МІЙ РІК — МІЙ «День»-2009

Леся САКАДА, журналіст:

1. За традицією: ваш особистий рейтинг знакових подій в Україні та світі за 2009 рік. Які з них зі знаком «плюс», а які — зі знаком «мінус»?

— Почну з «мінуса», закінчу «плюсом».

Мені здалося трохи дивним, що Нобелівську премію миру дали людині, яка у своїй урочистій промові під бурхливі оплески наголосила, що «застосування сили — це необхідно й виправдано»... Недарма європейські газети охрестили Барака Обаму, з чийого благословення значно збільшиться «миротворчий контингент» в Афганістані, президентом війни з премією миру...

А «плюс всепланетний (!)», для мене особисто, в новині, яка надійшла з Індії, щоправда, вона також полита кров’ю... Через ті неоднозначні ГМО тамтешні фермери масово вдалися до самогубства... Справа в тім, що вони увірували у світле майбутнє фруктів і овочів, якими гидують комахи, — побрали кредити в банках на хімічні добрива (бо без них пластмасова їжа не росте), а криза їх жорстоко покарала... А ті селяни, що надали перевагу їжі від Бога, а не з пробірки, отримали хороші врожаї й прибутки! Перемогло Боже, а не людське, а я дуже не люблю, коли люди змагаються в креативності з Природою!

Найзнаковішими культурними подіями цього року вважаю презентацію книги Оксани Пахльовської «Ave, Europa!», а також концерт симфонічного оркестру «Київ-Класік» на вертолітному майданчику флагмана українського флоту «Гетьмана Сагайдачного», а також концерт оркестру Харківської філармонії, який відбувся нещодавно на залізничному вокзалі в Харкові! Уявіть, пасажири з валізами — і диригент в метелику. Це було феєрично!

2. Як, на вашу думку, за останній рік змінилися Україна та українці? Що змінилося конкретно (сподіваємося, на краще) у вашому житті: що нового дізналися? Що побачили? Чого досягли?

— Найприємніше для мене, що українці стають більш іронічними до політики й політиків і вже не будуть чубитися через те, що підтримують різних кандидатів, — це дуже здорова реакція суспільства. Я сподіваюся, що дуже скоро прийде час, коли українці стануть зовсім байдужими до політиків, і тоді, нарешті, в прайм-таймі з’являться культурні діячі й люди, що займаються, за визначенням мудреців, найблагороднішою справою — пошуком Істини...

2009 рік був для мене особливим — це мій перший рік з офіційним статусом безробітної! І попри те, що на телебаченні я мала честь висвітлювати новини культури, все ж таки чи не найкультурнішим у моєму житті був рік, що минає... Бо в статусі журналіста ТСН все робила бігом і похапцем, головне було — встигнути, а все культурне не терпить метушливості, бо вимагає осмислення.

Усі мої найбільші досягнення пов’язані з архівними знахідками. Натхнена фразою, яку я на власні очі бачила в Житомирському держархіві, про вінчання Оноре де Бальзака з графинею Евеліною Ганською, — в ній йшлося про «юношу 50-ти лет, помещика Французского края», який «с благословения матушки обвенчался с вдовствующей графинею...», я звернулася в Києві у відділ стародруків Музею книги і друкарства України з проханням допомогти знайти видані в XVII столітті настанови православного святого Димитрія Ростовського, як навчитися читати письмена небесні... Спасибі науковцям, вони допомогли не тільки мені зробити світоглядні відкриття!

3. Хто для вас «Людина року»?

— Шестирічна Аліса! З нею ми познайомилися саме 2009 року. Я в захваті від її мислення. Дозвольте один фрагмент. Йдемо якось біля ставка, затягнутого ряскою, й говоримо з її мамою про те, що в рясці багато мікроелементів. І тут Аліса заявляє: «Мізки — це фосфор! А «Мадам Фосфор» — це означає «розумна жінка!»

4. Кілька слів про себе та про ваш «День». Які теми, автори, публікації, знімки, акції зі шпальт «Дня» у 2009 році вам найбільше запам’яталися і чому?

— «День» — це та газета, яку хочеться читати за ранковою кавою! На шпальтах є автори, які надихають, і думки, які окриляють, і світлини, які вражають!

Пригадую, завітала до свого діда, а він мені зі сльозами на очах: «Лесю, ти бачила цю фотографію? Вражаюча! Це ж треба так вловити мить!» — і простягає... «День»! А він світлини розглядає як фахівець, бо кінематографіст у минулому, багато років очолював кінопрактику в Інституті Карпенка-Карого...

Люблю зазирнути по п’ятницях у жіночні нотатки про блиск в очах та кучерявий комірчик Людмили Засєди (колись ми з нею разом намагалися загомоніти англійською... тепер я вчуся в неї жіночих премудростей).

5. Ваш тост-афоризм (як варіант — малюнок) для великого родинного кола українців у новорічну ніч-2010.

— Я б побажала своїй Нації шукати Істину! Бо правда у кожного своя, а Істина — одна для всіх! І це об’єднує.

Із любов’ю до газети «День», як на мене, то найшляхетнішої в Україні, Леся Сакада