Джордж РОБЕРТСОН : «НАТО кинуло виклик кампанії етнічної ненависті і здолало ї ї»

На британський народ справляє велике враження Україна та її зусилля, спрямовані на консолідацію своєї незалежності, демократії та просування економічних реформ всупереч усім труднощам, з якими зіштовхується ця країна. Ми підтримуємо вас у цьому та вітаємо ваші плани щодо наближення до економічних та політичних структур Європи. Підтримка, яку Велика Британія надає Україні, проявляється в сильних двосторонніх відносинах, що існують між нашими країнами в галузі військової співпраці, в рамках якої зростають зв'язки між нашими збройними силами на всіх рівнях, — і я дуже зацікавлений у подальшому розвитку цих стосунків.

Ми знаємо, що багато хто з вас ще пам'ятає про минуле і все ще з підозрою ставиться до НАТО та його намірів. Тому ми розуміємо, чому багато з вас з недовірою поставилися до дій НАТО в Косово, на що звертав увагу ваш уряд.

Дозвольте мені пояснити, що НАТО вдалося до цих дій через те, що міжнародна спільнота була вражена і обурена етнічними чистками та жорстокістю по відношенню до простого стосовно населення, які мали місце в Косово.

Історія ця почалася в першій половині минулого року, коли Велика Британія головувала в Європейському Союзі і ми намагалися знайти політичне рішення цієї проблеми і припинити насилля в Косово. Насилля, яке привело до того, що 300 тисяч чоловіків, жінок та дітей вимушені були залишити свої оселі. ЄС вжив економічні санкції, а ООН вдалася до ембарго на постачання зброї до Союзної Республіки Югославія.

В жовтні 1998 року президент Мілошевич пообіцяв послу США Голбруку, що він скоротить кількість своїх сил у Косово, обмежить їхню діяльність та дозволить присутність неозброєних спостерігачів у Косово. Завдяки цьому сотні тисяч простих людей, які залишили свої домівки раніше, повернулися додому.

Сумно, але він відмовився від своїх слів, і після цього були скоєні масові вбивства в Расаці, які шокували весь світ. Проте переговори тривали, і протягом 18 днів сторони працювали разом під спільним британсько-французьким головуванням в Рамбуйє.

Угоди, укладені після цих переговорів, гарантували територіальну цілісність СРЮ, вимагали роззброєння Армії визволення Косово, та передбачали, що миротворчі сили під керівництвом НАТО мають забезпечити стабільність і безпеку в Косово. Незабаром після того як переговори було перенесено до Парижа, стало зрозуміло, що Мілошевич лише чинив перешкоди врегулюванню. Тому НАТО не залишалося іншого вибору, як вдатися, попри небажання, до застосування військової сили.

Всупереч деяким повідомленням, наша кампанія повітряних ударів, яка тривала 78 днів, була однією з найточніших в історії стосовно військових цілей, які ми обирали. Ми доклали величезних зусиль, щоб уникнути жертв серед цивільного населення та запобігти враженню госпіталів, важливих культурних, археологічних та історичних пам'яток, церков, монастирів, і часто літаки не застосовували зброю, коли пілоти мали сумніви щодо статусу цілі. На жаль, у дуже незначній кількості випадків були припущені помилки, і деякі цивільні особи загинули або були поранені. Але я наголошую на тому, що НАТО ніколи навмисне не застосовувало зброї проти цивільного населення.

Президент Мілошевич навпаки провів брутальну кампанію етнічних чисток, у справжні масштаби якої іноді важко повірити. В цій оргії руйнування близько 780 тисяч осіб було вигнано з Косово, і, можливо, ще 500 тисяч осіб залишили свої оселі та шукають притулку в гірській місцевості в Косово. Мародерство та знищення майна, так само як вбивства та згвалтування, досягли небачених масштабів. Ми, мабуть, ніколи не дізнаємося про точну кількість жертв, бо ті, хто скоював ці страшні злочини, спробували замести сліди. Але свідчення вже з'являються, і злочинці будуть притягнуті до відповідальності. Історія, яку вони намагалися замовчати, стане відомою. Британські війська вже знайшли перше масове поховання в Качаніку біля кордону з Македонією. Сумно, але воно, мабуть, не останнє.

Звичайно, дипломатичні зусилля тривали впродовж всієї кампанії, хоча цього разу за підтримки сили. 2 червня вони увінчалися успіхом, і парламент СРЮ проголосував за прийняття плану мирного врегулювання, привезеного до Белграда президентом Мартті Ахтісаарі та спеціальним посланцем Росії Віктором Черномирдіним. Я маю віддати особливу данину поваги зусиллям росіян, які, хоча й були проти дій НАТО, відіграли провідну роль у завершенні кризи.

Невдовзі в Куманово було досягнуто домовленості щодо Військово-технічного додатку (ВТД) між НАТО та сербськими силами щодо виводу сербських сил з Косово, припинення повітряної кампанії, погодження резолюції Ради Безпеки ООН та введення Міжнародних сил безпеки (КФОР) у Косово.

Важливо усвідомлювати, що КФОР перебувають у Косово не для того, щоб підтримувати одну із сторін. Ми прийшли туди заради всіх мешканців Косово, захищати обидві сторони. Резолюція Ради Безпеки ООН №1244 від 10 червня 1998 року вимагає виведення сербських сил та роззброєння албанців, і ми забезпечимо її виконання.

Ядром КФОР має бути НАТО, але ми завжди чітко висловлювалися щодо того, що участь у КФОР не обмежується лише країнами НАТО. Стабілізаційні сили (СФОР) у Боснії, а до них — ІФОР, можуть служити прикладом міжнародної військової співпраці, яка може принести довготривалий мир та безпеку до регіону, охопленого етнічним конфліктом. У зв'язку з цим я хотів би особливо відзначити важливий внесок українського батальйону в складі СФОР до стабілізації цього вибухонебезпечного регіону.

У Косово ще багато треба зробити. Усім біженцям треба дозволити повернутися до своїх домівок і створити безпечне оточення, в якому всі жителі Косово — чи то серби, чи то албанці — могли б мирно жити разом. Ми не можемо допустити відокремлення або винагороди за етнічні чистки. Ми розпочали цю кампанію, аби покласти край вбивствам у Косово, домогтися виведення сил безпеки СРЮ, дати можливість повернутися біженцям і запровадити тривале мирне врегулювання в цьому регіоні. На початку нового тисячоліття ми кинули виклик кампанії етнічної ненависті, для якої немає місця на Землі, і ми здолали її. Зараз, за допомогою терпіння та доброї волі, ми маємо відбудувати мир на Балканах.

24 квітня у Вашингтоні проходив дуже важливий саміт НАТО та України. Декларація саміту зосередилася на практичних аспектах цих стосунків.

Усе це є практичним доказом нашої тісної співпраці, яка, в свою чергу, призвела до більшого порозуміння між військовими наших країн і сприяла зменшенню підозри та недовіри між нами.

Ми повинні поширювати таку співпрацю, в рамках якої українські війська зробили значний внесок до миру та безпеки в Боснії. Ми також надзвичайно високо оцінили пропозицію України щодо її участі у миротворчих силах у Косово, також як раніше оцінили її пропозицію надати допомогу повітряній верифікаційній місії у Косово.

На жаль, Росія не брала участі у саміті у Вашингтоні, але ми маємо тримати двері відчиненими для поновлення співробітництва між Росією і НАТО. Ми не тільки вітаємо її зусилля щодо припинення військових дій у Косово, але й також сподіваємося на те, що буде створено задовільні умови для участі Росії у КФОР.

Ми маємо спиратися на довіру та тісну співпрацю, яких ми досягли, і не дозволити, щоб будь-які сумніви або непорозуміння щодо подій у Косово, поставили їх під загрозу погіршення. НАТО і міжнародна спільнота вжили заходів, щоб покласти край несправедливостям, які чинилися щодо простих громадян Косово. Міжнародна спільнота просто не могла залишатися осторонь і дозволити, щоб таке мало місце наприкінці століття. Ми не мали ніякого бажання втручатися у внутрішні справи іншої країни. Ми залишимо Косово як тільки ситуація дозволить нам це зробити, і прості люди зможуть жити без страху за своє життя.

Давайте працювати разом із довірою один до одного заради спільних цілей.