Про трагедії і ницість, що поруч з нами
Валерій КОСТЮКЕВИЧ, "День"
Справа, розгляд якої днями закінчилася у Корольовському районному суді Житомира, могла б стати основою роману або, принаймні, середніх розмірів телесеріалу. Утім, судіть самі.
Злочин
У жовтні 1994 року житомиряни були приголомшені звісткою про дикий випадок - вчительці школи №17 Людмилі Усовій (їй тоді було 47 років) на порозі її помешкання невідомий хлопець виплеснув у обличчя сірчану кислоту. Як наслідок, кислотні опіки спотворили жінці обличчя, шию, руки, позбавили зору в правому оці і різко послабили його у лівому. Людмила Яківна перенесла дев`ять важких операцій, нині на людях з`являється тільки у великих чорних окулярах, із закритим хустиною обличчям. За висновками медиків, вона втратила працездатність більш ніж на третину.
Слідство
За однією з версій, що розроблялись оперативниками " по гарячих слідах", підозра спочатку падала на учнів постраждалої вчительки, потім відпрацьовувались деякі інші версії. Проте скоро слідство зайшло в глухий кут. Нове "дихання" в слідства з`явилось тільки наприкінці червня 1996-го року, коли Л.Усова заявила до міліції, що вважає причетною до злочину Олену Віленську, дружину свого рідного брата. А на початку липня того ж року у слідчих з`явилась заява солдата однієї з військових частин, Валентина Дмитренка, про явку з каяттям, в якій він визнавав себе винним у скоєнні цього злочину. І одночасно стверджував, що зробив це за гроші, на замовлення саме О.Віленської (тій тоді було 48 років). Згідно з протоколами упізнавань, що були проведені тоді ж, Л.Усова впізнала у солдатові юнака, що хлюпнув у неї кислотою, а він у її зовиці - замовницю злочину. До служби в армії Валентин жив на Житомирщині і бував у Житомирі у родичів.
Рідня. Родинні трагедії
Брат Л.Усової Олександр Віленський одружився з Оленою всупереч волі своєї родини. 25 останніх років він та його дружина з родиною сестри практично не спілкувалися. Обидві сім`ї за цей час пережили жорстокі трагедії - в Усових 1981 року померла 5-річна дочка, у Віленських 1991 року помер 20-річний син. Деякі очевидці стверджують, що на свіжій могилі сина О.Віленська поклялася помститися Л.Усовій за його смерть, оскільки вважала, що ніби та зурочила її первістка.
Сусіди і квартиранти
Від початку слідства О.Віленська не визнавала своєї причетності до злочину. І стверджувала, що її та В.Дмитренка з особистих мотивів обмовили сусіди, зокрема Тамара Бондарчук, та її колишні молоді квартирантки Лариса та Наталя Матвієнки, двоюрідні сестри хлопця. Перша претендувала і претендує на житло померлої престарілої сусідки, що дісталось О.Віленській (відповідний цивільний позов знаходиться на судовому розгляді). Другі, за її словами, могли мати бажання помститися за те, що в свій час вона "попросила" їх з помешкання. А Валентин, якому на момент нападу не було 18 років, став розмінною монетою у цій грі. В ході суду це твердження спростовано не було. Водночас, у кулуарах суду не один сусід звинуваченої скаржився на її злобливий, капосний характер.
Суд
В ході процесу підсудний заявив, що цього злочину не скоював, а зізнався в ньому під тиском міліції. Сам суд продовжувався (з перервами) понад рік. Сестри Матвієнко, чиї свідчення були одними з головних для звинувачення, на жодному судовому засіданні не з`явилися - вони виїхали до Туреччини і не побажали приїжджати. Адвокати підсудних Анатолій Шелепа та Іван Нікончук в ході процесу доводили, що низка ключових доказів, зокрема, протоколи перших допитів підсудного і упізнань були здобуті слідством з порушенням законодавства. А тому не могли використовуватись для звинувачення. Вони ж вказували на непоодинокі суперечності у свідченнях деяких свідків і наполягали на виправдальному вирокові для підсудних.
Вирок
Суд під головуванням судді Григорія Майора визнав О.Віленську винною в організації і скоєнні злочину з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень Л.Усовій, а також у втягненні у цей злочин неповнолітнього (відповідно до статті 19 частина 4, 101 частина 1 і 208 Кримінального кодексу України) і засудив її до п`яти років позбавлення волі у колонії загального режиму. Вона також має відшкодувати постраждалій жінці моральну шкоду у сумі 27 тисяч гривень.
В.Дмитренка визнано винним у безпосередньому заподіянні тяжких тілесних ушкоджень Л.Усовій і засуджено до трьох років позбавлення волі в колонії посиленого режиму. Він повинен відшкодувати потерпілій три тисячі гривень за завдані моральні збитки. За матеріальну шкоду, завдану вчительці та її родині, обидва разом мають сплатити їм більше шести тисяч гривень.
Післямова
Після оголошення вироку дехто із сусідів О.Віленської не приховував задоволення тим, що вона все ж "сіла". Л.Усова, навпаки, заявила "Дневі" про те, що розцінює вирок як занадто м`який. На думку адвоката А.Шелепи, суд некритично поставився до висновків попереднього слідства, а тому говорити про незалежність судової влади в Україні зарано. Готується касаційне оскарження вироку. Утім, вбачається, що головне питання не в цьому, а в тому, чому описана драма могла статися...
Житомир






