Пусть мысли, заключенные в книгах, будут твоим основным капиталом, а мысли, которые возникнут у тебя самого - процентами с него.
Фома Аквинский, теолог, святой католической церкви

Реанімація для Совських ставків

Облагородження території з водоймами могло б стати прикладом оновлення зеленого образу Києва — що заважає?

«Ось перший ставок, в який стікає... каналізація. І це постійний привід для спекуляції, що територія занедбана і її треба забудувати. Річ у тім, що приватний сектор Ширма незаконно поробив врізки у ливнівки, це все тече у перший ставок і робить його каналізацією. Оскільки тут багато водно-болотної рослинності, це спрацьовує як фільтр. Але запах лишається, особливо його чути, коли тепло.  Крім того, поруч є старий каналізаційний колектор, від якого теж ідуть неприємні запахи та трапляються протікання. І це знову ж привід для спекуляції, що тут все смердить, але ж смердить не ставок, а каналізація»,  — обурюється Михайло Погребиський, відомий захисник зеленої спадщини Києва, а також керівник громадської організації «Екозагін».

Так починається наша зустріч із активістами та місцевими, що мешкають біля Совських ставків. «Пахучий» ставок  — один із 11 водойм, що разом із річкою Совкою розташовані у низині між вулицею Брожка та проспектом Лобановського. Сам проспект  — це чимала транспортна артерія Голосіївського району. Поруч Деміївська площа, яка вважається однією з найбрудніших точок Києва. На проспекті чимало нових будинків. По інший бік від проспекту стоять недобудови Анатолія Войцеховського, не здані в експлуатацію, але із мешканцями, котрі так само поробили врізи у ливнівки. Біля автозаправки на Лобановського, 115, яка стала орієнтиром та стартовим місцем зустрічі «Дня» із місцевими, теж стоїть висотний житловий комплекс. До речі, відгороджений від ставків бетонним парканом. Хоча, як розповідають наші співрозмовники, новоселам обіцяли гарний краєвид з вікна  — облагороджений парк із озерами. 

Парку нема. І насправді місцеві не дуже й хочуть, аби приватні інвестори заходили на цю територію. Вони готові навести лад на ставках і самі, що й роблять, аби тільки не заважали ті, хто-таки мріє забудувати Совські ставки  — єдине зелене місце у цій бетонно-асфальтній експозиції.

«КУПУВАЛИ МАТЕРІАЛИ І В МОРОЗИ РОБИЛИ ПІРСИ»

Розповісти про проблеми ставків прийшло з десяток місцевих мешканців. Хтось у проміжках між відпочинком та роботою, хтось забіг на кілька хвилин перед іншими зустрічами. Людям, котрі мешкають тут і розуміють масштаби проблеми, небайдуже  — вони готові боронити свою зелену територію.

За кілька днів до нашої зустрічі на ставках сталася неприємність. Хтось понівечив рибацькі пірси, дерев’яні місточки між водоймами, спішили так, що полишали на прибережних територіях вирвані дошки, дерев’яні столи, з яких, вочевидь, спилювали місточки, ставлячи їх у воду. Хто зробив  — невідомо. Є лише здогадки, кому це вигідно.

Злочин був скоєний у ніч із 7 на 8 березня. Вікторія Сирота, місцева мешканка, побачила це вранці, повідомила у соцмережах, пішов розголос. «А зробили ці місточки у люті морози мешканці сусіднього житлового комплексу (якраз загородженого бетонним парканом). Чоловіки купували матеріали і в мороз робили ці пірси. Я гуляла й бачила це. Зробили місточки від ЖК, бо до озер неможливо ж було пройти. А на пірсах завжди сиділи рибалки»,  — каже жінка.

Наші співрозмовники пов’язують акт вандалізму із запланованим виїзним засіданням екологічної комісії Київради. На останньому засіданні комісії, що відбулося 2 березня, розглядалося два проєкти розвитку території нижнього каскаду ставків  — від киян та екологів та від інвестора проєкту забудови місцевості, при чому останній проєкт з’явився несподівано. Голова комісії Денис Москаль вніс його з голосу, ідеться про ініціативу під назвою «Щодо здійснення заходів щодо відновлення Нижнього каскаду Совських ставків шляхом створення рекреаційної зони з розвиненою соціальною інфраструктурою в поєднанні з багатофункціональною громадською зоною для проживання людей».

Кожну з ініціатив прокоментували її представники, але останній проєкт декому з членів комісії видався схожим на презентацію проєкту забудови. Тому було прийнято рішення про створення робочої групи та проведення найближчим часом її виїзного засідання на ставках, щоб розставити всі крапки над «і».

«Засідання ще не відбулося, але стався акт вандалізму, щоб показати територію максимально неприглядною, бо якщо члени комісії побачать, що тут пірс стоїть, добротно зроблений, є місточки, значить, громада вкладається, живе тут. Саме через це порушили цей пірс»,  — приєднується до розмови архітектор, місцевий мешканець Дмитро Мухорін.

ЗУМИСНЕ ШКІДНИЦТВО

Це вже не перший прояв шкідництва на території ставків. Доки ходили стежинками від ставка до ставка, місцеві показали ділянку, де була зумисно зруйнована дамба, щоб вода із «пахучого» ставка потрапляла в інші водойми. Зараз все відновили. 

«Очікуємо у найближчий час підпали очеретів, кожного року тут горить, щоб показати, що тут небезпечно, що тут розбої, і це треба все забудовувати,  — каже Вікторія Сирота.  — А  горить постійно навесні, і це моторошна картина, качки літають над згарищем, шукають гнізда, а там (показує у бік вулиці Брожка) стоїть будинок єдиний, вітром туди так несло дим, боялися, щоб нічого не сталося».

«Звичайно, має бути певна косметична робота по врятуванню цих водойм, якась читка, забір зайвого мулу. От верхній каскад ставків почистили ж», — додає Михайло Погребиський.

До речі, смороду, на який нарікають представники інвестпроєкту, на час нашого візиту не відчувалося. Можливо, через прохолодну погоду. Але заміна каналізаційних стоків  — це питання аж ніяк не до місцевих захисників водойм, а швидше до київської мерії. 

«Уже декілька років тут будується новий колектор, офіційно місто виділило на це 53 млн грн, для завершення потрібно ще 20 млн,  — розповідає Тетяна Столітня, заступниця керівника ОСН «Совки». — Ми готували листи з підписами мешканців, щоб його добудували, нема ніякої реакції».

«Старий колектор знаходиться на балансі Київводоканалу, підключені до нього кілька мікрорайонів. І цей колектор напівзруйнований, ми про це повідомили у Київводоканал, у Київраду, але реакції теж нема»,  — додає Вікторія Сирота.

«ЦЕ ПОВНОЦІННІ ВОДНІ ОБ’ЄКТИ»

«А інвестор не обіцяє вирішити проблему з колектором, лише поставити очисні споруди. Якби не це забруднення, було б набагато важче проштовхувати проєкт забудови,  — каже Михайло Погребиський.  — Але навіть якщо це були б чисто технічні водойми, то все одно тут є своя екосистема, це повноцінні водні об’єкти».

Повноцінні і дуже багаті на біорізноманіття. Саме на цих водоймах є величезна популяція болотної черепахи, яка охороняється Бернської конвенцією і яка забороняє знищення середовища їхнього існування, є колонія кажанів, тут гніздуються чайки, чаплі сірі, качки, лиски, водяні курочки, бугаї, солов’ї, дрозди... Незважаючи на забруднення, у ставках дуже багато риби. 

«Від інвестора ми навіть чули, що черепах можна пересилити із ставків, які будуть засипані, у ті, що лишаться... Це смішно і сумно, бо за проєктом забудови із 19 гектарів під парк лишиться тільки 1,7 гектари, це по суті прибудинкова територія,  — зазначає Дмитро Мухорін.  — Але це долина ріки, низина. Знаємо, що через зміни клімату за день може випасти місячна норма опадів. Ось ця річечка у три метри шириною, місцями два, і глибиною до метру, ці води не візьме. У цю долину якщо стечуться всі води з навколишніх районів, річка розіллється і використає ці ставки як запобіжники підтоплення всього району. Якщо берег сховають у бетон, то ця канава просто вийде і затопить дороги та всю місцину. Тобто всі ці фактори, екологія, безпека тощо, не враховуються. Цей зелений масив як абсорбер для викидів, все осідає у долину, а ці ставки з парком покращують мікроклімат. Я жив на Позняках шість років, кашляв через день, переїхав сюди  — у мене все минулося, тобто тут стан екологічний дійсно кращий. А виходить, що тут можуть зробити ще одні Позняки».

ЧОМУ ОРЕНДА  — НЕЗАКОННА

Чому ж на Совських ставках можуть з’явитися ще одні бетонні джунглі, як на Лівому березі Києва? Мабуть, фраза про те, що певне рішення про передачу землі в оренду або приватну власність було прийнято за часів ексмера Києва Леоніда Черновецького  — вже нагадує мем. Історія з орендою території Совських ставків  — якраз із серії, що «рішення було прийнято за часів Черновецького». 

У 2006-2007 роках Київрада на чолі зі згаданим очільником справді погоджувала  десятки проєктів на догоду забудовникам. Ці рішення та розпорядження навіть бралася вивчати спеціальна тимчасова комісія (у 2015 р.), нелегальні рішення в ідеалі мали б скасувати у суді, а землі повернути місту. У результаті комісія пропрацювала рік, а суттєвих результатів нема й досі..

Отже, 12 липня 2007 року Київська міська рада прийняла рішення №1102/1763 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Господарник» земельних ділянок для облаштування рекреаційної зони в поєднанні водоймища з будівництвом розважально-торговельного комплексу на проспекті Червонозоряному, 113 у Голосіївському районі м. Києва».

Тепер це вулиця Лобановського. Розважально-торговельний комплекс, на щастя, не з’явився, але ризики для ставків з певною періодичністю виникають. Власне, незбудований орендарем ТРЦ  — це порушення умов договору між Київрадою та ТОВ «Господарник». І саме це стало приводом для прокуратури, аби подати позов проти орендаря та змусити його повернути землі місту.

«Чому це рішення незаконне, бо йдеться про землі та об’єкти водного фонду, забудовувати які не можна (у заплаві басейну Совки, крім ставків, понад 1300 дерев та 160 чагарників, за нині діючим генпланом міста Києва  — це зона зелених насаджень загального користування та водоймищ  — Ред.). Оскільки орендар згідно з договором оренди цієї території своєчасно не збудував ТРЦ, це дало привід прокуратурі подати позов про розірвання договору оренди у зв’язку з невиконанням суттєвого пункту договору,  — розповідає Михайло Погребиський.  — У 2018 році почався другий етап боротьби за ставки. У лютому 2018-го Київрада намагалася затвердити детальний план території у межах вулиць Брожка, проспекту Лобановського та вулиці Проєктної, який якраз передбачає забудову Совських ставків. Ідеться про житловий комплекс якраз на хороших озерах, ми от стоїмо на межі, де по проєкту проходить лінія між тими ставками, які обіцяють зберегти, і тими, які мають засипати. А зберегти планують усього два великі і два менші ставки з усіх 11. Усе інше засипається під ЖК, школи, садочки. Хай хоч рай побудують на землі, але це все незаконно».

ВИВЕСТИ СТАВКИ ІЗ «СІРОЇ» ЗОНИ

Коли готувався детальний план території, прокуратура подала позов до суду про розірвання договору із орендарем. «Це поламало плани забудовникам, це питання не могло виноситися на комісії по розгляду ДПТ,  — пояснює Михайло.  — Першу інстанцію прокуратура виграла, та в апеляції судді скасували рішення першої інстанції, при чому справа не розглядалася по суті, прокуратурі відмовили в позові як такому. Бо нібито прокуратура не дала можливості Київській міській раді самостійно захищати свої права. Хоча у першій інстанції суддя вивчила детально це питання і чітко встановила, що уповноважений орган, який має захищати державні інтереси, у даному випадку Київрада, не захищав ставки належним чином. А раз так, то прокуратура, згідно із законом про прокуратуру, зобов’язана самостійно вступити у справу, подати позов та захищати державні інтереси. Тим не менше у позові було відмовлено. 24 березня цього року буде розгляд касаційної скарги прокуратури».

Тобто буде ще одна спроба таки розірвати договір оренди із ТОВ «Господарник». Без цього захист ставків неможливий. Містяни можуть тут прибирати, гуляти, знову встановлювати лавиці, пірси, виловлювати рибу, але це все буде лише на рівні громадської ініціативи, і в разі чого шукати захисту не буде в кого.

Дмитро Мухорін каже, що захищати Совські ставки готові пів Голосіївського району. Громада готова щось робити тут, але поки що це юридично сіра зона. «От зламали пірс, але навіть у поліцію ти не можеш поскаржитися,  — каже він.  — Хоча в останні роки така потужна громадська свідомість, що люди готові охороняти, прибирати, творити. Важлива підтримка громадськості і важливо, щоб місто до нас дослухалося. Пів району захищає ставки, то в міста має бути зовсім інша реакція на це».

Тож перший крок  — повернути землю від орендаря місту, а далі створювати тут об’єкт природно-заповідного фонду, наукове обґрунтування щодо доцільності його створення написано кілька років тому. «Ми розуміємо, навіть якщо саме у цій справі прокуратура перемагає і договір розривається, все одно це не вирішення проблеми,  — підсумовує Михайло Погребиський.  — Треба змінювати цільове призначення, визнавати водойми, брати їх на облік, готувати паспорти. До речі, у КО «Київзеленбуд» готові взяти на свій баланс цю територію».

А громада готова оберігати ставки. Нехай вони трохи захаращені, але живі і потрібні людям. « Колись купалися у цих ставках,  — каже Вікторія Сирота.  — Мій батько саме завдяки цим озерам вижив у голодні часи. Тут хлопцями бігали, хоч їх ганяли об’їзники, умудрялися ловити рибу, приносили додому, щоб якось вижити. Раніше тут були землі Києво-Печерської Лаври, монахи заготовляли лід взимку для тодішніх «холодильників». Територія насправді дуже давня та історична».

Захищати такі місця мала б не лише громада, й столична влада. «День» вже неодноразово повторював як мантру, що Київ втрачає своє зелене обличчя, із міста у парку  перетворюється у бетонні джунглі. Час зупинитись і зберегти бодай те, що ще не втрачено.

Інна ЛИХОВИД, фото Руслана КАНЮКИ, «День»

«День» у Facebook, , Google+

Новини партнерів