дівчинка не любить фотографуватися, але обожнює роздивлятися власні світлини. «Донька — маленький Нарцис, не пропустить жодної можливості помилуватися собою у люстерко, — розповідає Люба Морозова. — Коли відбирала фото для виставки, мені лише хотілося, щоб моя чарівна дівчинка сподобалася відвідувачам».

Михайло. Автор фото Анна Казка

Інший герой проекту шестирічний Михайло охоче позує на камеру і навіть робить «селфі». «Знімків сина накопилося дуже багато. Взагалі, для виставки ми відбирали фото, які б передавали непростий внутрішній світ аутиста і одночасно показували, що це — насамперед, діти. Звичайні діти, хоч і трішечки інакші», — ділиться мама Михайла, одна з авторок виставки Анна Казка.

Алевтина. Автор фото Любов Морозова

Аутизм — порушення психологічного розвитку, коли страждає здатність людини налагоджувати соціальні зв’язки. Зрозуміти, що у дитини такий діагноз, складно. Так, Люба Морозова усвідомлювала це два роки. До трьох років її донька Алевтина майже не помічала людей навколо, перше слово вимовила у п’ять років. «Всі дивацтва списувала на творчі гени доньки: папа-композитор, мама-музикознавець. Потім дізналася, що кружляння і дивні жести дитини — це порушення обробки сенсорної інформації», — зізнається Люба Морозова. Перепади настрою, сльози і протест, зациклення на певних речах — з цим Любов Морозова стикається щодня. Найважче прийняти, що реабілітація дитини триває все життя. Любі постійно доводиться бути для доньки дефектологом, психологом, логопедом і арт-терапевтом.

Стелла. Автор фото Вікторія Беспалько

Маленька Алевтина любить багато «недитячих» речей: наприклад, розглядати картини Альбрехта Дюрера або Франсіско де Сурбарана. «Я сміюся і плачу від замилування, коли донька приносить мені репродукцію картини «Танець життя» Едварда Мунка, тицяє пальчиком у танцюючу пару і каже: «папа, мама». А потім переносить пальчик убік: «Аля, братик», — розповідає Люба Морозова. Водночас, як і багато дітей, Алевтина любить кататися на велосипеді, дивитися мультфільми, пускати мильні бульбашки, радіє солодощам. 

«Я майже нічого не знала про аутизм до того, як зіткнулася з цією проблемою. Бачила таких дітей тільки у кіно: похмурий хлопчик сидить у кутку, не розмовляє, ні на кого не дивиться, і, розгойдуючись, рве папірці, — усміхається Анна Казка. — Але в житті все не зовсім так. Дійсно, ці діти неординарні. Але вони радіють і сумують, як і всі. І вони не відмежовуються від оточуючих! Вони просто не вміють спілкуватися з іншими. І наше завдання навчити їх цьому».

Виставка «Аутизм. Погляд зсередини» триватиме до 8 квітня у приміщенні піцерії на другому поверсі торгового центру Ocean Plaza у Києві.