Доля випробовує тих, хто намірився іти до великої мети, але сильних духом не спіймає ніхто, вони зі стиснутими руками вперто і сміливо ідуть до наміченої мети.
Катерина Білокур, українська художниця, майстер народного декоративного живопису

Чий міф – того перемога

Держава має піклуватися, «образи» якого майбутнього створюються у громадян
12 березня, 2021 - 11:00

Людство завжди складало міфи, які мотивували людей, давали їм бачення майбутнього. Сучасні люди так само потребують міфів, які впливають на колективну свідомість. Технології дають можливість якнайшвидшого їхнього поширення, і через нашу залежність від інформації ми всі, практично, стаємо залежними від міфів. Ключове питання — від яких саме міфів. Важливо, що міф відрізняється від фейку тим, що є позитивною історією, а фейк — це брехня.

«В ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІЙНАХ КОРДОНИ СПОЧАТКУ НАНОСЯТЬСЯ У ГОЛОВАХ ЛЮДЕЙ»

«Міф — так зване кліше, яке має транслювати, куди рухатися країні, аби  людям було безпечно, добре і корисно в ньому. Як працюють психотехнології в інформаційному просторі? Є фізична реальність, є психічна реальність. У сучасних умовах перенасичення інформацією людина потребує простого розуміння того, що відбувається. Саме це їй дають міфи: про гегемонію США, про приналежність до ЄС, про могутність. Маси мислять штампами, узагальненими образами. Тому державотворення полягає у створенні і впорядкуванні ідеології, у першу чергу для мас», — вважає медіаексперт, доктор філософії і психології, професор кафедри політичної психології та міжнародних відносин Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, політичний коуч з досвідом роботи у США, Канаді, Ізраїлі, країнах ЄС та пострадянського простору Всеволод ВОЛОДІН.

Він додав, що у сучасній інформаційні війні створення міфів — це за порука перемоги: «Наприклад, ідеї про «днр», «лнр» — це міфи, які потрібно вичистити із свідомості. У Криму були поширені міфи про безпеку, ковбасу по 2,20. Інформаційна війна — це коли ми коментуємо те, що каже ворог, а не навпаки. Перемагає у війні той, чия «повістка» у людей на вустах. Найбільш прихована та потужна війна — культурна: щоб ми дивилися те, що пропонує певна сторона. Так, протягом 30 років ми дивимося європейський, американський, російський продукт, лише недавно почали дивитися український, і його мало... На жаль, ми мало сьогодні робимо для створення так званого власного ідеологічного космосу — щоб він захищав і формував культуру, як це робить Євросоюз чи Росія.

Він додає, що сьогодні методологічно Україна програє РФ саме тому, що ми дуже сильно відстали від розуміння самих процесів. За словами пана Володіна, в інформаційних війнах «кордони» спочатку наносяться у головахлюдей, а потім відбувається захоплення територій. Він продемонстрував карту України, яка є в російській Вікіпедії: на ній написано «східна», «західна» і  «центральна» Україна.

«Так, наче їх у нас є три. Я знаю людей в РФ, які відповідають за те, щоб в Україні поширювався топононіми, за якими ці частини України пишуться з великої букви. Філологи ж кажуть, що з великої букви пишуться тільки окремі країни. Ми не помічаємо цей вплив, але створення такого міфу про дві-три України привело до того, що  саме в ці кордони наноситься «новоросія». Відбувається таке семантичне навіювання. Я багато працюю із силовими підрозділами, — є певні операції, завдання, тож переконаний, що інтеграція окупованого Донбасу має бути спочатку внутрішньою, — продовжив експерт. — В Україні багато пишуть про гібридні війни, але мало хто цікавився тим, що це таке. Гібрид — це як Кентавр: схрещення різних міфів між собою, створення штучного сурогату для вирішення ідеологічних завдань сьогодення. Так, міф про «руський мір» — це гібрид, який поєднав у собі цінності і міфи російської імперії, радянського сталінського періоду і нинішньої Росії — абсолютно взаємовиключні три концепти, які штучно з’єдналися».

НОВИЙ МІФОДИЗАЙН

За словами Всеволода Володіна, інформаційна реальність складається із віри, філософії, мистецтва і науки: «У нас більшість дослідників залишилися в епосі модерну, суть якого полягає у пошуку національної ідеї, яка задовільнить усіх. Ці характеристики епохи модерну, на жаль, відстають від реальності років на 50-100: ми даємо ідею, а вона піддається жорстким нападкам...  Постмодерн — це коли у 70-х люди зрозуміли, що можна творити ідею і нею охопити усіх. ХХІ століття — це метамодерн. У цих умовах ми працюємо, у цих умовах ведуться інформаційні і гібридні війни. Суть у тому, щоб створити міф (це — комплексна технологія), навколо якого люди захочуть гуртуватися: беремо чіткі референтні факти, називаємо їх певними словами на нашу користь, щоб був проукраїнський погляд, і надати цьому смислове значення та певне соціальне кліше, як ми маємо себе поводити — міф має бути конструктивний. До прикладу, Дід Мороз — навколо цього персонажа і нового року люди будують свою поведінку, купують ялинки, очікують дарунків, всі вірять і не вірять одночасно. Приклад такого продукту в Росії — це «Безсмертний полк», коли людям дали фрейм (рамку), у яку кожен може вкласти свій зміст, побажання і отримує свої дарунки».

Фахівець наголосив, що нам потрібні сучасні міфи, які потрібні Україні, і які вже мають країни Прибалтики, Середньої Азії, а також Молдова і Росія. Це потужні міфи про  пращурів, тих, хто створив державу. Мають бути міфи про великих предків, вождів, митців. Потрібні міфи про величні перемоги. У нас немає меморіалів, пантеонів, які є у всьому світі.

Оксана МИКОЛЮК, «День»
Газета: