Что значит 4 июля для США и мира?

«Ми виходимо із тієї самоочевидної істини, що всіх людей створено рівними, вони наділені їхнім Творцем певними невідчужуваними правами, зокрема такими, як життя, свобода та прагнення щастя». Це уривок з Декларації незалежності США, створеної 1776 року, головним автором якої є засновник держави та третій президент Сполучених Штатів, Томас Джеферсон. Сенс цих слів історично покладено в основу американської політичної легітимності, політичної традиції, і найголовніше — суверенності народу. Саме на основі Декларації незалежності Сполучені Штати утвердили свою роль  провісника змін міжнародного права і практики, а також створили наріжний камінь державної політики, яку наслідує увесь світ.

Нині, коли суспільні настрої в США дуже розпалено, радикалізувалися протилежні громадські рухи, вкрай важливо нагадати про фундаментальні принципи  американської демократії зі стало побудованою системою систему, які ми знаходимо саме у Декларації незалежності. У часи гучних протестів нація вигладала роз’єднаною, тож, можливо 4 липня нагадає американцям, що саме вони заклали підвалини конституційного закріплення демократичних свобод, верховенства права та рівності громадян.

У якому стані громадяни США зустрічатимуть свій день незалежності? Питання залишається відкритим, адже роз’єднані соціальними протиріччями на расовому ґрунті, підбурювані партіями-опонентами напередодні виборів, американці, вірогідно стикнулися з однією з найбільших суспільно-політичних криз за останні кілька десятків років.

Трампгейт, Байденгейт, рух #BlackLivesMatter, показали, що президентська система та вертикаль влади зараз переживає непрості часи, і хто знає, може настав час великих змін не лише у свідомості американців, а й у всій політичній системі США. Сподіваємося, що країна зможе пережити цю кризу, а суспільство — об’єднатися та оговтатися від потрясінь.

ФОТО REUTERS

Недарма Декларація незалежності була взята за основу для створення багатьох конституцій світу, у ній історично вказані демократичні права та свободи, які створили опору державного розвитку США. Написана у 1776 році, вона вважалася досить ліберальною та резонувала з законами Старого Світу, незважаючи на те, що у її основу були вкладені ідеї, наприклад, британського мислителя Джона Локка. І навколо неї сьогодні можуть згуртуватися й самі американці. Якою ж є історія цього свята і що воно означає для самих громадян Америки?

Четверте липня, також відоме як День Незалежності, було федеральним святом у Сполучених Штатах з 1941 року, але традиція святкування Дня Незалежності сходить до 18 століття та Американської революції. 2 липня 1776 р. Континентальний конгрес проголосував за незалежність, а через два дні делегати з 13 колоній прийняли Декларацію незалежності. З 1776 року до наших днів, 4 липня відзначається народженням американської незалежності, традиційно під час святкувань на вулицях запускають феєрверки а для родини це привід зібратися великим сімейним колом на урочистий обід.

ТРОХИ ІСТОРІЇ

Коли в квітні 1775 року почалися початкові битви в революційній війні, мало хто з колоністів бажав повної незалежності від Великобританії, а тих, хто це робив, вважали радикальними.

Однак до середини наступного року набагато більше лдей виступили за незалежність завдяки зростаючій ворожості проти Британії та поширенню революційних настроїв, зокрема виражених в брошурі «Здоровий глузд», опублікованої Томасом Пейном на початку 1776 року.

7 червня, коли Континентальний конгрес зібрався в Державному будинку Пенсільванії (пізніше Залі Незалежності) у Філадельфії, делегат від Вірджинії Річард Генрі Лі закликав до незалежності колоній.

На тлі бурхливих дебатів Конгрес відклав голосування за резолюцію Лі, але призначив комісію з п’ятьох людей — серед яких Томас Джефферсон з Вірджинії, Джон Адамс з Массачусетса, Роджер Шерман з Коннектикуту, Бенджамін Франклін з Пенсильванії та Роберт Р. Лівінгстон з Нью-Йорка, — для того, щоб підготувати офіційну заяву, яка обґрунтовула б відділення колоній від Великобританії.

Континентальний конгрес проголосував за резолюцію Лі про незалежність 2 липня майже одностайно (делегація Нью-Йорка утрималася, але згодом проголосувала ствердно). Того дня Джон Адамс написав дружині Ебігейл, що 2 липня «буде відзначатися, наступними поколіннями, як великий ювілейний фестиваль», і що святкування повинно включати «Помпу та парад ... Ігри, спорт, гармати, дзвони, багаття та Ілюмінації від одного кінця цього континенту до іншого».

4 липня Континентальний конгрес офіційно прийняв Декларацію незалежності. Тому хоча голосування за фактичну незалежність відбулося 2 липня, саме 4 число стало днем, що відзначається як народження американської незалежності.

СВІТОВИЙ ТРЕНД

Правові цінності, виражені в американській Декларації незалежності, безумовно, можна знайти у філософсько-правовій думці того періоду, і вони сформульовані набагато раніше, ніж відбулись події, пов’язані з утворенням США. Можна побачити багато з цих принципів у роботах  Вольтера, Руссо і цілого ряду інших європейських і американських філософів-просвітителів. Однак у сфері політико-правової практики цей документ унікальний для свого часу. Те, що раніше було предметом дискусії науковців і філософів, стало реаліями політичного і правового життя. У Декларації вперше проголошувались принципи, які докорінно суперечили панівній абсолютистській політико-правовій ідеології і сприймались як революційні. Можемо побачити прямий вплив американського досвіду на розвиток європейського права та революційного процесу в Європі починаючи з кінця XVIII століття.

Унікальність цього досвіду полягає також у тому, що народ, який оцінив дії колоніального уряду як незаконні, збунтувався, скинув його і встановив ту владу і ті закони, які він вважав справедливими. Ці події мали помітний результат у Європі. Як відомо, багато європейців взяли участь у боротьбі проти Англії на боці колоністів, а деякі з них, наприклад Жільбер Лафайєт, працювали над проектом першої Конституції Франції 1791 року, яка стала одним із перших правових документів, де встановлені принципи конституційної монархії.