Скоро увидела Украина, что попалась в плен, потому что она по своей простоте не узнала, что там был царь московский, а царь московский был все равно, что идол и мучитель
Николай Костомаров - выдающийся украинский историк, поэт-романтик, мыслитель, общественный деятель и этнопсихолог

«Починаємо велике прибирання!»

У Рівненській громаді на Волині наводять благоустрій там, де його не було багато років
15 апреля, 2021 - 20:27
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Велике прибирання території 17 населених пунктів, які входять до складу територіальної громади, її голова Юрій Фініковський назвав місячником благоустрою. Він стартував 1 квітня. У всіх населених пунктах громади запланували здійснити повне прибирання територій поблизу установ та організацій, меморіальних місць, дитячих майданчиків, грейдерування доріг, підгортання сміттєзвалищ, ліквідацію стихійних смітників, зрізання аварійних дерев, очищення від чагарників та заростей придорожніх територій та узбіч... І такі традиційні у весняному селі роботи, як прибирання кладовищ. А з новішого — благоустрій рекреаційних зон масового відпочинку, прибирання та оновлення місць стихійної торгівлі, благоустрій поблизу закинутих домівок та будівель і поновлення в’їзних знаків, автобусних зупинок.

І вже настали, як кажуть, такі часи, коли громаді доводиться думати, що робити із хатами-пустками, котрих у селах не меншає, а окремі з них заростають чагарниками. Їх уже облюбував і ведмедник, як у поліських селах називають лісову ожину, що може перетворити забуту хатину у неприступну колючу фортецю... Нарешті вдалося порізати багато аварійних дерев, які колись висаджували біля шкіл, садочків, медпунктів, бібліотек, а за роки вони виросли до небес і стали небезпечними. Лише на території двох колишніх старостинських округів зрізали дуже багато аварійних дерев, і часто, каже Фініковський, біля одного такого дерева, як от зараз у селі Полапи, робітникам доводиться «танцювати» цілісінький день. Адже між гілками снуються численні дроти, і треба бути дуже обережним.

Найбільшою проблемою громади є те, що на всю її велику територію — всього одне узаконене сміттєзвалище. Така ж ситуація у більшості сіл, і скрізь проблему вирішують однозначно: стихійними смітниками... «І їх стільки, що вам не передати, — констатує Юрій Фініковський. — Ми з тим маємо велику проблему, бо не будемо на це заплющувати очі і робити вигляд, що так і має бути. Мусимо думати, де його тепер захоронювати. Маємо починати цю роботу». Стихійні смітники — скрізь: у полях, у лісах, та, врешті, просто по узбіччях доріг. А людська культура ще така, що часто і до стихійного смітника не доїдуть, скинуть свої відходи за кілька сотень метрів від нього. Везуть туди все, що зайве в господарстві. Навіть старі дерева, які зрізали біля хати, а порізати удома їх не виходить, вивозять десь за село, та й все по тому.

«Ми зараз будемо свій порядок наводити, — каже Юрій Фініковський. — Вивчали досвід інших територіальних громад, і плануємо зробити централізований вивіз сміття. Не знаю, як це піде, людей питали, радилися, одні люди підтримують, бо й самі не хочуть шукати для сміття схованки у полі-лісі, інші сприймають це скептично, але мусимо починати однозначно. Цікавим є досвід Боратинської громади, що біля Луцька. Вона відпускає власникам обійсть свої фірмові сміттєві мішки, і вже відходи у них пакують, а потім мішки централізовано забирають».

Школи, садочки, амбулаторії, ФАПи, інші установи, власники магазинів уже почали прибирати територію біля себе власними силами. Сільрада ж потурбувалася, аби біля них не було вже аварійних дерев. Виріжуть скрізь, де зможуть. Деревину ж забирають на дрова для потреб навчальних закладів. Виходить гарна економія і користь. Дерева ж були величезні, старезні липи, берези... Мають повирізати їх і на кладовищах, де таких дерев також дуже багато. Завезуть туди пісок, мають прогрейдерувати дороги, громада має власного грейдера.

Тяжче з хатами-пустками. Добре, якщо хтось біля такої оселі ще обробляє город, то його просять прибрати і біля хати. А як дім уже геть осиротів, нікому він не потрібен, і зрівняти з землею теж не виходить, просять людей попрацювати, великими помічниками голови стали тут депутати, члени виконкому. А бачачи зацікавленість влади у наведенні порядку, підтягуються, як кажуть, і самі селяни.


Сміттєва прірва чи шанс

Вінниччина першою в Україні розробила регіональний план поводження з відходами, але проблеми залишаються й досі

Документ ухвалили на початку осені минулого року, і він став практичним посібником, у якому викладена наявна система поводження з твердими побутовими відходами, використано зарубіжний та вітчизняний досвід, що, по суті, дозволяє громадам обрати свій сценарій чи напрямок розвитку сфери поводження з ТПВ. Та якщо одним вже вдалося налагодити збір, сортування і навіть переробку сміття, то інші поки що відпрацьовують механізми та визначаються з економічно обґрунтованими підходами: що вигідніше купити кілька сміттєвозів і вивозити ТПВ у сусідню громаду чи побудувати власну сміттєсортувальну лінію і заробляти гроші на смітті.

ТЕНДЕНЦІЯ ДО РОЗПОДІЛЬНОГО ЗБОРУ СМІТТЯ ЗРОСТАЄ, АЛЕ ПЕРЕРОБКА МАЙЖЕ НА НУЛЮ

У Вінницькій області проживає 1,5 млн людей. На карті 1504 населені пункти, які об’єднані у 63 громади та шість районів. Щорічно на території області утворюється 2 млн тонн відходів, з них частка муніципального побутового сміття складає приблизно 470 тис. тонн, решта — це відходи переробної промисловості, сільського, лісового господарства та інші. Переробляється або спалюється менше 20% відходів. Як наслідок — накопичується майже 32 млн тонн сміття, що є катастрофічним навантаженням на навколишнє природне середовище області.

За інформацією управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької ОДА, станом на початок поточного року послуга з вивезення твердих побутових відходів надавалася в 296 населених пунктах, або в 20% від загальної кількості. Водночас тариф на відповідні послуги було встановлено лише в 128 населених пунктах, або у 9% від загальної кількості населених пунктів, а роздільне збирання окремих компонентів ТПВ запроваджено в 161 населеному пункті, або в майже 11%. Як відзначила начальниця управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької ОДА Марія ЗОНОВА, з роками спостерігається тенденція до зростання розподільного збору сміття у громадах, однак показник щодо обсягу надходження ТПВ на переробку складає критичні 0,41%.

ДОХІД ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПЛАСТИКУ В ГРОМАДІ СПРЯМОВУЮТЬ НА ТЕПЛИЧНЕ ГОСПОДАРСТВО, ЯКЕ ВИРОЩУЄ САДЖАНЦІВ КВІТІВ ДЛЯ ПРИКРАШЕННЯ ВУЛИЦЬ ІЛЛІНЦІВ / ФОТО ОЛЕСІ ШУТКЕВИЧ ТА ІЛЛІНЕЦЬКОЇ ТГ

«Регіональний план управління відходами Вінницької області, який ми презентували минулого року, розрахований до 2030 року. Він має на меті забезпечення сталого управління відходами в регіоні. Документ спрямований на досягнення національних цілей управління відходами з урахуванням місцевих особливостей, а також вирішення наявних та попередження виникнення нових проблем, що мають відношення до сфери управління відходами, — повідомила Марія Зонова. — Фактично регіональний план покликаний врегулювати ситуацію з відходами. На момент його ухвалення у 80% населених пунктів області послуга з вивезення ТПВ була відсутня, ще в 11% населених пунктів її організовували не у відповідності до вимог законодавства, щонайменше в частині оплати за послугу. Зараз громади мають чіткий план, як вирішити цю ситуацію, і кожен може обрати свій варіант, виходячи з особливостей території, її площі та фінансових можливостей».

ЧЕРЕЗ УКРУПНЕННЯ ГРОМАД ЗБІЛЬШИЛИСЯ ТЕРИТОРІЇ, А З НИМИ І ПРОБЛЕМИ

На сьогодні на території області діє сім сміттєсортувальних станцій, які приймають сміття за відповідними талонами. Однією з найгостріших проблем на рівні громад залишається збір сміття від населення. На одних територіях він здійснюється безпосередньо від будинковолодінь мешканців, на інших — із комунальних пунктів збору побутових відходів, які не завжди обладнані відповідно до вимог інфраструктурних об’єктів, орієнтованих на управління відходами. Додала турбот і реформа адміністративно-територіального устрою, іншими словами — укрупнення громад. Адже тепер новоствореним ТГ доводиться по-новому напрацьовувати логістику вивезення сміття, проводити тендери на вивезення твердих побутових відходів, докуповувати техніку. Така ситуація нерідко призводить до того, що сміття накопичується і не вивозиться із пунктів збору, що викликає занепокоєння мешканців.

До прикладу, у Павлівці, що неподалік Вінниці, з’явилося оголошення про те, що з 1 квітня більшу частину пунктів для збору сміття буде ліквідовано, вивозитимуть відходи від будинковолодінь, але про графік повідомлять пізніше. Це викликало шквал невдоволення серед мешканців, адже сміття не вивозили із села вже більше двох тижнів. Причина таких «пертурбацій» у відпрацюванні нових механізмів поводження із ТВП, пояснив Віктор КОСУБУЦЬКИЙ — колишній сільський голова, а нині заступник голови Калинівської ТГ, куди увійшла Павлівка. За його словами, раніше у селі вивезенням сміття займалося власне комунальне підприємство. Мешканці складували відходи на шести спеціально обладнаних майданчиках плюс 10 самостійно облаштованих пунктах, а вивіз сміття здійснювався двічі на тиждень. Та восени Павлівка (разом із 23 іншими населеними пунктами) увійшла до Калинівської громади. Укрупнення призвело до того, що потрібно було збільшувати кількість сміттєвозів, нарощувати потужність смітєсортувальної станції і відповідно змінювати логістику, пояснює Віктор Кособуцький. Усі ці процеси призвели до затримки вивезення сміття. На додачу у Павлівці староста вирішила спробувати організувати процес в інший спосіб: зменшити кількість майданчиків для складування сміття, щоб оптимізувати витрати, а сам процес покласти на плечі місцевої громадської організації, яка мала би проводити роботу з місцевими жителями щодо сортування сміття, складування, вивезення і оплати. Однак такі організаційні «експерименти» призвели до того, що сміття перестали вивозити.

«Зараз ми проробляємо кілька варіантів, як можна було б організувати вивезення сміття, виходячи з економічної доцільності і комфорту людей, — пояснює Віктор Кособуцький. — Якщо говорити суто про Павлівку, де я був керівником громади, то можу відверто сказати, що за останні два роки ми досягли того, що у селі сміття не було. Люди складували відходи на спеціальних майданчиках, які обладнали за кошти сільської ради. Частину коштів за вивезення сміття збирали з будинковолодінь, решту дотували з сільського бюджету. Коли Павлівка стала ОТГ, створили власне КП і воно обслуговувалося та вивозило сміття відповідно до укладених договорів із людьми. Але зараз процес трохи «зам’явся» у зв’язку з організаційними питаннями. Павлівка увійшла до Калинівської ТГ, площа громади значно зросла, що вимагає нарощення комунальних потужностей, відпрацювання нових маршрутів, проведення тендерів. Поки увесь цей процес триває, староста Павлівки вирішила спробувати здешевити послуги на вивезення сміття і доручити цю справу громадській організації, а не через КП. Зрозуміло, що поки триває це, так би мовити, переорієнтування, виникають незручності, але вони короткотривалі. Нам треба зрозуміти, як краще налагодити цю роботу із вивезенням та утилізацією відходів, щоб було взаємовигідно і економічно обґрунтовано».

НА МІСЦІ СМІТТЄВАЗВАЛИЩА СУЧАСНИЙ СОРТУВАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС ІЗ САДКОМ І ЗООПАРКОМ

Натомість буквально шукають «сміття» в Іллінецькій громаді, яка торік за послідовність у покращенні якості життя та екопідхід отримала корону «Дня». Громада не лише налагодила розподільний збір твердих побутових відходів, але й навчилася заробляти на смітті. Дохід від реалізації вторинного пластику спрямовує на фінансування тепличного господарства, яке вирощує саджанці квітів і висаджує на усіх клумбах міста. Крім того, в Іллінецькій ТГ діє сміттєсортувальна станція та працює мінізавод із переробки полімерних матеріалів на тротуарну плитку. Додану вартість сміттєсортувальному і переробному комплексу створює яблуневий садок довкола комунального підприємства. Минулої осені молоді яблуні вже дали перший урожай — три тонни сортових яблук, якими забезпечили школи та садочки. А цього року на місці колишнього сміттєзвалища відкрили контактний зоопарк для дітей.

«Колись тут були гори відходів і гидкий сморід. Страшно було дивитися, але мета була амбітна — позбутися сміття і зробити на цьому місці щось корисне для жителів, — каже міський голова Іллінецької ТГ Володимир ЯЩУК. — До реалізації задуму йшли довго. Але тепер маємо сучасний сміттєсортувальний комплекс із садком і зоопарком. Нещодавно звіринець поповнився двома косулями. Одна випадково сюди потрапила, коли мігрувала з одного лісу до іншого і забрела у місто. Ми її відловили, аби тваринку не погризли собаки, і розмістили у вольєрі. Ще одну молоду косулю передали із села Василівка. Її врятували місцеві жителі. У звіринці також почали розводити диких кабанів. Пару придбали в одному з лісництв. Тепер чекаємо на потомство. Контактний зоопарк відкрили для місцевих дітей, аби у них було місце відпочинку, не виїжджаючи за межі громади».

Іллінецьку громаду сміливо можна назвати експертами з переробки і утилізації сміття. Їхній досвід приїжджають переймати з різних куточків України. Громаду по праву називають «зеленою», адже завдяки власній фішці вона зуміла на 100% покращити стан довкілля, створити 30 додаткових робочих місць, провести озеленення за рахунок надходжень від реалізації переробленої сировини, зменшити витрати на облаштування тротуарів завдяки власному виробництву декоративної плитки. Але зупинятися на досягнутому «зелена громада» не збирається. На 2021 рік вона поставила нову мету — реалізувати проєкт з утилізації неліквідних муніципальних відходів, які взагалі не підлягають вторинній переробці й мають тривалий термін розпаду в ґрунті.

Як ремарка. Можна наводити чимало прикладів успішної (і не дуже) боротьби зі сміттям у громадах. Але насправді чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять. І якщо у селах чи містах ще можна поспекулювати і перекласти відповідальність за порядок на комунальні служби, то звалити вину на когось за купи твердих побутових відходів, які «височіють» у лісах зараз разом із тендітними первоцвітами, не вдасться. Адже тварини сміття не продукують, і саме по собі воно у лісі не росте! Але через те, що в громадах почали укладати договори на вивезення сміття за гроші, пластик, одяг, іграшки, техніка, засоби гігієни, будівельне сміття — все це опинилося у лісових масивах та на пролісках. Так, звісно, є певні місцеві ініціативи, приміром, у Вінниці волонтери постійно прибирають лісопарк, зони відпочинку за містом, набережну. Але такі поодинокі акції ліс і природу загалом не врятують. Тому держава мала би поставити цю проблему на контроль і карати варварів, які не тільки не вміють відповідально ставитися до природи, а й стають непомітними вбивцями диких тварин, для яких пластикові пакети, пляшки і сітки — це смертельна небезпека.


Повільна зміна свідомості населення. I управлінців

Чому на Львівщині гальмується створення системи роздільного збору твердих побутових відходів

Лідія БОЙЧИШИН, заступник голови Громадської ради при Львівській обласній державній адміністрації, кандидат хімічних наук, доцент Львівського університету ім. Івана Франка:

— На Львівщині — сім регіональних полігонів (сміттєзвалищ), які, починаючи з 2016 року, потроху модернізувалися за рахунок субвенційних коштів, що їх передало місто області. За ці кошти було здійснено, але до кінця не завершено реконструкцію полігонів (сміттєзвалищ). Зокрема, у Великих Мостах була розроблена за європейськими стандартами ще одна карта полігону, також була створена додаткова площа для полігону. Переобладнані й Миколаївський та Золочівський полігони. Реконструкцію провели й у Самборі. Отже, за ці роки є певний поступ. І є комунальні підприємства у колишніх районах (тепер — ОТГ), які вивозять тверді комунальні відходи.

Але свідомість наших громадян щодо сортування ще не вкорінена. І тут треба вдаватися до великої просвітницької роботи. Динаміка змін у комунальних підприємствах (впровадження ініціатив щодо роздільного збору сміття) — досить загальмована. Все ж таки адміністративні зміни впровадити значно важче, ніж громадським активістам продукувати ініціативи.

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Розділяти сміття — це практика світова. Наприклад, у Канаді починають сортувати сміття з домогосподарства. Стоять три ємності. В одну викидають те, що переробляють (не розділяючи, чи це пластик, чи папір, чи метал — все є сухе, і це можна сортувати в нормальних санітарних умовах). Друга ємність — для органіки. Причому органіка має бути викинута в мішечках (на основі целюлози), які розкладаються в межах трьох тижнів. І це означає, що компостування можна проводити разом із тими мішечками. Якщо ж органіка запакована в целофановий пакет, компанія відразу ж виставить домогосподарству штраф. І третя ємність — для відходів, які неможливо розділити.

До останнього року в Канаді не було жодного спалювального заводу. Два роки тому біля Оттави побудували новий спалювальний завод, який має високотемпературну установку (температура понад 1200 градусів). Відповідно оксидів азоту чи оксидів сірки (чи інших органічних речовин) викидається в атмосферу значно менше.

Що ж нам робити? У Львові пропонують будувати завод механіко-біологічної переробки твердих побутових відходів. Фактично це сортувальна лінія, і це, за інформацією мера, — перша стадія побудови сміттєпереробного заводу механіко-біологічної технології і компостування органічного сміття.

Справа в тому, що ми повинні вже на першій стадії, в домогосподарствах, сортувати сміття. Нащо це робити на заводі, якщо це може робити кожне домогосподарство? І тоді вже думати, як правильно налагодити організацію вторинної переробки (чи це є метал, чи це є скло і тому подібне)?

Аналогічна проблема й у малих містах. А там ще більше загострена проблема, бо домогосподарства — приватні, отже, мають і зелені органічні відходи, і відходи при обрубуванні дерев, і таке інше. Тут теж повинно працювати комунальне підприємство на розвиток цієї тематики, на створення, власне, оцих територій, які би давали компост, приміром, для лісосмуг, для придорожніх смуг, де відбувається деградація ґрунтів.

З цих питань в короткому часі мають приймати виважені адміністративні рішення — на рівні комунальних підприємств, на рівні депутатських корпусів (бо ті речі затверджують на сесіях депутати).

Тобто в маленьких містечках є можливість раціоналізувати збір твердих побутових відходів — можна створювати модельні міста й інтерполювати на міста обласного значення. Але, на думку наших управлінців, є більш важливі справи, ніж зміна свідомості населення і створення системи роздільного збору твердих побутових відходів.

А далі вже треба думати, куди збувати вторинну сировину. Ми знаємо, що колись вторинну сировину можна було продати за кордон. Але за останні кілька років ціна на таку сировину знизилася приблизно в п’ять разів. Тому й виходить, що її нема куди дівати. А якщо нема куди дівати, то треба думати, як облаштовувати виробництва тієї ж бруківки, інших компонентів, які використовують у комунальному господарстві та інших сферах промисловості, а це — великі капіталовкладення. Відповідно — на території малих міст чи навколо них можна створювати такі підприємства, а це — додаткові робочі місця, зупинка трудової міграції і таке інше. Й усвідомлення самих жителів малих міст того, що потрібно сортувати сміття, тому що вони мають наочний приклад того, як раціонально використовують і який продукт виробляють із відходів для вторинної переробки.

Звичайно, на кожному із тих полігонів, про які я згадувала, — і в Самборі, і в Дрогобичі, і в Великих Мостах, і в Золочеві, і в Миколаєві — були закуплені сортувальні лінії. Але оскільки фактично немає перспективи переробки (є єдине підприємство, яке переробляє пластики різного типу), то сортування на самих полігонах не відбувається — маю на увазі сортувальні лінії, обладнання, спеціально для цього придбане.

Отже, ситуація є такою. На жаль.

Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк; Олеся ШУТКЕВИЧ, «День», Вінниччина; Тетяна КОЗИРЄВА, «День», Львів

Газета: 
Рубрика: 




НОВОСТИ ПАРТНЕРОВ