Зброю витягають грішники, натягують лука свого, щоб перестріляти жебраків та вбогих, заколоти правих серцем. Зброя їхня ввійде в серце їхнє і луки їхні поламаються.
Володимир Мономах, великий князь київський (1113–1125), державний і політичний діяч

«Вдячність – велика сила, яку ми не завжди цінуємо»

Петро КРАЛЮК, філософ, науковець, професор,завідувач кафедри історії держави і права Національного університету «Острозька академія»:
30 грудня, 2021 - 11:20
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

НОВОРІЧНА АНКЕТА «ДНЯ»

1. 2021-й рік на фоні історії (думка, деталь, штрих, фото).
2. Кого ви вважаєте героєм та антигероєм року?
3. «День» на фоні року (автори, статті, проєкти, які зацікавили вас найбільше). Яких би тем хотілося від наших журналістів у наступному році?
4. Що надавало вам сил цього року (події, люди, враження)?
5. Які нові сенси, уроки, цінності дав цей рік особисто вам?
6. У 2021-му "Дню" виповнилося 25 років. Чим він за цей час став для вас та України?


1. У певному сенсі, 2021 рік для мене став переломним. Багато що довелося пережити й переосмислити. І, попри непрості обставини, зробити.

Принаймні написав дві книги – «Українці й поляки: 1000 років (не)порозуміння» та «Українські корені Федора Достоєвського». Скоро вони побачать світ. Як і деякі інші мої книги, що будуть перевидані. А ще (неждано-негадано) став відомою особою в Росії-матушці – завдячуючи моїм публікаціям у газеті «День» про українські землі, що знаходяться зараз у складі Російської Федерації.

2. Героями для мене були й лишаються військові, які воюють зараз на Сході України. З деякими з них доводиться контактувати (є такі й серед моїх студентів). Завдячуючи їм, ми можемо відносно спокійно жити.

Антигерой – це український обиватель, який живе примітивними інтересами. Йому би поїсти, поспати й «поржати», спостерігаючи звісне гумористичне шоу. На жаль, такий обиватель, домінуючи, визначає обличчя нашого «славного українського народу». Він, зокрема, визначає, яку ми маємо владу. Й довів країну до нинішнього далеко не найкращого стану. І продовжує доводити далі – не розуміючи, що творить.

3. «День» залишається фактично єдиним у нашій країні виданням, яке тримає високу інтелектуальну планку. І я радий, що маю причетність до нього.

Можна назвати низку журналістів «Дня», публікації яких читаю з інтересом. Але цього року хотів би відзначити роботи Івана Капсамуна на політичні теми та Ольги Харченко, що стосуються соціальних і регіональних проблем.

Щодо проєктів «Дня», то, безперечно, тут варто відзначити книгу «Детокс», яка пропонує оригінальний погляд на історію України та її відносини з нашим північним сусідом.

4. Переконання, що зроблене тобою, є потрібним іншим. А ще – почуття вдячності. Вдячність – велика сила, яку ми не завжди цінуємо.

5. Зрозумів, здавалось би, просту істину: навіть якщо тобі важко, сподівайся на краще, прямуй до цього кращого, і воно мусить настати. 

6. На жаль, для України то був час багатьох втрачених можливостей. Й газета «День» – одна з небагатьох медійних інституцій у нашій державі, яка намагається хоч якось мінімізувати ці втрати.