Как несвоевременны решения власть имущих. Когда они за что-нибудь, наконец, после долгих сомнений решаются взяться, жизнь уже ушла вперед, и они снова остаются перед разбитым корытом.
Павел Скоропадский, украинский государственный, политический и общественный деятель, последний гетман Украины

Протоколи виборчкомівських мудреців

5 июня, 2007 - 00:00


Тетяна КОРОБОВА, "День"

"Фальсифікація" - основне слово, яке можна було почути в будь-якому кулуарному кутку Центрвиборчкому, де зібралося більше двох чоловік під кінець другої доби після виборів. ЦВК ніяк не міг надати попередніх результатів голосування, проголошуючи періодично лише неповні оперативні дані. "Арифметика" викликала роздуми. За даними ЦВК на 22 годину 29 березня бюлетені отримав 25973171 виборець. За даними, оголошеними вночі на 1 квітня - кількість тих, хто проголосував, виявилася на 316273 більшою від кількості виданих бюлетенів. Дрібниця, дурниця - а неприємно. Бо "не доганяєш".

Тепер фантастика. За дві доби пройшов, нарешті, у мажоритарному окрузі №17 Анатолій Матвієнко. 30 березня ЦВК повідомив, що там переміг кандидат Гуцол, 31-го з'ясувалося, що в Гуцола 7,34%, а в голови Вінницької держадміністрації, одного з лідерів НДП 27(!)%. Преса в залі чомусь раділа, уявляючи, як окружна виборча комісія спочатку не помітила гучного успіху голови держадміністрації, відомого представника партії влади, й відстукала в ЦВК явно не те. Посміювався й голова Центрвиборчкому Михайло Рябець, і це слід відзначити як факт, що характеризує його позитивно, позаяк преса не полюбляє, коли лапша вішається із відстороненою серйозністю.

До фантастичних фактів із того ж ряду слід віднести й перемогу в окрузі №8 Рефата Чубарова - ЦВК раніше оголосив, що в депутати пройшов Володимир Шкаберін. Яким би не був приємним сам факт приходу до Верховної Ради розумного, дипломатичного, сильного політика Чубарова - заступника голови меджлісу, але звідки взялися в нього 17% (у Шкаберина тепер виявилося 12,97) після кримськотатарських заворушень, залякування владою населення, позбавлення частини татар виборчого права й оприлюднених раніше даних, що Чубаров попереду лише на 3 дільницях - навряд чи можна зрозуміти. Зате абсолютно зрозумілий зубовний скрегіт властей, які уявили, що у Верховній Раді від кримських татар, після проходження за списком РУХу, опиниться лише голова меджлісу Мустафа Джемільов - гостроязикий, недипломатичний, він не вельми добирає слова, не приховує свого ставлення до нерозумної влади та її представників. Необхідність буфера в особі Чубарова могла б дати не те що 17% - всі 70%.

Факти такого роду (зі зміною переможців) є ще. Але й наведених вистачить, аби щось збагнути.

"Фальсифікація" - просто шугало в кулуарах ЦВК, поки й журналісти, і представники чекали результатів, які ніяк не витанцьовувалися. Зате витік інформації надходив із адміністрації Президента. Євген Кушнарьов, приміром, повідомив наших польських колег, що в СДПУ (о) "не складається" й скількись не вистачає, скоріш за все вона не пройде. Журналісти намагалися з'ясувати в Михайла Рябця на прес-конференції о другій годині першоквітневої ночі: яка ж усе-таки цифра становить 4%, коли вже відома кількість голосуючих, і чому вона весь час зростає порівняно з тією, яку він уже попередньо називав? Нічого певного не пролунало. Але зростати 4-відсоткова цифра могла, мабуть, із тієї ж причини - внаслідок збільшення кількості голосуючих після закінчення голосування (див. початок).

Журналісти намагалися також зрозуміти, чому майже півмільйона виборців, отримавши бюлетені, часто вистоявши чергу, не голосували, а нібито забрали їх із собою на добру й вічну пам'ять. Відповідь Михайла Рябця, що "депутати теж так робили під час голосування у Верховній Раді" серйозно прийняти не можна, і навіть ніяково, з поваги до читача, пояснювати, чому. Присутні в залі спостерігачі відреагували з подивом: вони не помітили виборців, охоплених пристрастю до колекціонування цупкого паперу з прізвищами й назвами партій. А версія сама просилася (проти волі, ясна річ!): коли 0,5 млн "неправильних" бюлетенів вилучити й оформити як такі, що "не проголосували", то немає проблем у списках, де виборці ставлять свої підписи під час їх отримання. Причому, халтура з цифрами просто впадає у вічі. За розповсюдженими (у друкованому вигляді) оперативними даними ЦВК про результати голосування в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі при 123 повідомленнях із місць, кількість виборців, котрі отримали бюлетені, становила 14485070, кількість тих, хто узяв участь у голосуванні - 13963547. При 127 повідомленнях із регіонів: отримали бюлетені - 14686731, проголосувало - 14266303. Давайте підрахуємо те, що в таких випадках ніхто не підраховує: що принесли в ЦВК 127 мінус 123, тобто 4 округи. Видано бюлетенів: 14686731 мінус 14485070 дорівнює 201661. А проголосували: 14266303 мінус 13963547 дістаємо 302756. Тобто в 4 округах кількість тих, хто "проголосував" на 101095 більше, ніж тих, хто отримав бюлетені. Вони "голосували" відразу в протокол, повз урну? За яку партію?

(До речі, Михайло Рябець щось емоційно розповідав і навіть рукою показував: "барабан у машині крутиться й видає дані" - це він так пояснював комп'ютерне забезпечення процесу, що нібито гарантує від суб'єктивних помилок. Коли до тебе ставляться як до недоумка, виникає спокуса справді прикинутися "валянком". Я попросила уточнити: чи немає двозначності у заяві пана Рябця про те, що "у двох десятках округів повідомлення не збігалися з програмою, закладеною в комп'ютері", довелося, мовляв, повертати. Пояснення пролунали - їхня суть: коли що неправильно - машина "випльовує", не приймає. Ну-ну...)

Комуністи прямо в ЦВК заявили, що в Севастополі "втрачено" дані цілого округу.

Володимир Марченко, становище партії якого надійне за 4-відсотковим бар'єром, розповів мені, що спроби одеського представника ПСПУ Наталії Шумлянської порівняти й проконтролювати дані по області після їх надходження в ЦВК виявилися безуспішними - її не пустили на дільниці. Що доводить, за його словами, безпрецедентну фальсифікацію.

У думках сходяться абсолютні антиподи. Прес-секретар РУХу Дмитро Понамарчук заявив кореспонденту "Дня": "Лише сліпий може не побачити тієї фальсифікації, яку коять протягом двох діб в Україні". Прес-секретар також додав, що "лідер РУХу переконаний: безсумнівно, на 100% - фальсифікація".

Коли така безпардонна, очевидна до демонстративності, то чи не означає це, що боротьба проти змішаної системи виборів і самого парламенту не завершилася, й тепер з'явився шанс знищити його новий склад руками самих же партій - через кілька гучних скандалів про фальсифікацію, які приведуть до висновку й рішення про нечинність виборів? "Я не виключаю, що залишено люфт для того, аби визнати вибори нечинними, - так відповів на це запитання Дмитро Понамарчук. - І навіть припускаю, що, використавши ЦВК, її зроблять винною". Віктор Омелич, новий депутат України за партійними списками від "Громади", заявив журналістам: "Такою зухвалою фальсифікацією виборів і можливими протестами учасників виборчого процесу може скористатися влада для визнання виборів нечинними. Однак ми ще подумаємо над тим, як юридично оформлюватимемо наші протести, аби справді не дати владі такої можливості".

Сумно все це. Втомившись від чекання інформації й власного громадянського безсилля у відчуттях і спостереженнях, як її конструюють, українська преса тинялася Центрвиборчкомом. Раптом хтось помітив, що пішла вже третя доба після виборів, настало 1 квітня - День сміху. Це якийсь диявольський задум долі, що саме сьогодні ЦВК, нарешті, підбила підсумки й оголосила результати народного волевиявлення. Ось така драматична гуморина сталася в державі, де безсумнівно - тепер це вже ясно остаточно - потрібно міняти всю владу.

 

Газета: 


НОВОСТИ ПАРТНЕРОВ