На Волині селяни самотужки ремонтують дорогу до районного центру
Від Клітицька до Каменя-Каширського – всього 10 кілометрів. Раніше тут була гарна дорога, бо на цій околиці районного центру діяли льонозавод, нафтобаза, склади «Сільгоспхімії», і хороше транспортне сполучення з селами було умовою їхнього існування. Та це давно у минулому, а дорогу розбивають важкі автомашини, які вивозять пісок з нелегальних кар’єрів і продукцію приватних пилорам. Клітицький сільський голова Степан Склезь каже, що і він міг безбідно працювати фермером, проте балотувався на цю посаду саме через дорогу. Хотілося щось із нею вирішити, бо далі було несила на те дивитися. Найперше потрібен був ремонт того відрізка, який проходить мимо сільського кладовища. І, як сказала майбутньому голові одна з жінок, «хочу, аби в останню путь мене довезли по добрій дорозі, щоб голова у труні не теліпалася». Це також стало аргументом.
Загалом, каже голова, селяни не можуть претендувати на ремонт дороги за високими технологіями, але й виконують його якісно. Хотіли б, звичайно, закрити ями асфальтом, та він надто дорогий для селянських кишень. Тому закривають їх бетоном. Кошти на ремонт – по 200 гривень – зібрали тільки з людей, які мають власний транспорт і найперше користуються дорогою. І техніку пригнали свою. Так, сам сільський голова виділив власного трактора з причіпною грейдерувальною лопатою та сам ним керував. Наразі толокою зробили один бік дороги, у наступні вихідні продовжать роботи. У селі саме гаряча пора – всі на чорницях, бо заробити у Клітицьку особливо ніде, тому багато людей «по Польщах». Звісно, що клітицька траса знаходиться на балансі служби автомобільних доріг. Не ремонтували її з часу будівництва. Степан Склезь каже, що зверталися щодо ремонту до фахівців, до влади. Кажуть, треба співфінансування. Сільська рада зібрала 100 тисяч гривень на ремонт, працівники її навіть належних премій собі не брали, перераховували «на дорогу». А область виділили аж... 20 тисяч, піщинку з необхідного. Таке співфінансування – наче насмішка, тому й зібрали селяни власні кошти, власну техніку і роблять дорогу. Закупили матеріали, паливо, мають і спонсора – місцевий держлісгосп. Два кілометри бездоріжжя вже ліквідовано. Причому на кожні сто метрів ремонту дорожнього покриття витратили не більше кількох тисяч гривень. Якби такі роботи проводила дорожна служба, то це обійшлося б в десятки разів дорожче.
Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк
