Покалічене життя...

Як заявила заступник Генсека ООН з гуманітарних питань Валері Амос, агентство у справах біженців ООН має дані про 19 тисяч переміщених осіб в Україні, а за оцінками місцевої влади, ще 15 тисяч людей утекли з рідних місць у тих районах, де ООН не веде спостереження. У травні ООН уже публікувала дані про те, що з моменту початку кризи в Україну близько 10 тисяч людей втратили постійне житло, однак тоді йшлося переважно про кримських татар. Відтоді епіцентр подій перемістився в Донецьку і Луганську області. Саме звідти сьогодні від куль та злочинних дій бойовиків тікають тисячі людей. В інших областях їм доводиться розпочинати життя з нуля: шукати житло, роботу, а на перших порах і їжу. Нині проблемами переселенців займаються численні волонтерські ініціативи, фонди та держава. Як саме розподілена робота між ними та що першочергово мають робити волонтери, а що — держава, дізнавався «День».

НАЙПЕРШЕ — ЦЕ НАДАННЯ СТАТУСУ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ

«За годину до нас надходить понад 40 дзвінків від людей, які хочуть виїхати. Якщо у найближчі кілька днів ситуація повністю не врегулюється, то кількість бажаючих буде зростати. Якщо перша хвиля переселенців — це незахищені верстви населення, приміром, діти-сироти, друга хвиля — ті, хто захотів перестрахуватися, то тепер будуть виїздити люди, які навіть не мали такого бажання, — розповідає Іван ВОЛЧОК, голова Донецького контактного центру для переселенців. — Основні труднощі — це вивезення людей, координація та збір груп для виїзду. Друге питання — розміщення людей. Якщо у Черкаській області влада готова прийняти 20 тисяч осіб, і для цього вже підготовлені місця, то у Києві кажуть, що місць для переселенців майже немає. Проте бажання людей не збігаються, бо їхати на Черкащину не хочуть, а обирають столицю».

Іван розповідає, що волонтери зараз багато в чому допомагають цим людям, але перше питання, яке має вирішити держава й яке стоїть ще від часу анексії Криму, — це надання статусу переселенців.

«Зараз люди, що виїжджають з Донбасу не захищені жодними статтями закону. Немає статтей, за якими б їм виплачували субсидії. Якби цей статус був, а ще був би визначений статус нашої території, наприклад, як території воєнних дій, і працював той же гуманітарний коридор, організовувати виїзд людей було б простіше. Зараз ця робота тільки починає налагоджуватися так само, як і створення реєстру переселенців. Відучора ми надсилаємо до Міністерства з надзвичайних ситуацій дані про кількість дзвінків та з якими питаннями звертаються люди, — розповідає Волчок.

«Ще одна проблема — розселення людей, держава має гарантувати переселенцям житло і чітко говорити, на який саме термін — місяць, півроку. — продовжує Іван. — Третій нюанс — забезпечення переселенців роботою. У Кіровограді, наприклад, для групи приїжджих відразу і житло знайшли і на роботу влаштували, в основному це вирішується коштом міських бюджетів. Але ж у кожному регіоні є свій реєстр вакансій, а процес формування бази даних праці по всій Україні почався лише зараз. І це має бути в комплексі з базою даних про бажаючих виїхати, щоб запустити цю систему і відразу людині пропонувати гуртожиток, роботу на заводі, до прикладу».

СЛОВ’ЯНСЬК, 16 ЧЕРВНЯ 2014 р. / ФОТО РЕЙТЕР

Загалом, розповідають утікачі, волонтери та небайдужі люди забезпечують їх усім необхідним. Проблеми виникають в основному на рівні бюрократичному. Наприклад, щоб стати на облік у центрі занятості, необхідно мати паспорт, трудову книжку і диплом. Більшість людей, які тікали з гарячих точок, прихопили лише паспорт... Такі проблеми може вирішити лише закон України «Про вимушених переселенців», в якому всі ці нюанси прописані.

ЗАКОН «ПРО ВИМУШЕНИХ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ» МАТИМЕМО ВЖЕ ЦЬОГО ТИЖНЯ?

«У першу чергу треба ухвалити законопроект «Про вимушених переселенців», тобто перенести допомогу у правову площину, — пояснює голова Правління української гельсінської спілки з прав людини, директор Харківської правозахисної групи Євген ЗАХАРОВ. — Наша організація (Харківська правозахисна група. — Ред.) підготувала законопроект, ми віддали його депутатам, він обговорювався в офісі Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, звідки отримали добрі зауваження. На підставі цього законопроекту депутат Сергій Соболєв з помічниками переробили цей проект — він вийшов досить добрий».

За словами Захарова, «українці знову проявили дивовижну здатність до самоорганізації і практично взяли на себе на волонтерських засадах увесь тягар щодо вивезення та влаштування людей з Донбасу, а раніше з Криму».

«Усі працюють у координації з місцевими органами влади, людей заселяють головним чином у пансіонати, санаторії, гуртожитки тощо. Це така постійна напружена робота сотень людей. Власне, тому і немає гуманітарної катастрофи... Держава і волонтери тут мають робити все разом. Держава просто сама не впоралася б, це якраз робота для громадськості. Але вона має ввести все це в правову площину: дати визначення вимушеним переселенцям, сказати, які органи уповноважені нести відповідальність за допомогу цим людям тощо. Бо все ж такий потік переселенців лише силами волонтерів буде важко утримувати», — вважає пан Євген.

«Про конкретні сигнали гуманітарної катастрофи поки говорити не можна, адже забезпечення здійснюється з допомогою ініціатив громадян. Але довготерміново допомагати переселенцям лише завдяки ентузіазму ніхто не зможе. Зараз виникають проблеми з переведенням соціальних виплат, банківських рахунків. Якщо до вересня ситуація не врегулюється, будуть проблеми з освітою. Ці питання варто вирішувати масштабно, — каже Тарас ДОРОНЮК, експерт з питань міграції та інституційної дискримінації Центру досліджень суспільства. — Щодо кроків держави, то, на щастя, в уряді зрозуміли, що варто формувати довготермінову програму щодо допомоги переселенцям. Ситуація з переміщеними особами не вирішується за місяць чи два. Навіть після закінчення АТО ці люди потребуватимуть допомоги держави. Інфраструктура у тому ж Донецьку частково зруйнована, є будинки, не придатні для проживання. Ці люди не зможуть просто повернутися і продовжувати жити, як жили».

Уже сьогодні законопроект «Про переміщених осіб» буде розглядатися на засіданні профільного комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. Експерти не виключають, що до кінця тижня Україна вже нарешті отримає цей закон.

«ВОНИ ВСЕ Ж ТАКИ В УКРАЇНУ ПРИЇХАЛИ, А НЕ В РОСІЮ — І ЦЕ СУТТЄВО»

11 червня перед засіданням Кабінету Міністрів України в.о. міністра оборони Михайло Коваль повідомив, що всіх переселенців із Донецької та Луганської областей, включаючи жінок, перевірятимуть на предмет причетності до дій терористів. «Відбуватиметься повна фільтрація. Маються на увазі фільтраційні заходи. Дивитимуться, щоб серед людей, навіть серед жінок, не було тих, хто пов’язаний із сепаратизмом, тих, хто скоював злочини в Україні, пов’язані з терористичною діяльністю», — зазначив він.

У соціальних мережах ця тема спричинила бурхливі дискусії. Багато хто вважає, що це більш, ніж виправдані міри безпеки, адже невідомо, кого ти приймеш до себе додому — мирного мешканця, що потерпає від бойових дій у рідному місті, чи людину, що підтримує бойовиків. Дехто вже встиг поділитися у «Фейсбук» своїми історіями, як прийняв переселенців, а ті почали їх вчити життю, розповідати про «поганих українських військових та київську хунту, і хороших дончан та луганчан, які просто боронять свої землі...» Утім, чимало людей вважають фільтрацію порушенням права людей на життя та безпеку.

На днях Уповноважений Верховної Ради з прав людини Валерія Лутковська на прес-конференції в Харкові наголосила, що створення таборів для фільтрації переселенців із зони антитерористичної операції не передбачається. «Жодної фільтрації громадян, які будуть проходити рятувальними коридорами, не передбачається взагалі. Про фільтраційні табори не йдеться», — повідомила Лутковська. У той же час питання безпеки залишається, просто треба шукати інших шляхів для його втілення. Яких?

«І що їх, не пускати? Вони все ж таки в Україну приїхали, а не в Росію — і це суттєво, — говорить Євген Захаров про переселенців з яскраво вираженими проросійськими настроями. — Тут треба, звичайно, перевіряти документи, перевіряти, хто їде, з чим. Це зараз робиться. Можу сказати, що є люди, які справді налаштовані проти Української держави. Вони вважають, що їм усі щось винні і зобов’язані. Вони, скажімо, відмовляються селитися в селі, а доволі скандально вимагають лише житло в місті. Таким людям можна пояснити, що і хто є причиною, чому їм довелося покинути рідні оселі. Думаю, вони доволі швидко все це зрозуміють. А фільтраційних таборів не буде».