Поскольку украинская нация несколько веков искала своего освобождения, постольку мы расцениваем это как непобедимое ее желание выявить и черпать свой национальный окрас.
Микола Хвылевой, украинский прозаик, поэт, публицист

Чому «українська російська» так і не виникла?

Про сім украй поширених міфів, нав’язаних країною-сусідом
12 апреля, 2021 - 20:13

ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ

Запитання: Упродовж якого часу російська мова активно використовується в Україні?

Відповідь: недовго, активна русифікація починається із середини 19 століття, сягаючи свого піку в часи УРСР.

Запитання: Які причини поширення російської мови в Україні?

Відповідь: штучні й трагічні. Колонізація, численні заборони української мови, русифікація.

Один бельгійський професор старанно намагався переконати слухняну українську аудиторію: що більше в країні державних мов, то краще. Чому я пишу «слухняну аудиторію», тому що за роки життя під залізною завісою в українців з’явилася звичка — іноземців слухати уважніше й сперечатися з ними менше. Навіть люди, переконані в тому, що єдиною державною мовою в Україні має бути українська, соромилися запитати зайве і від того професор дедалі голосніше наводив нові аргументи й переваги багатомовності, доки в дискусію не втрутилася я. З єдиним запитанням — скільки відсотків бельгійської території окуповано Нідерландами, Францією чи Німеччиною? Мудрий професор відразу ж резюмував — звичайно, у кожної країни свій досвід і універсальних порад від іноземців не існує. Хоча попередня частина його промови будувалася якраз за принципом універсальної поради всім українцям.

Подібну помилку зробив і шанований мною історик Тімоті Снайдер, коли у 2019 році порадив українцям створити інститут російської мови й цим налякати Путіна. Навряд чи, як і навряд чи Юлія Мендель, повертаючи цю ідею у вітчизняний наратив, згадала тоді пропозицію Снайдера. Радше, услід за багатьма російськомовними вирішила шукати легшого шляху, а не допомагати іншим опановувати свою державну.

Давайте разом поглянемо на кілька украй поширених міфів, які популяризатори російської мови в Україні використовують, не посилаючись на жодні дослідження і не будучи експертами у царині мовних питань.

1. Як уже зрозуміло з історії на початку цієї статті, не варто порівнювати Україну з іншими багатомовними державами на кшталт Бельгії, Швейцарії чи Канади, адже історія виникнення та формування цих націй, як і їх сьогодення, — разюче різниться від нас. Бельгія і Швейцарія — ніким не окуповані, а Канада і США — нації, що утворилися після колонізації Британією нових територій. Нагадувати, як і що сталося з мовами місцевого населення, думаю, не варто.

2. Чимало заяв про «українську російську» розпочинаються із фрази про мультикультурність нашої країни, та чи так це насправді? Навіть недосвідчений мандрівник, вперше потрапивши до тієї ж Бельгії чи Німеччини, починає порівнювати наші країни й розуміє, що таке справжня різноманітність та мультикультурність. Достатньо просто прогулятися брюссельським парком чи зайти до мюнхенської школи... До речі, ЄС, готуючи перекладачів на різноманітні місії в Україні, пояснює їм, що Україна на тлі решти країн Європи дуже монокультурна, як і сусідня Польща чи Угорщина.

3. Можливо, найголовніше питання — чи є взагалі українська російська? Мовний варіант — одна з офіційно закріплених версій котроїсь поширеної мови світу, наприклад іспанської чи англійської. Мовний варіант виникає тоді, коли народ, користуючись мовою, змінює її настільки, що з’являються окремі словники й граматики. Навіть українці, що недосконало володіють англійською мовою, з легкістю розпізнають, із ким вони розмовляють — британцем чи американцем, за їхньою вимовою. Окрім фонетики та інтонацій, британський та американський варіанти мови різняться лексично, орфографічно та навіть граматично. Пригадайте, як редактор Word уперто виправлятиме вам котресь англійське слово, змінюючи у ньому порядок літер на американський кшталт. Та що найважливіше, американський варіант англійської мови виразно передає особливості американської культури. Подібні функції виконує й аргентинська іспанська, й бразильська португальська. Так чи є українська російська? Уважний пошук в глибинах наукової літератури відповіді не дає, бо і ґрунтовних досліджень на цю тему — немає. Кілька жартів про українську вимову «г», одвічні суперечки про «в» чи «на Україні» — на тому й усе. Зрозуміло, що довести існування українського варіанта російської мови на основі таких жартів або давніх радянських аргументів — неможливо, а вигадувати його і стандартизувати тоді й поготів не треба. Натомість краще дослідити інший вкрай цікавий факт — чому за століття колонізації Росією десятків країн, так і не виникло національних варіантів російської (за аналогією з англійською мовою). Чому немає білоруської російської чи казахської російської? Нагадую, мова не про кілька запозичених і частовживаних національних слів, не про суржик чи трасянку, а про повноцінний мовний стандарт, зі своїми словниками, граматиками, підручниками й десятком прізвищ авторитетних дослідників? Покажіть мені хоча б одну розкладку клавіатури, де після абревіатури РУС в дужках ішло б (белорусский вариант), наприклад?

4. Русифікована українська — іще одна біда з родом нашого тоталітарного минулого. Асиміляція мов — явище не таке вже й рідкісне, проте триває століттями. А те, що спеціальні інститути й інституції робили з українською мовою у XX столітті, є прикладом іншого — лінгвоциду та штучного уподібнення. Чимало праць вітчизняних лінгвістів наочно демонструють ці процеси: репресії слів, зубожіння словників, нищення української термінології, косметичне «рихтування» граматики під російські норми. Позбутися всіх мовних покручів сьогодні навряд чи вдасться, проте знати про такі «генетичні експерименти» країні, що воює, — варто.

5. Росія спеціалізується на імперському міфотворенні (чим уже давно не займається Великобританія чи Португалія). Дивним чином, ображений на увесь світ російський народ, вміє закладати небезпечні пастки в історії. І навіть через століття такі пастки можуть спрацьовувати, заплутуючи свідомість тих, хто іще шукає себе. Українцям дуже важливо навчитися бачити себе без Росії, без її впливу, (не)культурного спадку, не озиратися у минуле. Бо насправді наше вимушено спільне минуле — низка українських трагедій, програшів, втрат. Наше минуле — це не одвічний союз із великим братом, а тисячоліття геть різних історій, що склалися в одну, українську. Нещодавні рефлексії про велику і малу Україну — одну російськомовну, іншу україномовну, черговий приклад такого ворожого міфотворення. В України є довга історія і до Переяслава, період радянської окупації не такий вже й тривалий, а наші здобутки у космосі ніяк не пов’язані з російською мовою. І ще, не забуваймо, геть нещодавно Харків був україномовним, як і Кубань — сто років не так уже й давно, всього одне життя принца Філіпа...

6. Іще один із міфів: російська мова — мова світової комунікації. Ні, російська — це мова комунікації старшого покоління у пострадянських державах, що вимушено вивчали її в школах та університетах. Російська мова — це мова, що прийшла до колишніх радянських республік разом із комунізмом, і у багатьох із них, так само, із комунізмом і вийшла. У глобалізованому світі мову кроскультурної комунікації уже давно обрали — англійську, навіть уперті китайці її вчать. І не тому, що це мова колишньої імперії чи котроїсь ідеології, а тому, що це мова торгівлі, науки й, в першу чергу, Інтернету. Публікуючи свою статтю, науковець, що прагне повідомити світ про відкриття, обов’язково обере англійську, а не російську, це я вам гарантую. Коли українська мова впевниться у своєму домі по обидва боки Дніпра — російська лишиться іноземною, як це і має бути.

7. Не можна забувати про головне — про столітню війну, що триває між Україною і Росією. Про величезний російськомовний медіаринок. Про те, що в цьому російськомовному світі дуже важко побачити береги й підводні течії, зате легко розчинитися і потонути. І останній аргумент для тих, хто вірить, що стандартизація українського варіанта російської мови може бути корисна нам, а не росіянам. При всій поширеності англійської мови, центр її вивчення, високий стандарт її використання, найкращі словники й зразки — родом із Лондона, бо й сам центр англо-саксонського світу — там. Тому, абсолютного логічно, що центр російської мови — у центрі «русского мира» — в Москві.

Російська мова в Україні — наслідок спрямованої політики русифікації, що здійснювалася упродовж століть. Часто ті, хто сьогодні агресивно протистоїть поверненню української мови у всі сфери життя країни чи вигадує «украинский русский», є нащадками тих, кого колонізатори-русифікатори нищили, вбивали й морили голодом. Це величезна травма нашого народу, про яку іще століттями ніхто не напише російською... То чи є український варіант російської мови — ні, немає, як і не має бути!

Газета: 
Новини партнерів




НОВОСТИ ПАРТНЕРОВ