«Намагаючись виграти, пан Кучма грає брудно»

Навіть кандидати, які заявляють про реформи, в тому числі Леонід Кучма, повертаються до теми Радянського Союзу з іншої причини. Незграбну тактику пана Кучми винесено з тієї доби, коли зазвичай керівник держави отримував 99 відсотків голосів виборців. «Україна повинна йти європейським шляхом, — заявив він нещодавно. — Зміна президента є рівнозначною зміні політичного курсу. Я не маю жодного права допустити цього». Навряд чи це можна назвати духом демократії.

Звісно, якщо вірити усім заявам інших кандидатів, то Україна стрімко змінить курс під проводом деяких суперників Кучми. Приміром, спікер парламенту Олександр Ткаченко сповнений ентузіазму щодо (поки що здебільшого теоретично) возз'єднання з Росією та Білоруссю, чітко даючи зрозуміти, що Україні слід приєднатися до них. Петро Симоненко, лідер компартії України і ще один кандидат у президенти також підтримує союз трьох країн.

Наталя Вітренко, кандидат від Прогресивної соціалістичної партії, взагалі хоче відновлення всього Радянського Союзу. За даними опитування громадської думки, кожен із цих трьох кандидатів досить упевнено конкурує з Кучмою. Аналітик київського Центру інституту «Схід—Захід» з деяким застереженням стверджує, що майбутні вибори, можливо, вирішать — чи буде Україна в майбутньому незалежною державою.

Звісно, кандидати, які, прагнуть відновлення Радянського Союзу, мають прихильників, особливо на сході й півдні, де етнічні росіяни й українці найбільше симпатизують лівим. 1991 року навіть вони проголосували за незалежність, вважаючи, що Україну експлуатувала решта Радянського Союзу, а незалежність принесе процвітання. За вісім років валовий національний продукт зменшився на дві третини. Отож, східняки є особливо пригніченими.

Війна НАТО в Косово теж сприяла поширенню антизахідних настроїв в Україні. Хоча лідер соціалістичної партії Олександр Мороз, колишній спікер парламенту, видає себе як прихильника соціал-демократії скандинавського зразка (сподіваючися перетягнути на свою сторону багато голосів комуністів), однак домінуючі настрої можуть і його схилити до ностальгії за Радянським Союзом. Серед хитрих старих апаратників, окрім Кучми, лише Євген Марчук, колишній голова КДБ України, досі має чітко прозахідні погляди.

Намагаючися виграти, пан Кучма грає брудно. Минулого місяця Організація з безпеки і співпраці в Європі (ОБСЄ), яка намагається, серед усього іншого, заохочувати демократичні настрої, заявила, що його тактика може зашкодити відносинам України із західними інститутами.

Деякі люди президента заявили керівникам телебачення — якщо ті нададуть суперникам президента ефірний час, то можуть втратити свої ліцензії, або ж їхній бізнес переберуть конкуренти... Нещодавні події в Донецьку — центрі найбільшої за чисельністю населення області і колисці антикучмівських настроїв, були особливо темними. Іван Пономарьов, голова обласної ради і ворог Кучми, загадково подав у відставку в травні. Від цього виграв Віктор Янукович — губернатор області, друг президента.

Попри конституційну заборону про сумісництво, Янукович обіймає посаду губернатора і пост голови обласної ради. Більше того, нова посада дає йому можливість безперешкодно наглядати за проведенням виборів. Обласну раду наділено повноваженнями здійснювати виборчу процедуру і — серед усього іншого — підрахунок голосів.

Перспектива для Заходу (і зокрема для США, які покладають великі сподівання на незалежність України і майбутнє процвітання) — є похмурою. Не лише декілька кандидатів, що мають шанси перемогти, хочуть відбудувати Радянський Союз, але й найрішучіша людина — Кучма, який вказує на Захід схоже, готовий вдатися до недемократичних засобів аби досягти цілей, які Захід широко схвалює. Такі органи як ОБСЄ поставлено, м'яко кажучи, в скрутне становище. Рада Європи, яка здійснює моніторинг за дотриманням прав людини на континенті, нещодавно дала зрозуміти, що Україну буде виключено із її складу, якщо президентські вибори будуть «брудними».