Молодь і люди похилого віку, політики й пересічні громадяни – всі в суботу ввечері схилили голови перед жертвами страшного Голодомору. Пам'ять про цю трагедію об’єднала багатьох українців. Тисячі людей в’язали участь в ході від станції метро Арсенальна до Меморіалу жертвам Голодомору в Києві.

     Читайте також: Харків’яни запалили свічки скорботи та надії

Цьогорічне вшанування пам’яті жертв Голодомору було присвячене тим людям, які в непростий час чинили добро, рятуючи від голоду співвітчизників у 1932-1933 роках. Серед них – освітяни, лікарі, пересічні селяни, багатодітні матері...

     Читайте також: У Херсоні в жалобному мітингу взяли участь орієнтовно 400 громадян

Як повідомляє Центр досліджень визвольного руху, Василь Івчук, директор школи с. Дударків Бориспільського району Київської області, врятував від голодної смерті десятки учнів школи. У 1938 році був розстріляний. Іван Картава, лікар з Березнегуватого, що на Миколаївщині, вже пухлих від голоду дітей збирав у лікарні і відгодовував. Такі доброчинці були в кожній ураженій штучним голодом області. Від станції м. Арсенальна у скорботній ході молоді люди пронесли дві сотні свічок зі стрічками, на яких були вказані імена та прізвища таких рятівників.

     Читайте також: Українці Індії вперше приєдналися до акції "Свічка пам’яті у вікні"

«У мене від голоду вмерли родичі, - розповідає пані Люба. – От привела внука сюди, розповідаю йому, щоб він також знав, що була така страшна трагедія, коли люди вмерли, тому що у них відібрали їжу. Мій дід косив жито, а його сім’я сиділа вдома, їсти не було що, діти пухли від голоду, так він кожен день ходив на те поле, нічого не їв, тільки воду пив… одного разу вже не повернувся. А баба взагалі ще раніше померла. Я прийшла сюди, щоб вшанувати їх пам'ять. На жаль, у нас немає єдиного ставлення до цієї трагедії. Совєтська влада роз’єднала людей. Це ми бачимо й досі – і по політиках і по народу».   

     Читайте також:  Донецьк пам’ятає…(фото)

Як відомо, влада вшанувала жертв Голодомору на день раніше – в п’ятницю. Цього року разом із Віктором Януковичем поставити запалену лампаду до «Свічки пам’яті» прийшли і його попередники – екс-президенти Леонід Кравчук, Леонід Кучма, Віктор Ющенко. «Цей злочин назавжди змінив хід історії українського народу, – йдеться у звернення Віктора Януковича в День пам'яті жертв голодоморів. – Він став одним із найважчих випробувань, що випали на нашу долю. Голодомор не лише фізично знищував людей. Він мав викликати покору і страх. Десятиліттями нам забороняли навіть згадувати про ті страшні події. Але український народ виявив стійкість. Завдяки вірі у свої сили, любові до України, споконвічному прагненню до свободи та незалежності – ми вистояли».

      Читайте також:   На Донбас-Арені футбольні фани вшанували пам'ять жертв Голодомору колосками (фото)

Представники опозиції – «Батьківщини», «УДАРу» та «Свободи», акредитовані в Україні посли іноземних держав, представники Світового конгресу українців, а також представники всіх регіонів України поклали свічки пам'яті до монумента в суботу. «Сьогодні українці вшановують пам’ять про одну з найтрагічніших сторінок української історії, – сказав по завершенні церемонії в інтерв’ю журналістам голова Ради Об’єднаної опозиції Арсеній Яценюк. – Ця сторінка вся чорна, тому що українську націю, український народ просто хотіли знищити. Але те, що нація вистояла, ми це пережили і сьогодні десятки мільйонів українців вшановують мільйони тих, кого заморили голодом, – означає, що ми живемо, вміємо боротися і в нас є майбутнє».

      Читайте також: Історична правда повертається до Криму (фото)

 Історію своєї країни треба знати і робити висновки з її фактів. Для того, щоб ті страшні трагедії, які були, більше не повторювалися, – заявив лідер партії «УДАР» Віталій Кличко, передає прес-служба партії. «У того, хто не пам’ятає свого минулого, немає майбутнього. Голодомор був геноцидом проти українського села. Коли моя бабуся, яка пережила голод, розповідала мені маленькому ті страшні історії, я думав, що це жахливі казки, – згадує Кличко. – Ми повинні пам'ятати і шанувати невинних жертв і повинні зробити висновки щодо того, хто і навіщо влаштував цілеспрямоване знищення людей – щоб не допустити таких трагедій і таких політиків, які здатні піти проти свого народу».

     Читайте також: У Черкасах жертв Голодомору вшановували без партійної символіки (фото)

Також за участю глави Української православної церкви Київського патріархату Філарета та представників Української греко-католицької церкви відбувся молебень пам'яті за загиблими.

«Голодомор треба пам’ятати не тільки в цей день, про цю трагедію треба пам’ятати  завжди, – розповідає «Дню» пан Юрій. Думаю, кожній нормальній людині зрозуміло, чим був Голодомор. Це такі речі, які зрозумілі навіть маленьким дітям. За цей час, людей, які були свідками, які потерпіли від Голодомору, стало менше. Але це не означає, що страшні речі можуть забуватися. Є нащадки тих людей, яким розповідали про це, і які будуть розповідати своїм дітям. Чим більше людей будуть вивчати історію свого роду, місцевості, країни, тим більше вони знатимуть про Голодомор».

КОМЕНТАРІ

Роман МУРГА, студент Національної академії управління:

– Для мене це є геноцидом української нації. Росія не визнає цю трагедію геноцидом, тому що за Сталіна це вважалося ніби як певна допомога військовим. Але вже всім відомо, що це був штучний голод: відбирали навіть гнилу картоплю. Сталін влаштував геноцид, спрямований на винищення української нації. Україну хотіли ліквідувати взагалі, щоб її не існувало на політичній і економічній карті світу, щоб тут був Радянський Союз. Сьогодні переважна більшість української молоді розуміють, що таке Голодомор. Спілкуючись із своїми однолітками я дізнався, що у багатьох в родинах були жертви. Мої родичі також загинули під час цього геноциду, під час розкулачення, сталінських репресій. Мені задається, з кожним роком все більше людей розуміють цю трагедії. Молодь більше цікавиться, вона хоче більше знати, що відбулося з їх нацією, ким вони взагалі є і на якій землі живуть.

Володимир В’ЯТРОВИЧ, історик:

– Ставлення людей до Голодомору змінюється в бік глибшого розуміння цієї трагедії. Це показують і соціологічні опутування, і поява нових досліджень, які присвячені цій темі. Третій рік поспіль заходи проходять виключно за ініціативи громадськості – вони стають все більш масовими. Причому, як в Києві, так і в інших регіонах. Кількість людей, які приходять поставити свічки зростає. Є абсолютно неправильним з боку керівництва держави не бути разом із своїм народом в ці дні. Крім того, мене бентежить, що замість традиційного, давно встановленого дня вшанування в суботу, раптом відбувається ще і вшанування в п’ятницю. Це абсолютно неправильно, тому що таким чином відбувається розмивання дуже важливої традиції, пам’яті. Такий день повинен бути один, і в цей день мають всі об’єднуватися, незалежно від політичних поглядів. Тим більше, має бути з народом – Президент.

Микола ЖУЛИНСЬКИЙ, академік НАН України:

– На жаль, я не можу сказати, що за ці роки відбувся рішучий перелом в суспільній свідомості у ставленні до Голодомору 1932-33 рр. Якщо пояснювати це тільки тим, що причина в спадщині радянського минулого, в ідеологічній пропаганді, яка вивітрила із свідомості людей будь-яку пам'ять про цю трагедію, це не відповідатиме істині.

Мені здається, що проблема у кризі, яка охопила українське суспільство. Ця криза почалася з переломного моменту, коли Україна одержала незалежність. Наша незалежність не була сприйнята з повною відповідальністю за все – минуле і майбутнє. Суспільство виявилося надзвичайно пасивним. На перших порах незалежність була сприйнята з ентузіазмом, але потім почався процес якогось дивовижного згасання вітальної енергії нашого народу.

Голодомор ударив по найболючішому – по національній ідентичності. Всі ці репресії, знищення національної інтелігенції, винищення національної еліти і знищення українського хлібороба – господаря, нанесло колосальну травму національному організму. До сьогоднішнього дня він не може оздоровитися і усвідомити цю національну трагедію. Але ми зобов’язані це зробити.

Те, що чотири президенти всі разом вшанували жертв Голодомору – це добрий знак, я сприймаю це позитивно. Це говорить про те, що вони відчувають відповідальність і усвідомлюють глибину цієї колосальної трагедії. Але це разовий знак. Крім того, він мав би бути разом із народом. Тим не менш, мені тішить, що сьогодні все-таки прийшло багато людей. Зрозуміло, це столиця, хотілося б, щоб аналогічні речі відбувалися і в інших містах, містечках, селах. Ця трагедія потребує більшої уваги, як з боку ЗМІ, так і з боку суспільства.