Все, що я зробив у житті, я починав із мрії.
Богдан Гаврилишин, український, канадський, швейцарський економіст, громадський діяч, меценат

Божевілля як легальний спосіб інакомислення

11 жовтня, 2017 - 14:40

Такі люди є у кожному місті, вони привертають до себе увагу, бо по-особливому колоритні. Водночас дуже важко розказати їх історію, в якій більше потаємного, аніж явного і відомого.

Одна з найзагадковіших особистостей Харкова – душевнохворий «митець» та «привид міста» – Олег Мітасов. Він викликає подив, роздратування, захоплення, його вважають культовим персонажем й увічнюють в міському фольклорі. Написи, що він лишив на стінах будинків, під'їздів та своєї квартири, з першого погляду не піддаються поясненню. Хтось називає це сюрреалістичним мистецтвом, хтось – посланням. Творча молодь розгледіла в ньому філософа. А для когось він людина, яка виражала свою позицію тоді, коли всі мовчали.  

Мітасов – авангардист стрит-арту, який ретельно обмалював практично весь центр Харкова своїми графіті у 80-90-х роках минулого століття. Дивакуватий чоловік із відерцем білої фарби в руках часто привертав на себе увагу міліціонерів, але навіть коли вони його били, умудрявся зривати з них погони. Назвати його вандалом чи хуліганом важко, бо його написи не були схожі на звичні нам дворові графіті. Мітасову явно подобався власний «живопис», адже він, не залишивши буквально живого місця, вкрив ним буквально все в своїй квартирі: стіни, меблі, холодильник, піаніно. Його «мистецтво» було кричущим, яскравим, подекуди навіть моторошним. Найвідоміші з цих висловів:

 

СРАЗУ. ЖЕ. СУЖЕНИЕ. УМА

 

СОЮЗ НЕРУШИМЫЙ. РЕСПУБЛИК СВОБОДНЫХ. НА ЗЕМЛЕ НЕТ

 

ЛЕНИН. СДЕЛАЛ. ВСЕМ. УКОЛ. В. ГОЛОВУ

 

НЕ. ТЕРЯТЬ. ВЕРЫ. В. ЛЮДЕЙ. ВСЕМ. ВСЕМУ. ЖИВОМУ. НЕ. ЖИВОМУ.

 

ЗВЕЗД. С. НЕБА. НЕ. СРЫВАТЬ

 

ИЗУЧАТЬ. РУССКИЙ.  ЯЗЫК.  А. НЕ. ПРИСВАИВАТЬ

 

ЛЮДИ. И. СРАЗУ. ЖЕ. ЛЕНИН

 

СЧАСТЬЕ. МОЁ. Я ЗДЕСЬ. И. ЖДУ. ТЕБЯ

 

Мітасов мав свій стиль, писав через крапку кожне слово ще задовго до появи інтернету і часто підписував свої роботи. Відповідно, не хотів залишитися непоміченим, а відкрито заявляв про себе. Багато дослідників його творчого доробку (так звані мітасознавці) вбачають у цих написах своєрідний прояв дисидентства. У 20 столітті з’явилася тенденція на божевілля як на легальний спосіб інакомислення. Шаленці були соціально незаангажованими, вільними і їх важко було притягти до відповідальності. Тож постає питання чи насправді Мітасов хворів на шизофренію чи лише маскувався безумством?

Однозначних відповідей у цій історії бути не може, адже Олега Мітасова називають людиною без біографії. Ймовірно народився у Чехословаччині. Отримав вищу економічну освіту. Жив у комунальній квартирі в центрі Харкова. Помер в 1999 році від туберкульозу у психлікарні. Це всі загальновідомі факти про його життя, все інше – вигадки та плітки.

Але найцікавішою є версія про причини душевної хвороби митця. Подейкують, що Мітасов збожеволів після того, як забув свою докторську дисертацію в трамваї по дорозі до Вищої атестаційної комісії. Саме так розшифровують таємничу абревіатуру ВАК, яка часто фігурує у його «творчості» (ВЕК. ВАК). Хоча цей факт схожий на красиву вигадку, він все одно живе у пам'яті людей. І доводить, що іноді легенди виявляються сильнішими за правду.

На превеликий жаль, після смерті харківської легенди більшість його написів були зафарбовані. Влада знищила настінні малюнки непримітного божевільного, не розгледівши у цьому неординарності та самобутності.

Тепер знайти сліди Олега Мітасова майже неможливо. У бібліотеках інформації обмаль, книг про нього не надруковано, статей не написано. У його колишній квартирі зробили офіс, завчасно позбавившись унікального дизайну. А там міг би бути музей сучасного мистецтва, який не потребував би експонатів, адже кожна частинка, кожен предмет були екстравагантними і ні на що не схожими. Розмальовані з маніакальною старанністю піаніно, двері, тумбочки, холодильник та інші меблі зникли. Нині невідомо, чи згнили вони на сміттєзвалищі, чи стали прикрасою в домі якогось колекціонера, бо цілком могли бути розпродані на аукціоні як оригінальні витвори мистецтва.

Сьогодні нерозтлумачені вислови харківського дивака можна побачити лише у дворі, де він колись жив, що знаходиться за адресою провул. Каплунівський, 18. Проте не все так сумно, адже харків'яни пам'ятають про Мітасова: існують такі поняття як «мітасознавець» й «Мітасов-ленд» (вищезгаданий двір), музичний гурт «ВЕК.ВАК» та хештег в інстаграмі #митасовжив. Можна навіть знайти сайт з інтер'єрами, де його стиль демонструють як один з прикладів сучасного оформлення квартир. Не кажучи вже про те, що серед молоді знайшлося багато послідовників навіженого художника.  

Отже, ким був насправді загадковий Олег Мітасов? Безумцем від народження, збожеволівшим від обставин чи талановитим представником стрит-арту минулого століття? Або зґвалтованим радянщиною інтелігентом, який згубив свої досягнення, але ж не втратив розум? Ясно тільки одне – він був неймовірно цікавою сторінкою в історії Харкова. Унікальною і неповторною. 

 

Олександра Кльосова, Літня школа журналістики «Дня»-2017
Рубрика: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments