Взгляд изнутри своего национального «Я» - это единственный путь, по которому можно выскочить из провинциальности.
Юрий Липа, общественный деятель, писатель, поэт, публицист, автор украинской геополитической концепции

Жадібність знищить Київ

Незважаючи на попередження киян, садибу Уткіна таки знесли — мерія досі не прокоментувала інцидент
12 апреля, 2021 - 20:08
«КИЇВ ЧАСІВ ОЛІГАРХАТУ»

Світлина «Київ часів олігархату», де зображена хаотична забудова столиці, брала участь у фотовиставці «Дня» ще три роки тому. На жаль, актуальність закладеного у фото змісту не лише не втратилася, а ще більше загострилася. Нещодавно додалися нові докази.

Кілька тижнів тому кияни попереджали столичну мерію, що історичну садибу купця Уткіна, що на вулиці Симона Петлюри, 25, можуть знести. Жодної реакції на тривожні звернення не було ні тоді, ні зараз — коли будівлю (не аварійну і не занедбану) перетворили на купу цегли та будівельного сміття. У суботу, 9 квітня, журналіст та активіст ГО «Мапа реновації» Дмитро ПЕРОВ написав у Facebook, що будинок починають розбирати. Разом з небайдужими почав викликати поліцію. Але станом на ранок понеділка від садиби не лишилося нічого.

Єдина реакція від міської влади та контролюючих органів (хто мав би негайно виїхати на місце події, втрутитися в ситуацію та зберегти бодай те, що ще не встигла знести будівельна техніка) — це заява Київської міської прокуратури про відкриття кримінального провадження. Але справу відкрили за фактом демонтажу будинку Уткіна (за ст. 356 КК України — самоправство), тобто відновити будинок це не допоможе. Чому не реагували раніше, коли ще в березні активісти повідомили, як у садибі вибивають вікна (див. деталі у матеріалі за 23 березня «Заради «свічки» на 50 метрів»)?

Нагадаємо, за рішенням Київради ділянка наразі перебуває в оренді у товариства «Приват», термін дії договору — до 2028 року. Проте товариство отримало будівлю в оренду лише для експлуатації та обслуговування. Ні про реконструкцію, тим паче про знесення, не йшла мова. Як писав «День», на сайті «Лун.ua» було опубліковане оголошення про зведення апарт-комплексу «Times» на вулиці Симона Петлюри, планувався будинок на 26 поверхів. А департамент містобудування і архітектури КМДА у 2018 році видав містобудівні умови і обмеження на реконструкцію садиби. Фактично це могло дорівнювати знесенню, що, на жаль, і відбулося.

Зауважмо — договір оренди не дозволяє подібних руйнувань. Це підтвердила депутатка Київради Євгенія КУЛЕБА, за її словами, готувала звернення до профільних органів щодо садиби Уткіна: «У відповідь прийшла інформація, що будівля у власності, без охоронного статусу і власник може, наприклад, замінити вікна, — пояснювала вона у Facebook. — Ні для кого не таємниця, що Київ втрачає історичні будівлі, але вчора, на мою думку, було відкрито «скриньку пандори»... Тепер старовинні садиби можна не підпалювати руками «уявних безпритульних», не доводити до руйнування під рекламними банерами, а просто зносити «на глазах у изумленной публики»».

Кияни обурені таким станом справ, бо серед білого дня ще ніхто не брався зносити історичні будинки. На жаль, садиба Уткіна не мала пам’яткоохоронного статусу, хоча він був збудований на межі ХІХ—ХХ століть у стилі неоренесанс та міг потрапити до списку пам’яток, якби за це взялися профільні департаменти Київської міської державної адміністрації. Євгенія Кулеба зауважила, що цікаво було б з’ясувати, а скільки разів КМДА готувала звернення до Мінкульту про надання будівлі охоронного статусу і яка була кількість позитивних рішень — чи навпаки?

Крім того, будинок стояв на межі прибережної захисної смуги річки Либідь. Якщо почнеться нове будівництво, прибережна зона водойми теж стане будівельним майданчиком.

Тепер питання — що робити? Прецедентів, коли б руйнівників історичних будівель притягували до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у столиці нема. Тому нема гарантій, що ті, хто стоїть за знесенням садиби Уткіна, будуть покарані. Адвокат, голова правління ГО «Кияни об’єднуємось» Олександр ДЯДЮК пропонує зараз зосередити зусилля на тому, аби виявляти будинки, котрі заслуговують на охорону, готувати облікову документацію та подавати її до департаменту з питань охорони культурної спадщини КМДА. «Щоб він вносив їх у перелік щойно виявлених пам’яток та надалі подавати документи до Мінкульту на внесення у реєстри. Пам’яткоохоронні громадські організації можуть навіть самі напряму звертатись до Мінкульту, якщо матимуть таку документацію, — каже Олександр Дядюк. — Це величезний об’єм польової і паперової роботи. На це треба час, люди і ресурси. На жаль, активістів мало. Тому, можливо, нам, київській громадськості, варто переорієнтуватись на роботу саме щодо виявлення цих безстатусних старовинних будинків, підготовці облікової документації і просуванню їх внесення до реєстрів пам’яток. Бо інакше буде те ж саме, що і з прекрасним унікальним будинком по Саксаганського, 76 чи будинком по Петлюри, 29 — а нічого».

Та будь-які ініціативи громади будуть марними, якщо не матимуть зворотного зв’язку та підтримки влади. А місто від такої байдужості та пасивності перетворюється на територію бетонно-скляного дискомфорту.

P.S.

Коли готувався номер, стало відомо про реакцію міністра культури та інформаційної політики Олександра ТКАЧЕНКА. Він заявив, що це самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво: «За що передбачена кримінальна відповідальність. МКІП не давало ніяких дозволів на будівництво в історичному ареалі, тому однозначно виступаємо проти і вже здійснюємо перевірку».

КОМЕНТАР

«МІСТО ПОВИННО ЗАРАЗ ШУКАТИ ЗАЧІПКИ, ЯК ЗМУСИТИ ВЛАСНИКА ПОНЕСТИ ЗБИТКИ, ЩОБ ПОДІБНОГО БІЛЬШЕ НІХТО НЕ РОБИВ»

Георгій МОГИЛЬНИЙ, юрист, експерт з питань містобудування:

— По-перше, реакція Мінкульту дивна. За такі нефахові заяви у будь-якій цивілізованій країні чиновники поплатилися б посадою. Через п’ять днів виповниться рік, як у міністерстві лежить опорно-архітектурний план Києва з прописаними історичними ареалами. План не затверджений, так само й історичні ареали, про які згадує Ткаченко. Тобто Мінкультури питання забудови історичного Києва не контролює, але мало б, крім цього, і «сварити» місто за порушення.

По-друге, мовчить мер Віталій Кличко. При цьому будинок не належав до пам’яток. Його чомусь навіть не внесли у попередній опорно-архітектурний план, який готувався у 2014—2015 роках, тобто у жодних охоронних списках його не було. Містобудівні умови ж видавалися вже за часів Кличка. Але ж є центральна планувальна частина, яка передбачає забудову не вище, ніж 27 метрів. Навіть знаючи це, МУО чомусь ніхто не переглядав.

І справа не в позиції Кличка, а в тому — що буде далі? По-хорошому, зараз власник не має свого об’єкту власності на Симона Петлюри, 29, бо будинок знесено. Київрада могла б ініціювати розірвання договору оренди через порушення його умов. Бо компанія юридично володіє будинком, якого нема. Тобто місто повинно зараз шукати зачіпку, як змусити власника понести збитки, щоб ніхто більше подібного не робив. Такі механізми є. Але так само роблять і деякі комунальні компанії — зносять історичні будинки, потім під виглядом реконструкції будують нове. Це ж посил для забудовників, що так можна робити. Ніхто ні за що не несе відповідальності. Справа в тому, що у нас немає і політичної відповідальності. Кличка вибрали раз мером, другий — значить, так теж можна.

Інна ЛИХОВИД, фото Миколи ТИМЧЕНКА, «День»
Газета: 
Рубрика: 




НОВОСТИ ПАРТНЕРОВ