Чрезмерная жажда власти привела к падению ангелов; чрезмерная жажда знания приводит к падению человека; но милосердие не может быть чрезмерным и не причинит вреда ни ангелу, ни человеку.
Фрэнсис Бэкон, английский политик, государственный деятель, ученый, философ и эссеист

«Надійна інтелектуальна основа»

Як живуть і «працюють» книги «Дня»
18 марта, 2021 - 19:21
НАШ ЧИТАЧ ІЗ СЛОВ’ЯНСЬКА / ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА

15 березня всі охочі могли долучитися до Дня читання книжок «Дня» — безпосередньо читаючи їх або ж ще й фіксуючи цей процес на фото чи цитуючи улюблені уривки в соцмережах. Ми символічно оголосили це свято вже понад 5 років тому, адже весна — це час розвитку, комфортного читання, а крім того різних тематичних свят. У березні світ відзначає Міжнародний день читання вголос, Всесвітній день письменника, Всесвітній день поезії, Міжнародний день книги і авторського права... — нагадували ми, започатковуючи це свято. Але насправді, звісно, такий особливий день можна влаштовувати собі й своєму оточенню в будь-яку пору — за майже 20 років існування нашої Бібліотеки (нагадаємо, цьогоріч самому «Дню» виповнюється 25) редакція надбала кількадесят розумних і цікавих книг, які не втрачають актуальності й зараз. І навіть ті, що вийшли 10 чи більше років тому і чиї тиражі давно вичерпалися, продовжують жити — в переконаннях їхніх давніх читачів, у здивуванні нових, у афоризмах й ідеях, що вже вкоренилися у свідомості громадськості. Додаток до українського паспорта — так уже давно характеризуємо Бібліотеку «Дня» ми і наші читачі, адже вона справді посилює наші позиції, зокрема і у війні за ідентичність, яку веде проти нас східний сусід.

Ми вчергове переконалися в довголітті наших книг, безпосередньо поспілкувавшись із читачами, чимало з яких ще й є волонтерами-популяризаторами Бібліотеки «Дня». Адже розуміють: більша кількість таких читачів — це більше здорових сил у суспільстві, які неодмінно мають стати критичною масою для якісного руху вперед. Нагадаємо, чимало для такої популяризації робить і відповідальний бізнес, передаючи наші книги бібліотек та шкіл, а також громадські діячі, як наприклад Ганна Гопко, завдяки якій під час її каденції народного депутата книги «Дня» поповнили книгозбірні провідних світових політичних діячів.

Якщо ви хочете долучитися до цього кола, звертайтеся в магазин на сайті «Дня»  або у відділ реалізації за номером (044) 303 96 23.

«НАША ПРЕКРАСНА ЧИТАЧКА І МОГУТНІЙ КУЛЬТРЕГЕР ГАННА ГОПКО І ПОТЕНЦІЙНА ЧИТАЧКА — КРІСТІН ЛАГАРД», — ПРОКОМЕНТУВАЛА ЦЮ СВІТЛИНУ ЛАРИСА ІВШИНА. У СТАТУСІ НАРДЕПА ПАНІ ГАННА ПЕРЕДАЛА КНИГИ «ДНЯ» ПРОВІДНИМ СВІТОВИМ ПОЛІТИЧНИМ ДІЯЧАМ / ФОТО З ОСОБИСТОГО АРХІВУ ГАННИ ГОПКО

«БУДЬ ЛАСКА, ПРОДОВЖУЙТЕ БІБЛІОТЕКУ І НАДАЛІ!»

Бестселер «Сила м’якого знака, або Повернення Руської Правди» вийшов друком ще 2011 року (за три роки до початку гарячої фази російсько-української війни, але вже там ми писали про намагання східної сусідки привласнити нашу ідентичність) Цей 800-сторінковий фоліант отримав кілька перевидань. Але і зараз однією з перших фраз Ірени КАЗМІРЕНКО з Броварів, котра нещодавно придбала низку наших книг, було запитання: «А коли буде нове перевидання книги «Сила м’якого знака»? З нетерпінням чекаю! Дуже класна книга!» (нагадаємо, наразі можна придбати її електронний варіант, за посиланням ) Тим часом пані Ірена, котра зараз у декреті, а за спеціальністю хореограф-балетмейстер, придбала «Повернення в Царгород» на подарунок другові капелану, а собі і знайомим американцям, яких чекає у гості — англомовні та україномовні варіанти видань «Україна Incognita» і «Котел». Також узяла «День вдячності» для себе і сина. «Мені цікаві не тільки історичні, але й мистецькі теми, — каже пані Ірена, — і в цьому сенсі ваша газета просто шикова! Завжди читаю у вас про театр, балет, виставки, які варто відвідати, про тему природи. Просто суперова газета, я розповідаю про неї іншим і рекламую її!»

«З попередніх видань — дуже потужна «Сила м’якого знака», — каже і Володимир ЛЄНТА, адвокат із Києва. Також йому сподобалася «Корона, або Спадщина Королівства Руського», а з останніх придбань найбільш цікавою стала «AVE. До 100-ліття Гетьманату Павла Скоропадського». «Я ваш давній читач. Чимало ще не встиг прочитати, але це попереду і в бібліотеці в мене є ваші книги (пан Володимир придбав і «День вдячності», і «Повернення в Царгород», і «Сестра моя, Софія...» — Ред.) . Це історична тематика, пов’язана з українським народом, з перипетіями, які довелося пройти нашій нації. Тому, звичайно, це завжди цікаво. Газету вашу також читаю, мені імпонує її виклад — відповідно цей виклад імпонує і в книгах. Люблю читати, особливо подібну тематику. І завжди чекаю, якщо будуть з’являтися нові книжки, періодично заходжу до вас на сайт, дивлюсь, чи є щось новеньке, щоб придбати».

Олена ВЛАСЕНКО з Татарбунарів, котра займається природоохороною, придбала в лютому три книжки із так само бестселера — збірки «Бронебійна публіцистика» (нагадаємо, вона вийшла друком так само до війни, 2012 року). «Цих творів Юрія Шевельова, Василя Стуса, Пантелеймона Куліша я не читала, — ділиться пані Олена. — Я вражена і дякую, що ви їх розповсюджуєте. Планую і далі здійснювати у вас покупки. У жодному разі не пошкодувала. Найвища оцінка від мене, будь ласка, продовжуйте і надалі!» А ще пані Олена планує придбати й електронну версію книги «Сестра моя, Софія...» українською — бо, подивившись інтерв’ю головного редактора «Дня» Лариси Івшиної на онлайн-каналі Ukrlife.TV про недооцінений зв’язок Болгарії і України, вирішила: «Придбаю собі і буду знати про ці зв’язки, бо в нас тут болгар дуже багато, але їхній вектор — чомусь не на Україну, а саме на Росію. А коли ми самі будемо краще знати цю історію, то, можливо, і їх переспрямуємо».

«Я би взагалі сказала, що ці книги мають давати читати в школі, бо це напряму пов’язано з самоідентифікацією українців, — суголосна з редакцією Марія КОВАЛІВ зі Львова, адміністратор школи англійської мови, яка поповнила свою бібліотеку майже повною збіркою «Бронебійна публіцистика». «Збірка «Бронебійна публіцистика» знайомить читача, як пише Лариса Івшина, напряму з українською інтелігенцією. Тому потреба в них очевидна. Розумна людина розуміє, що просто необхідно прочитати такі речі, щоб більш-менш орієнтуватися в питанні України і, звісно, геополітики, — переконана Марія. — Все це постає в таких невеликих есе. Дає зрозуміти, як раніше мислили, у якому стані раніше були суспільство й інтелігенція — разом чи окремо». «Я прочитала ще не всі з цих книг, бо на кожну треба мати свій час і сили — якщо ти людина емоційна, то дуже береш до серця, тож це трохи складно», — ділиться вона.

Тож через таке різне читання книги «Дня» працюють. І по суті, виконують для розвитку суспільства ту роботу, яку мала б уже давно підхопити держава. Або хоча б підставити плече.

КОМЕНТАРІ

«БІБЛІОТЕКА «Дня» Є СВОГО РОДУ МІСІЄЮ, А НЕ ПРОСТО ОДНИМ ІЗ ПРОЄКТІВ»

Лариса МАМЕДОВА, директор Центральної бібліотеки міста Слов’янська:

— Я дедалі більше користуюсь електронними версіями книг та інтернет-ресурсами. Газеті «День» я довіряю. Тому одним із пріоритетних джерел інформації в мережі для мене є сайт «Дня». Щодо бібліотеки «Дня», то маю сказати, що вона є свого роду місією, а не просто одним з проєктів. На жаль, не всі це розуміють, так само, як не розуміють важливість читання, споживання якісної, всебічної і глибокої аналітики. Це загальна тенденція в суспільстві. Але особливо болючим наслідком такої тенденції є події в нашому краї.

Інформація в наш час звужується до меседжів, маніпуляцій, тобто примітивізується. В такому форматі її легше споживати, але навчити, виховати вона не зможе. Точніше вона може скоріше нашкодити, спотворити переконання та уявлення. Звичайно, прогрес не зупинити і технічно доносити правильні думки можна різним чином, не лише через папір. Але завжди будуть залишатись ті, кому зручніше і звичніше тримати книгу в руках. Зараз, звичайно, це в основному старше покоління.

Слов’янськ — це місто, яке асоціюється у багатьох з початком війни, реальних бойових дій. Після звільнення нашого міста багато з тих, хто підтримував проросійські сили, замовкли, притихли, сховались. Тепер я знову бачу, як вони підводять свої голови. Чому так? Тому що вони відчувають свою безкарність і виховані на інших книжках, ніж «Сила м’якого знака», «Повернення в Царгород», «Україна Incognita» та інші фоліанти з бібліотеки газети «День». А ті, хто був державниками в 2014-му, такими залишились і зараз. Проте вони відчули розмитість позицій центру. Фраза «какая разница» стала замаскованим навіюванням, яке демотивує навіть тих, хто свідомо захищає державницькі позиції. Відверто скажу: нам тут не просто. Тому ми дуже потребуємо уваги з Києва та взагалі з усієї України. Пам’ятаємо візит «Дня» в Слов’янськ, фотовиставку «Дня», маємо ваші книги (нагадаємо, візит відбувся в березні 2017 року і гості назвали його «потужним зарядом духовних сил». — Ред.). Якби таких надважливих кроків в інформаційному просвітницькому полі України було більше, то держава була б більш захищеною. Адже робота зі свідомістю має бути превентивною, інакше трапиться те, що трапилось в Криму і на сході України.

«МИ ВИКОРИСТОВУВАЛИ І ВИКОРИСТОВУЄМО ЇХ»

Оксана САХАРЧУК, директор навчально-виховного комплексу «Локачинська загальноосвітня школа I — III ступенів — гімназія»:

— «Мій моральний та професійний обов’язок — познайомити з цією книгою якомога більше людей» — ці слова я сказала свого часу про серію «Бронебійна публіцистика». Це була перша серія книг від всеукраїнської газети «День», яку гімназія отримала у подарунок від нашої випускниці — головного редактора «Дня» Лариси Івшиної (Жаловаги). Це був 2017 рік. Відтоді ми провели не одну науково-практичну конференцію по книгах «Дня»: проводили з батьками учнів, зі старшокласниками, з відомими людьми нашого району... Різні шукали можливості, аби познайомити більше людей з цією літературою. Готували конференцію навіть для вчителів області, які були у нас на семінарі.

Я називаю такі книги, такі конференції «ін’єкціями патріотизму». Це зусилля — повернути собі історичну пам’ять, зрозуміти, хто ти в цьому світі, на цій землі, усвідомити свою ідентичність. У нашій шкільній бібліотеці газета «День» не підшивається, бо окремі номери беруть читати і вчителі, і учні. Тепер ми маємо вже чимало книг з бібліотеки «Дня». Вони у нас також не залежуються.

Ми використовували і використовуємо їх на уроках, також тоді, коли відзначаємо певні історичні події, знаходимо матеріал, який доповнить розповідь про цю подію. Використовують учні, які готуються до різноманітних турнірів, зокрема, турнірів юних істориків, до олімпіад з історії, численних конкурсів, а їх тепер дуже багато дистанційно. І ми бачимо, як добре, що у школі є своя бібліотечка «Дня», і ми бачимо, що вона є надійною інтелектуальною основою для учнів, для вчителів нашого закладу, допомагає розвиватися та дуже успішно реагувати на виклики, які є в освітньому  середовищі, у житті суспільства загалом.

«САМЕ ТІ ПАРАГРАФИ, ЯКИХ НЕ ВИСТАЧАЄ У ШКІЛЬНОМУ ПІДРУЧНИКУ»

Iрина МАТКОВСЬКА, заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель історії та правознавча школи № 18 м. Вінниці:

— Кілька років тому всі школи Вінниці в межах акції від БФ «Подільська громада» і Вінницької міської ради отримали одразу кілька подарункових книг з Бібліотеки газети «День». Це екстракт «Україна Incognita», у якій зібрано 25 праць різних авторів про окремі періоди української історії, бестселер Джеймса Мейса «Ваші мертві вибрали мене...» та робота Михайла Драгоманова «Пропащий час. Література українська, проскрибована урядом російським» із «Бронебійної публіцистики». Нові книги спершу взялися перечитувати вчителі, а потім і старшокласники.

Чим зачепили особисто мене — ці книги описують події минулого, але тримають зв’язок з нинішнім часом. Це дозволяє привести думки до ладу і знайти відповіді на ті запитання, які раніше заганяли у куток або не дозволяли говорити «вголос»... Неординарні погляди авторів-дописувачів допомагають краще зрозуміти ті події. Це саме ті параграфи, яких не вистачає у шкільному підручнику, вони дають можливість порівнювати погляди — свій, історика і вчителя.

Однак зараз, через карантин, ми всі працюємо дистанційно і рівень читання серед дітей значно знизився. Хоча треба сказати, що є діти, які попри ситуацію, досить вмотивовані і продовжують досліджувати, працювати. Вони читають більше, ніж я, і досить складні книги, наприклад про ментальність середньовічної Європи. Гарно працюють з документами, особливо якщо знаходять чи виявляють матеріали на підтвердження факту. Щоправда, таких дітей не багато — відсотків 15, але заради них варто працювати.

Для інших — такі видання, як книги «Дня», можливо, варто було б полегшувати: стиль написання і візуальну частину. Сучасне покоління «клікабельне», їм потрібні схеми, малюнки, QR-коди з посиланнями. До прикладу, якщо йде мова про якийсь факт, то його можна підсилити QR-кодом із посиланням на відео — такий прийом гарно заходить і діти можуть побачити те, про що йдеться. Відповідно вони краще запам’ятовують. Можна зробити меми — вони також добре запам’ятовуються. Тобто, щоб залучити дітей, їх треба зацікавити, по-іншому не спрацює.

«ТОЙ, ХТО ПРОЧИТАЄ ЦІ КНИЖКИ, СТАНЕ ВИЩИМ У СВОЇХ РОЗДУМАХ»

Віра ВIГУРЖИНСЬКА, директорка Тульчинської бібліотечної системи:

— Завдяки народному депутату Ларисі Білозір фонди нашої бібліотеки постійно поповнюються новими виданнями, в тому числі і з Бібліотеки газети «День». Минулого року отримали двотомник «Екстракт 150», «Повернення в Царгород», «Сестра моя, Софія...», «АVE. До 100-ліття Гетьманату Павла Скоропадського» та «День вдячності».

Попри карантин, усі заклади бібліотечної мережі працюють, а читачі приходять до віконечка, щоб здати прочитані книги і замовити нові. Замовляють і видання «Дня», особливо студенти з училища культури, бо готують реферати, доповіді, наукові праці на конкурси. Цікавляться і старші читачі, які по-новому відкривають для себе історію України, більшість фактів з якої перекручувалося чи приховувалося. Таких суспільно-політичних та історичних видань наразі небагато не те, що у фондах бібліотеки, але й на ринку. Той, хто прочитає книжки з Бібліотеки газети «День», стане вищим у своїм думках і роздумах. Це перевірено на наших бібліотекарях.

«ЦЕ НЕ ЛИШЕ ЦІКАВІ ТЕКСТИ — ЦЕ ПОТУЖНІ СМИСЛИ...»

Сергій БОНДАРЕНКО, в.о. завідувача кафедри журналістики Донецького національного університету імені Василя Стуса:

— Книги газети «День» складають значну частину нашої кафедральної бібліотеки. Ми дуже вдячні Ларисі Олексіївні та її команді за чудові екземпляри та серії, які ми отримали за останні роки. Видання книг — дуже важлива справа. Це не лише цікаві тексти — це потужні смисли, які в них закладені. Книги дозволяють зафіксувати не лише рефлексію минулого, а й сьогодення заради майбутнього. Фіксація того, що тут і зараз, у вигляді книги допомагає зберегти максимально повно та точно, що відбувається з нами, державою та світом для наших нащадків. У поточній рутині ми забуваємо фіксувати та обмірковувати, що з нами відбулось вчора. З часом ми втрачаємо дрібниці, відчуття моменту. Відповідно — ми втрачаємо або забуваємо сутність подій, їх зміст.

У цьому контексті я б дуже рекомендував перечитати/переглянути «Люди майдану. Хроніки», «»Котел», або Справа без терміну давності», «Катастрофа і тріумф. Історії українських Героїв», «Я свідок — записки з окупованого Луганська» та інші.

Видання книг газетою «День» це не просто проєкт. Це справа, яка несе суспільно важливу місію — збереження та примноження знання про Україну та її людей. Без пам’яті про наше минуле та сьогодення — не буде майбутнього...

«ПО СВОЄМУ ЗМІСТУ «КОТЕЛ», ТАК ЧИ ІНАКШЕ, ЗАЧІПАЄ МАЙЖЕ ВСЮ ІСТОРІЮ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ»

Данило ГАНАЖЕНКО, студент Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, політологія:

— Як частина серії «Новітня історія для «Чайників»» книга балансує на межі історії та сучасної політики, розглядаючи події з глибоким корінням, але і з виходами на знайомі, навіть сторонній від теми людині, персоналії. Це змушує критично ставитись до викладання матеріалу, ставить додаткові вимоги до незаангажованості, проте формат написання стає гарною відповіддю на такі застороги. Як збірник окремих попередніх публікацій, робота дозволяє завжди відстежувати, з чиєї призми розглядається те чи інше питання, бачити позиції різних людей та розуміти, від кого ти отримуєш інформацію. Не меншим плюсом такого викладу є і загальна структурованість, яка дозволяє швидше і зацікавленіше читати, майже завжди знаходячись у режимі «питання — відповідь».

По своєму ж змісту «Котел, або справа без терміну давності», так чи інакше, зачіпає майже всю історію незалежної України, даючи і розгляд підґрунтя, ще й інтегруючи у тему тих, хто був занадто віддаленим, і наступний поступовий розвиток (та його відсутність) подій до моменту видання книги. Тематика залишається актуальною, тому подальше вже вивчення покладається на самого читача, проте видання, з свого боку, надає достатньо змісту, щоб зацікавлено почати цей пошук.

«КНИГИ ІЗ СЕРІЇ «БІБЛІОТЕКА ГАЗЕТИ «День» НЕ ЗАЛИШАЮТЬСЯ БЕЗ УВАГИ ЧИТАЧІВ»

Наталія ШЕЛЕСТ, заступник директора Центральної міської бібліотеки Дніпра:

— Усі розмови про те, що книги сьогодні не читають, — за моїми спостереженнями, не відповідають дійсності. Далеко не всі книги можна скачати або прочитати онлайн в інтернеті. По такі видання якраз і приходять до бібліотеки. Книги із серії «Бібліотека газети «День» не залишаються без уваги читачів. Завдання бібліотекарів — допомогти читачам знайти свою книгу. В нас дуже часто відбуваються різні заходи та презентації. До них ми завжди виставляємо тематичні добірки книг. Тому будь-яка лекція чи презентація на історичну тему, а вони проходять у нас дуже часто, не обходиться без книг, виданих газетою «День». До нашої бібліотеки не раз надходили книги з цієї серії. Їхня тематика дуже різнобічна. Ми прагнемо донести до читачів інформацію про всі нові видання, що надходять до нашої бібліотеки. Для того, щоб книгу взяли до рук, потрібно працювати.

Підготували Ольга ХАРЧЕНКО, Іван КАПСАМУН, «День», Валентин ТОРБА, Наталія МАЛІМОН, Луцьк, Олеся ШУТКЕВИЧ, Вінниця, Анастасія КОРОЛЬ, «День», Вадим РИЖКОВ, «День», Дніпро
Газета: 




НОВОСТИ ПАРТНЕРОВ