Тепер кожен українець повинен, лягаючи, в голову класти мішок думок про Україну, повинен покриватися думками про Україну і вставати разом з сонцем з клопотами про Україну.
Микола Куліш, український драматург, режисер, педагог, представник Розстріляного Відродження

Декілька міфів про навчання за кордоном

20 листопада, 2017 - 12:26

Тема вищої освіти за кордоном не нова. Здобути диплом європейського, а то й заокеанського  університету, а потім чи то повернутися дому й розбудовувати свою державу, чи то залишитися в іншій країні будувати кар’єру – одна з перспектив для української молоді.

Згідно з даними аналітичного центру CEDOS, кількість українців на студіях в іноземних університетах на 2014/2015 навчальний рік становила 59 648 осіб. Серед найбільш бажаних для навчання країн, як і раніше, залишаються Польща, Німеччина, Росія, Канада, Італія, Чехія, США, Іспанія, Австрія, Франція та Угорщина. Динаміка зростання з 2009 по 2015 роки склала 129%. Якщо порівнювати два останні досліджувані роки, то приріст складає майже 29% або ж 13 266 осіб. Причому 2/3 цього приросту склали саме українці, які навчаються в польських університетах.

Навіщо ж українські студенти їдуть по диплом за кордон?

Здавалося б, першочергова причина – рівень освіти за кордоном якісніший  за український. Однак дослідження аналітичного центру CEDOS не підтверджують цього. «Згідно зі статистичними результатами, ми висуваємо гіпотезу, що українські студенти швидше керуються принципом кращого блага, вступаючи у закордонні виші. Поширеним є переконання «Виїдеш – «зачепишся». Так, українські студенти розраховують після закінчення навчання працевлаштуватися за кордоном, і не обов’язково там, де потрібна твоя кваліфікація, – аби там, де краще,  ніж в Україні. Інший чинник їхати навчатися за кордон – бажання возз’єднатися з родиною, яка уже кілька років перебуває там на заробітках», – зазначає аналітик  CEDOS Єгор Стадний.

Однак якість освіти – це ще один критерій, яким керуються  українці у виборі країни. Те, що вища освіта в Україні не задовільна, вам скаже будь-хто: від школяра до бабусі-пенсіонерки. Однак тут треба розрізняти рівень освіти у країні в цілому і ті знання, які надає студенту конкретний український університет. Загалом у Європі рівень освітньої недоброчесності спостерігається не такою мірою. Пересічний українець сказав би, що найбільша проблема нашої вищої освіти – корупція. Однак корупція – це не тільки явище, коли викладач замість знань вимагає гроші. Корупція – це ще й тоді,  коли студентові лінь здобувати знання – і він купує оцінку. І це не єдиний недолік української освіти. Такі явища, як плагіат наукових робіт чи навіть елементарне списування, – типові для українських вишів і не прийнятні для європейських.

Освіта за кордоном вирізняється й іншими специфічними особливостями. Так, за даними сайту «Освіта.ua», канадська система освіти характеризується великою кількістю програм, орієнтованих на отримання практичних професійних навичок. Це програми від одного до трьох років, які дають конкретну спеціальність і документ про освіту. Відмінна риса цих програм у тому, що вони фактично орієнтовані на попит ринку праці та дають практичні навички й досвід завдяки стажуванню, яке включається у програму навчання. 2–3-річні програми дають можливість отримати за більш короткий період часу освіту, з якою вже можна працювати. Це унікальна пропозиція Канади – вища освіта, але не бакалаврат: 2-річна програма називається «Diploma», 3-річна «Advanced diploma», 4-річна (бакалавр) – «Degree».

Ще один аспект освіти за кордоном – можливість навчатися безкоштовно. Нащо вступати в український виш на бюджетну форму навчання, якщо можна безкоштовно вступити за кордоном? Однак така перспектива також має свої нюанси. Серед країн, які безкоштовно пропонують освіту українцям  – Німеччина, Чехія, Франція, Бельгія, Норвегія. Та не треба думати, що ні за що не доводиться платити. Такі країни переважно вимагають символічний збір близько 100–200 євро. Ці гроші йдуть на оформлення студентського квитка, проїзного, користування книгами, спортзалом і т.п.

Інший аспект – знання державної мови та складання іспитів на рівні з громадянами країни, в університет якої вступає українець. Іноземним студентам пропонуються мовні курси, і знову ж таки, вони платні. Варто врахувати і той факт, що європейці отримують вищу освіту не після 11 років середньої школи, як в Україні. Вищу освіту європейці починають здобувати у 19–20 років. Ось чому в Німеччині чекають студентів, які 1–2 роки навчалися у вітчизняних вишах. В іншому випадку пропонується закінчити річну підготовчу програму на місці. При цьому ціни за проживання і харчування за кордоном відрізняються від українських, і знову ж це залежить від країни, яку обирає студент.

Варто відзначити й те, що іноземцям не покривається  плата за навчання та проживання, навіть якщо вони навчаються на безкоштовній основі. Що ж до  сусідньої Польщі, то, як уже згадувалося, саме ця країна користується найбільшим попитом серед українських студентів. На безкоштовне навчання тут можуть претендувати українці з картою поляка. Для цього їм на конкурсній основі потрібно скласти іспити разом із поляками. Окрім цього, безкоштовну освіту в Польщі надають кілька державних університетів. Але знову ж, щоб стати студентом,  потрібно буде скласти іспити польською мовою. Так, наприклад, на офіційному сайті міжнародного проекту «MOJA EDUKACJA»  польської компанії у галузі освіти «International Education Support Center» зазначається, що можливість взяти участь у спеціальних стипендіальних програмах, або ж поборотися за різноманітні гранти надають такі університети: Варшавська політехніка,  Університет фінансів та бізнесу «Вістула» в Варшаві, Лодзинська політехніка, Сілезький університет в Катовіцах, Вроцлавський університет, Вища банківська школа у Вроцлаві та Вроцлавський університет природооблаштування. Водночас статистика CEDOS свідчить, що більшість українців все-таки здобувають освіту в Польщі на платній основі.

Окремий аспект безкоштовної освіти – гранти.  Їх пропонують не тільки європейські країни, а й заокеанські. Однак і тут є свій нюанс. «Так, популярність грантів – беззаперечна. Інформацію про них поширюють у інтернеті, соціальних мережах. Але річ у тім, що їх отримують одиниці у порівняні з усією  популяцією українських студентів за кордоном», – говорить Єгор Стадний.

Ще однією з перспектив навчання за кордоном, на перший погляд, може здатися швидке працевлаштування у країні, де ти здобув вищу освіту. Однак насправді, як зазначає Єгор Стадний, це – ще один міф. Більшість європейських країн, які мають високий рівень безробіття, не надають довгострокових пільг для іноземців, які закінчили їхні виші. За даними CEDOS, в Іспанії, Італії та Угорщині, якщо іноземний студент планує після випуску залишатись та працювати у цих країнах, він/вона повинні отримати дозвіл на перебування з метою роботи, а перед цим, власне, знайти роботодавця, який прийме на роботу. Відповідно, за таких умов на українців чекає brain waste – «марнування мізків». Це явище, коли ти працюєш, але не за своєю кваліфікацією. Європейські країни, відстоюючи протекціонізм, бажають наймають на роботу своїх громадян, тому іноземцю на посади, які вимагають вищої освіти, там важче працевлаштуватися. У результаті українцю доводиться влаштовуватися на посаду, яка не завжди пов’язана з його вищою освітою. Проте це не означає, що ця робота буде для українця гіршою за будь-яку роботу в Україні.

Протилежна ситуація простежується у країнах, де рівень безробіття менший. Так, за даними CEDOS, Австрія та Франція дозволяє випускникам магістерських програм залишатись на їх території впродовж півроку з моменту випуску з метою працевлаштування. Польща та Німеччина дають таке право з терміном рік та півтора відповідно. Як правило, знайдена робота повинна відповідати здобутій в університеті кваліфікації, а роботодавці повинні показати, що не можуть взяти на вакантне місце громадянина цієї країни. Канада надає можливість легально працевлаштуватись іноземцям, з канадським дипломом на термін від одного до трьох років. Окрім цього, за даними CEDOS, на початку травня 2016 року Європейський парламент прийняв нову директиву, яка повинна зробити країни ЄС більше привабливими для іноземних студентів з третіх країн. Зокрема, усі члени ЄС (окрім Данії, Ірландії та Великобританії) упродовж наступних двох років повинні дозволити іноземним студентам, які завершили їх університети, перебувати у країні з метою пошуку роботи або ж самостійної зайнятості на термін щонайменше 9 місяців після випуску.

Як бачимо, освіта за кордоном має свої плюси, але має й недоліки. Однак варто наголосити на тому, що –  українці швидше за все їдуть за кордон не так для того, щоб отримати кращу освіту, а закріпитися в іноземній державі. Так, звісно є і такі, хто повертаються і популяризують європейські цінності в Україні, та у кількісному співвідношенні їх менше. Ось чому говорити лише про якісне реформування вищої освіти замало, потрібно говорити про покращення рівня життя в Україні у цілому.

Богдана Капіца, Літня школа журналістики «Дня»-2017
Рубрика: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments