Береги Дніпра – без «паспорта»
У Київраді шукали документи на ділянки біля ріки, щоб захистити їх від забудов. Експерти вбачають ризики в іншому
Нещодавно депутатка Київради від «Самопомочі» Ганна Сандалова надіслала запит до Департаменту земельних ресурсів і Департаменту міського благоустрою і збереження природного середовища КМДА з проханням роз’яснити, куди поділись документи на прибережні смуги Дніпра. Як пояснює депутат у своєму запиті, в ЗМІ поширилась інформація, що зникли проекти прибережних захисних смуг по чотирьох районах міста: Оболонському, Подільському, Деснянському та Дніпровському. Також немає оригіналів рішень Київради щодо прибережних захисних смуг, у яких міститься інформація про точні координати, де починається захисна межа берега, і як саме вона проходить.
«Оригінали цих документів відсутні в управлінні екології Департаменту міського благоустрою, який погоджує земельну документацію щодо відведення земельних ділянок, у тому числі на березі Дніпра. Вони не були передані департаменту після ліквідації Державного управління екології, підпорядкованого Мінекології», — йдеться в депутатському зверненні.
Як наголошує Ганна Сандалова, зазначена документація є складовою стратегічної ініціативи «Дніпровська перлина», яка охоплює 9500 гектарів на берегах Дніпра та його островах. Без втраченої документації на цих територіях може розпочатися будівельний колапс, вважає депутат Київради. Тому просить відповідні департаменти надати копії цих документів, а в разі їхньої відсутності повідомити, що робиться задля їхнього відновлення.
МАНІПУЛЯЦІЇ З ОХОРОННИМИ МЕЖАМИ
«День» розпитав природоохоронців, чи справді втрачена документація містить пряму загрозу забудови дніпровських берегів. Виявилося, що хвилюватись варто з іншого приводу. Як пояснив заступник голови Національного екологічного центру України Олексій Василюк, під час ліквідації екологічних управлінь, підпорядкованих Міністерству екології та природних ресурсів, дійсно виникали проблеми з переданням архівів у міські департаменти. Так звані природні архіви передали міністерству. Ці ж документи мають бути в управліннях земельних ресурсів. За словами еколога, якщо паперів немає у них, значить, їх взагалі не існувало.
Загалом нічого страшного не станеться, якщо документи на прибережні смуги так і не знайдуться. Адже береги Дніпра чітко охороняють відповідні статті Водного й Земельного кодексів, згідно з якими, зокрема, охоронна межа повинна становити 100 метрів. Будувати ближче — не можна. Але забудовники часто готують проекти на берегах річки, порушуючи закон і зменшуючи цю стометрівку до 50, а то й 25 метрів, тобто розпочинають будівництво нового житла чи торговельних центрів майже на воді. І саме маніпуляції з цими охоронними межами — найбільший ризик для річкових берегів.
ЗАКОН ВАЖЛИВІШИЙ ЗА ДОКУМЕНТИ
Аргумент Ганни Сандалової, що ця документація потрібна для впровадження міської ініціативи «Дніпровська перлина», дещо сумнівний. Цей проект розробили ще 2014 року нібито для рекреаційного використання берегів Дніпра та річкових островів. Однак екологи і правники переконують: проект створено зумисно для забудови островів. «Прибережні захисні смуги тут ні до чого. У Водному кодексі встановлено, що острови не мають таких смуг, вони повністю належать до земель водного фонду», — пояснює Олексій Василюк.
Загалом нічого страшного не станеться, якщо документи на прибережні смуги так і не знайдуться. Адже береги Дніпра чітко охороняють відповідні статті Водного й Земельного кодексів, згідно з якими, зокрема, охоронна межа повинна становити 100 метрів. Будувати ближче — не можна. Але забудовники часто готують проекти на берегах ріки, порушуючи закон і зменшуючи цю стометрівку до 50, а то й 25 метрів, тобто розпочинають будівництво нового житла чи торговельних центрів майже на воді. І саме маніпуляції з цими охоронними межами — найбільший ризик для річкових берегів.
На запитання Ганни Сандалової у Facebook, чи знайдуться втрачені документи, користувачі соцмережі дають суперечливі відповіді. Одні порівнювали цю ситуацію з колись зниклими документами на Кончу-Заспу, яка зараз перетворилась на елітне котеджне містечко. Інші переконували, що документи є в «Київгенплані». Проте більшість коментаторів вважають, що втрата документів не має принципового значення. Важливіше, чи дотримуються забудовники норм законів при розробці проектів та як готується містобудівна документація на той чи інший новобуд, зокрема чи не порушується охоронна стометрівка.
ЗНИКЛІ ПАПЕРИ — ЦЕ СХЕМИ
Після таких зауважень інформація про пошук документів зникла з акаунту Ганни Сандалової. Та осад залишився. Історія з документами виявилась верхівкою айсберга, адже є чимало фактів, коли депутати Київради видавали неправомірні рішення на забудову берегів Дніпра незалежно від наявності чи відсутності проектної документації. Зараз ці фальшування намагаються вивести на чисту воду громадські активісти разом з народною депутаткою Наталією Новак, яка раніше тричі була обраною депутатом Київради. У приватних розмовах розробники проектів на нові хмарочоси на берегах Дніпра зізнавались Наталії, що забудовники просили навмисно прописувати менші, ніж 100 метрів, межі.
«Насправді ці проекти щодо берегів Дніпра робив приватний проектний інститут, але вони не є проектами землеустрою за вимогою закону, — пояснює Наталія Новак. — Тобто цих встановлених водозахисних смуг не існує таким чином, як це прописує закон. Коли ми звернулися до Департаменту земельних ресурсів з питанням, чи надходили до них такі кадастрові справи, у них нічого не було, і нічого такого вони не готували. Тому в Київраді свого часу затвердили фальшиві документи, які не є проектами землевідведення, а є схемами. Депутати посилаються на те, що ці документи начебто були, але насправді їх і не було. Були інші документи, які імітували, що це начебто проекти. Постійно намагаються просунути в парламенті закони, щоб прибрати цю норму у сто метрів, бо ці землі — справді ласий шматок, тож, відповідно, квартири там теж будуть дуже дорогі. Але це території громадської важливості. Не можна віддати берег Дніпра якомусь забудовникові».
Та саме так відбувається. Депутатка пригадує випадки, коли землі рекреаційного призначення у прибережних зонах продавали, змінювали їхнє цільове призначення на таке, що ділянки підлягають забудові. Оскільки будувати тут все одно не дозволяв закон, забудовник свідомо йшов на підробку документів і змінював межі водозахисних смуг. Траплялося, що в документах замальовували коректором межі прибережної смуги і чорним фломастером проводили 50 метрів замість 100. Покласти край цим схемам досить непросто, навіть через суди. Єдиний вихід — дотримуватись закону абсолютно всім.
