Ультиматум Волкера
Спеціальний представник Держдепартаменту США щодо України Курт Волкер готовий відвідати Москву тільки після звільнення українських моряків, затриманих у Керченській протоці. Про це він заявив в інтерв'ю телеканалу ТСН: «Сподіваюся, я зроблю це вже наступного року, як тільки моряків звільнять». І, пославшись на скасування зустрічі Трампа і Путіна після інциденту поблизу Керченської протоки, американський дипломат додав: «Я також вирішив, що зараз для мене буде неможливо відвідати Москву». І попросив Кремль звільнити полонених моряків «як жест доброї волі». Волкер сподівається, що це може бути зроблено вже до Різдва. Швидше за все, він мав на увазі православне Різдво. Але і в цьому випадку, як нам здається, американець надто оптимістичний. Адже поки що Путін кілька разів ясно дав зрозуміти, що всі надії на врегулювання конфлікту на Донбасі, визнання російської анексії Криму та нормалізацію російсько-українських відносин він цілком пов'язує з результатом майбутніх президентських виборів в Україні, в разі, якщо на них переможе кандидат, який влаштовує Москву.
Думаю, що до березня наступного року не буде жодних переговорів у Мінську щодо розв’язання конфлікту на Донбасі. Не буде і жодних обмінів полонених і заручників. Правда, тут не можна виключити, що один такий обмін може відбутися в проміжку між першим і другим туром українських президентських виборів, якщо Путін визнає, що він сприятиме підвищенню популярності проросійського кандидата. І, звичайно ж, не буде зустрічей між Владиславом Сурковим і Куртом Волкером. Хоча б тому, що їм поки взагалі нічого обговорювати. Якщо Путін, у разі успіху на виборах проросійського кандидата, розраховує отримати все і відразу, то поки що жодні компроміси з американськими представниками з українського питання обговорювати не буде. Інша справа, наскільки ґрунтовні подібні надії навіть у тому випадку, якщо на виборах дійсно переможе той кандидат, якого російський президент вважає найбільш зручним для Росії. Але поки Путін не розчарується в своїх надіях на нового президента України (шанси на те, що на другий термін залишиться нині чинний президент, зараз мінімальні), ніяких зрушень у врегулюванні конфлікту на Донбасі, навіть суто формальних, на зразок зустрічей делегацій і обміну заручників і полонених, очікувати не доводиться.
У Вашингтоні це теж прекрасно розуміють. Тому «ультиматум Волкера» - це лише робота на публіку. США демонструють солідарність з Україною і прагнення звільнити українських моряків. Само по собі це добре. Але водночас американські представники усвідомлюють, що в найближчі місяці Кремль українських моряків не відпустить, незалежно від того, будуть йому висунуті якісь американські ультиматуми чи ні. І так само у Вашингтоні розуміють, що у Москви немає ніякої життєвої зацікавленості у відновленні контактів по лінії Сурков - Волкер. Хоча б тому, що до цього часу не зрозуміла політична доля самого Суркова. Переговори Волкера і Суркова тягнуться вже два роки, а якщо взяти переговори Суркова в тому ж форматі з Вікторією Нуланд, що проходили ще за Барака Обами, то переговорному процесу вже добрих чотири роки. Але за цей час жодних зрушень стосовно Донбасу досягнуто не було через занадто великі розбіжності сторін. Жодних контурів можливого компромісу щодо Донбасу так і не промальовується. Тому не можна виключити, що після президентських виборів в Україні у Москві вирішать замінити Суркова на переговорах із Волкером кимось іншим, хоча в червні цього року Владислав Юрійович і був перепризначений на посаді помічника президента Росії, що відповідає за врегулювання Донбаського конфлікту. І взагалі не варто покладати на ці переговори великих надій. Путіну потрібна капітуляція Америки й України, але Трамп на це не готовий. Водночас мінський процес виглядає мертвим, особливо після того, як у сепаратистських «республіках» були проведені нелегітимні вибори.
Також неймовірним видається будь-яка широкомасштабна російська агресія проти України до тих пір, поки Україна не вибере собі президента і парламент. Контрольована напруженість на лінії зіткнення буде зберігатися і часом навіть зростати, наприклад у дні свят, а також в залежності від ходу передвиборної кампанії в Україні. Але для повномасштабної агресії у Москви не вистачить сил, враховуючи ймовірну реакцію Заходу, навіть у тому випадку, якщо підсумки українських виборів виявляться для неї найбільшим розчаруванням. Тим більше, що не зрозуміло, чиї шанси на українських виборах зможе зараз підвищити зростання російської військової активності на Донбасі. Тому справа, швидше за все, обмежиться пропагандою, на зразок тієї, яку зараз поширюють сепаратистські сайти: про прийдешній передноворічний і новорічний наступ Збройних сил України на Горлівку, Донецьк і Луганськ. Для мобілізації проросійського електорату подібних примітивних фейкових новин цілком вистачить. Тим більше, що бойовики-сепаратисти попри крики про нібито очікуваний незабаром «грандіозний наступ ЗСУ самі зовсім не поспішають готуватися до оборони і рити окопи повного профілю. Але боюся, що тепер Волкеру чекати нової поїздки в Москву доведеться до грецьких календ, незалежно від того, коли з російського полону звільнять українських моряків. Більш реальним представляється надходження Україні в 2019 році американської військової допомоги в 250 млн доларів, з обіцянкою якої Волкер і прибув до Києва. Її повинно вистачити на зміцнення позицій і боєздатності ЗСУ на лінії фронту на Донбасі. А ось про вступ України в НАТО, як попередив американський спецпредставник, поки залишається тільки мріяти, хоча лише повноправне членство в Північноатлантичному Альянсі може по-справжньому гарантувати українську безпеку, перш за все від загрози з боку колишньої метрополії.
Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
