• Українська
  • Русский
  • English
Where there is no law, but every man does what is right in his own eyes, there is the least of real liberty
Henry M. Robert

Чи врятують комуністи Крим від третього пришестя Франчука

12 June, 2007 - 00:00


Тетяна КОРОБОВА, "День"

Неабиякий резонанс у Криму викликала публікація "Дня" 21 квітня "Чого хотів Президент від комуніста Леоніда Грача". У статті розглянуто версії, в основі яких - факт зустрічі Леоніда Кучми з лідером Компартії Криму.

Не виключався варіант, за яким, розраховуючи на авторитет Леоніда Грача в комуністичних лавах і його розбіжності з лідером КПУ Петром Симоненком, Президент намагається здійснити "гешефт": допомагаючи лідеру кримських комуністів стати спікером ВР автономії, він заручається його підтримкою щодо впливу на комуністів у виборах "потрібного" українського спікера. Доказом такого розкладу може бути та обставина, що, всупереч очікуванням і обіцянкам, Пленум ЦК КПУ в суботу навіть не розглядав можливі кандидатури на пост голови парламенту, залишивши цю справу на "потім" - тобто на період перед початком сесії ВР, але після початку сесії кримської ВР (28 квітня).

Деякі політики та спостерігачі в Криму визнали цю гру великою аферою, яку готують для Леоніда Грача й комуністів-депутатів (їх 35 із зареєстрованих 93). Логіка міркувань така: важко повірити у "змову" Леоніда Кучми з лідером Компартії Криму за спиною Анатолія Франчука. Леонід Грач однозначно заявив, що, ставши головою кримської ВР, він не допустить його третього пришестя у прем'єрське крісло. Проте це не означає, що Президент, коли й вітає таку позицію, готовий "здати" кримське господарство в чужі руки. Лише обрання "кишенькового" спікера, через якого можна буде сформувати "кишеньковий" уряд, дозволить Франчуку, якщо таки доведеться, спокійно податись депутатом у Київ, довіривши найгостріші питання приватизації курортного комплексу надійним людям. Тут, вважають у Криму, інтереси автономного прем'єра та Президента цілком збігаються.

А коли так, то подвоєна, потроєна енергія, з якою Франчук бореться нині проти Грача й за старого-нового спікера Гриценка, не може, на думку кримських спостерігачів, не знайти відгуку в душі глави держави. Тим паче, що помічник Президента пан Волков, який "постояв" разом із Гриценком у партійному списку НЕПу й разом із ним відчутно програв за діяльною допомогою НДП, не може бути стороннім спостерігачем, і просто зобов'язаний підтримати товариша по блоку і нещастям. Особливо тому, що з інтересами НДП це не збігається...

То навіщо ж Президент розпочав таку ризиковану гру з комуністом Грачом? Аналітики Криму вважають, що ризику - нуль цілих, нуль десятих. Єдиний варіант, за якого комуністи у кримській ВР, котрим бракує "лівих" голосів для обрання свого лідера спікером, можуть заблокувати розвиток ситуації за схемою Гриценко-Франчук - це відмова від реєстрації та зрив сесії. Інакше кажучи, лише ціною жертви вони можуть урятувати Крим від третього пришестя Франчука. Бо 35 - 38 "лівих" голосів потрібні тільки для кворуму у дві третини, аби відкрити сесію. А далі, за місцевим регламентом, усі питання може вирішувати проста більшість. Немає сесії - немає рішень.

Однак, щоб не допустити такого демаршу комуністів у автономній ВР, Президент, можливо, обнадіяв певною мірою Леоніда Грача, котрий, розраховуючи на цю підтримку, може впійматися на гачок. Утім, ця версія, маючи, як і решта, право на життя, будується переважно на кримських відчуттях того, як тісно зв'язаний Анатолій Романович із Леонідом Даниловичем, і на тому, що важко, як правило, відділити блеф від реальності. Позаяк кількість фантазійних потоків, що йдуть від кримського прем'єра, так чи інакше, свідчить практика, переходить у якість президентських рішень...