Імовірно, вам траплялося чути, як Ілон Маск розповідає про свого шкільного вчителя математики, про те, як той мотивував школярів на своїх заняттях оригінальними завданнями та заохочував розповідями зі свого солдатського життя, і їх страшенно любили його учні. Вдячність — це головний елемент, який має супроводжувати успіх, принаймні так думають у розвинутих суспільствах. У випадку України працю тих, хто закладає у дітях основи основ, держава не винагороджує належним рівнем оплати праці. Втім, громадська спілка «Освіторія» ініціювала низку проектів, аби компенсувати цю несправедливість. Театралізована екскурсія «Вчителі видатних» — теж її ідея.

МІСЦЯМИ ВИЗНАЧНИХ ТЕАТРАЛІВ

Біля Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки атмосфера уже відповідна, театральна: на вході чатують блідолиці актори-міми, що підморгують та всміхаються журналістам — основній категорії сьогоднішніх екскурсантів. Тут — перша локація екскурсії, у холі театру урочисто відкривають таблички двом «зірковим» педагогам. Перша — наставнику Лесі Українки, її дядькові Михайлу Драгоманову, який надихав «єдиного мужчину в українському письменстві» (так називав Лесю Іван Франко) на вивчення іноземних мов та був її порадником у літературній творчості. Друга — Маркові Кропивницькому, видатною ученицею та найвідомішою учасницею його трупи була Марія Заньковецька: деякі ролі Кропивницький писав саме для неї. Короткий життєпис видатних наставників від гіда Максима Бурлаки завершує лаконічна, але дуже виразна пантоміма акторів студії Mimi Mime.

Екскурс у минуле — корисна вправа, але цього разу вона підпорядкована вищій меті — не просто нагадати, що вчителі дуже важливі. Дорогою до наступної локації представниця «Освіторії» Анна Сидорук розповідає, що тепер кожен із нас здатен відзначити улюбленого викладача, номінувавши його на національну премію. «Освіторія» ініціювала проект Global Teacher Prize Ukraine, підписали меморандум зі світовим аналогом премії і минулого року навіть успішно вручили премію вперше (нагадаємо, «День» писав про неї у № 180 від 10 жовтня 2017 року). До 15 липня триває прийом заявок на участь. Механізм досить простий: викладачеві лише потрібно заповнити анкету і написати невелике есе, у якому б він пояснив новаторство своєї роботи, її «над викладацьку» місію. Анна Сидорук зазначає: «Ідеться про учителя, який змінює не лише життя своїх учнів, а життя своєї школи, наприклад. Ми шукаємо новаторів, людей змін, які розвивають у дітях майбутніх лідерів».

І МУЗИКАНТИ, І ЛІТЕРАТОРИ, І СУМЛІННІ СТУДЕНТИ

Далі, на кожній із локацій в історичному центрі Києва — дійство за подібним сценарієм. Наступному героєві не бракує вчительських «лаврів», бо він, як основоположник української класичної музики, навчив цілі покоління музикантів. Спиняємося біля Національної опери України: тут лишаємо табличку біля пам'ятника композиторові Миколі Лисенку. Кажуть, найбільше відчула його позитивний педагогічний вплив оперна співачка Надія Забіла-Врубель. Тож тут і постановка уже не «мовчазна»: роль Надії виконує оперна вокалістка Тетяна Єсипова. Потім прямуємо в гості до Павла Тичини, а точніше до його музею-квартири, де відтепер можна побачити меморіальну табличку його першій наставниці Серафимі Морачевській. Директорка музею Євгенія Кушнір зауважує, що пані Серафима особливо вплинула на формування «світського» Тичини-митця. Може, і збила його з духовної кар'єри, уготованої йому з дитинства, але, хіба не на щастя?

Національний університет імені Тараса Шевченка, у давнину — Університет Святого Володимира — альма-матер значної кількості видатних українців. Тут, у затишку внутрішнього двору вишу, — ціла галерея знаних випускників. Дізнаємося імена ще двох наставників: відомого сходознавця Агатангела Кримського навчав Павло Житецький, а поета Максима Рильського — Микола Голобородько. Юний митець свого часу навіть присвятив педагогові у вдячність свій вірш «На білих островах». Лишаємо пам'ятні таблички для колекції університетського музею. Проректор університету з науково-педагогічної роботи Володимир Бугров схвалює ініціативу і зауважує, що вчителі допомагають нам лишатися тими, ким ми є і ким маємо бути, каже: «Україна як деякі інші країни центральної Європи втрачає свою ідентичність завдяки вестернізації. І фактично у цьому пострадянському та — колись — австро-угорському просторі втрачається наша східноєвропейська ідентичність. Це великий плюс — наслідок глобалізації, але і чималий мінус, адже, втрачаючи цю ідентичність, ми стаємо слабшими».

#Вчителі_Важливі

Оскільки згадали про університет, повернімося до правил участі в Global Teacher Prize Ukraine: номінувати можна лише шкільного вчителя. Організатори премії наголошують: не варто применшувати його ролі, хоча багато з нас вважають своїми наставниками по життю більше університетських викладачів. Минулорічний конкурс довів, що в Україні є ким пишатися: з-понад 600 номінантів переможцем став 71-річний вчитель фізики й астрономії з Чернівців Паул Пшенічка (інтерв’ю з ним див. у «Дні» № 180 від 10 жовтня 2017 року). На думку представників «Освіторії», премія справила позитивний вплив на поліпшення соціального статусу вчителя, це передусім виявилося у зміні ставлення до вчительської праці — а це якраз організація і ставила за мету проекту. До речі, цього року розширено призовий фонд премії: він становитиме 250 тисяч грн проти минулорічних 100 тисяч. На відміну від світової премії, яку переможець зобов'язаний витратити на професійний розвиток, українська таких обмежень не вимагає. Переможці зможуть вирушити на підвищення кваліфікації до Дубаю та навіть за бажанням спробувати податися на здобуття світової премії.

...Остання зупинка екскурсії — Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського. У садибі з великою верандою, величезною бібліотекою та рукописами праць Грушевського згадуємо не лише про видатного українського історика й політика, а й про його наставника Володимира Антоновича. Біля будинку квітнуть рожеві гортензії. Восени тут зацвітуть хризантеми, і саме у цей час, а точніше 6 жовтня цього року, червоною доріжкою у центрі столиці пройдуться найкращі вчителі України — на цей день заплановано церемонію нагородження Global Teacher Prize Ukraine.

А поки можна посприяти, щоб до номінації потрапив і ваш наставник, який надихнув і вплинув. І якщо раптом вам спаде на думку якийсь спогад зі шкільних років, пов'язаний з улюбленим викладачем мови, фізики, фізкультури чи своєю найпершою вчителькою, і ви зважитеся написати про це цілий пост у Фейсбуці, не забудьте скористатися хештегом #вчителі_важливі. Бо це справді так і є.