«Рік Польщі — не конкурс краси», —

— Як ви оцінюєте рівень підготовки до святкування Року Польщі в Україні?

— Дуже добрий рівень. Підготовка відбувається не лише на словах, але й на ділі. Наступний рік в наших відносинах — одна багатогранна імпреза, яка складатиметься із заходів і в економічних, і в культурній, і в туристичній, і в науковій сферах. Після зустрічей у Києві можу лише підкреслити, що в Україні панує прекрасна атмосфера для реалізації Року Польщі. Із українського боку існує прагнення до конкретних дій. Гадаю, через два тижні ми завершимо підготовку планів відносно нинішнього року. Маємо намір влаштувати різного роду заходи не лише в Києві, але й в Одесі, Харкові, Вінниці, Львові. Таким чином, 30 березня ми будемо готові офіційно відкрити Рік Польщі.

— Який нині стан культурних зв’язків між поляками та українцями? Чи не плануються якісь значні спільні українсько-польські проекти в сфері культури?

— Рівень співпраці на цьому етапі є кращим, ніж раніше. Він значно поліпшився. Можна сказати, що всі заходи в культурному співробітництві відбуваються на паралельному рівні — тобто йде співпраця з обох сторін. Із останніх прикладів назвав би виставу «Месія» Львівської опери, представлену у Варшаві. Також варто звернути увагу на співпрацю регіонів, оскільки і Підкарпатське, і Любельське воєводства співпрацюють з українськими областями. Краків дуже тісно співпрацює з Києвом. Сам сенс цієї співпраці полягає в тому, щоб налагодити контакти між людьми, між культурними осередками. Маємо намір створити певну спільну структуру, яка б реалізувала ці культурні завдання в рамках Року Польщі. Плануємо провести надзвичайно багато заходів. Насамперед треба звернути увагу на книгу. Польська сторона прагне взяти участь у Львівському форумі видавців, який відбувається щороку у вересні. Там буде представлено багато перекладів із польської літератури. Уже існує великий список перекладів, який готуватиметься до друку. Також, звичайно, будуть втілюватися проекти у галузі кіно, театру, живопису, пластичних мистецтв. Усе це ми побачимо під час Року Польщі в Україні.

— Київ та Варшава не збираються скористатися українсько-російським досвідом святкування «Років»? Як відомо, нещодавно завершився Рік Росії в Україні, а позаторік у Росії відзначали Рік України.

— Ми обговорювали ці питання і з міністром культури Юрієм Богуцьким, і під час зустрічі — віце-прем’єром Дмитром Табачником. Намагалися побачити сильні сторони, переваги тих Років і проблеми, які спіткали на шляху святкувань. Мене детально з усім ознайомили, тому увесь цей багаж інформації існує. Проте мені не хотілося б зараз щось коментувати з цього приводу. Можу лише запевнити, що все буде враховано.

Ми старатимемося, аби наші заходи були цікавими і ефективними. Але я не думаю, що нам потрібно когось перемагати. Це не конкурс краси.

— Вам не здається, що у Варшави і Києва будуть більш «гарячі» справи, аніж культурна співпраця в нинішньому році? Так, Польща вирішуватиме питання, пов’язані зі вступом до ЄС. Україна ж більше перейматиметься президентськими виборами.

— Культура — це цінність, яка не повинна піддаватися політичним впливам. Політика живе кон’юнктурою дня, місяця чи року, у культурі ж часових рамок не існує. Я думаю, що така «довготривалість» культури не залежить від політичних подій. Польща була в більшовицькій системі, пережила перехідні часи, нині наступив період демократії — однак культура жила в усі часи. Ланки неперервності культури мають найбільшу цінність. Неперервність є найбільшою цінністю культури. Звичайно, що вступ до ЄС Польщі є великим успіхом, адже це результат усього того, що діялось у країні протягом 25-ти років. Насправді польська інтеграція до Євросоюзу розпочалася не 1989-го року, а ще 1980-го, коли в Польщі виникла «Солідарність», коли люди були змобілізовані, відкрили свої думки і серця. Почався цей процес, коли люди згадали про власну гідність і стали її відстоювати. Але вступ до ЄС — не лише певний привілей, але, звичайно, і обов’язок. Я розумію цей обов’язок таким чином: щоб у Європі не з’явилася жодна завіса — навіть не залізна завіса, а завіса з тюлю. Тому культурна співпраця з Україною, Росією не може в жодному разі постраждати і зазнати якихось збитків від політичних процесів, що відбуваються. Навпаки — мусить їх інтенсифікувати.

Я маю великий досвід в організації подібного роду заходів і хотів би сказати дуже просто, одним реченням: щоб кінець цього року був лише початком. Щоб стосунки перейшли в ту критичну масу, яка б надала нову якість відносинам на культурному рівні. Ми маємо величезний невикористаний потенціал — економічний, науковий, культурний. Наш обов’язок — усе це покращити.