Микола ПОПЕЛУХА
Едвард Гордон Тренделл — звичайний англійський бізнесмен,
у нього звичайна вища освіта з російської, як, втім, і німецької та французької
філологій. Ще школярем він відвідав Ленінград. І вже студентом був у Москві
в 1967, 1968, 1969...
Втім Едвард Гордон Тренделл — ще й пересічний британський телеглядач,
чим для нас і цікавий. У нього шість телевізорів: у кухні, вітальні, другій
вітальні, спальні, спальні «твінзів», тобто дочок-близнючок, у спальні
«бойзів», тобто синів. На шість телевізорів при цьому припадає всього п’ять
англійських каналів.
— У нас удома немає сателіта, — говорить англієць, — тому що дітвора,
вважаю, дивиться й так достатньо. Я ж дивлюся найчастіше спортивні репортажі,
традиційно на кухні.
Дружина, звісно, частіше дивиться телевізор. Полюбляє медичні
програми, й особливо ветеринарні чи просто «У світі тварин», тільки не
диких, а домашніх. Вона також дивиться «мильні опери», знову ж переважно
з «медичним, лікарняним» сюжетом. Мене ці серіали... Взагалі, погано від
них, особливо від австралійських... У мене є своя родина, і проблеми інших
сімей мене не цікавлять. Але є в нас люди, які, як на роботі, дивляться
це все по п’ять-сім годин, одне за одним...
Телевізор я вперше побачив 1952 року, у свого друга.
— Ви з бідної сім’ї?
— Ні, просто у батьків були інші пріоритети: холодильник, пральна машина,
наша освіта. Батько до війни був фермером, з 38-го року і до Перемоги був
на фронті, водієм бронемашини. Я народився 47-го, 51-го народилася сестра,
так що з 52-го по 61-й пам’ятаю тільки дитячі програми, в основному американські.
У 54-му, пам’ятаю, був неперевершений серіал — «Ковбой рейнджер». «Бітлз»
уперше побачив по телевізору 1962 року, концерт «Лев мі ду». Але більше
тоді слухали радіо, щосуботи з 10-ї до 12-ї там крутили рок-н-рол.
Спочатку був один канал ВПС, потім додався ще один, вже комерційний.
Тоді ж з’явилася й реклама, дуже наївна. Ну, наприклад, показували заморожений
куб пасти «Маклеанс», освітлений потужними софітами, оголошували її кращою
пастою в світі, й при цьому лід не танув... Нині, до речі, за подібне штрафують
— «Калсберг», наприклад. Тепер вони кажуть, що «Напевно, наше пиво найкраще
в світі». Припускати дозволено, але не стверджувати... Звісно, дивлюся,
крім спорту, новини щовечора о 21.00 «ВВС Ньюс» або, якщо не встигаю, то
о 22.00 «ІТН Ньюс». Вранці за телевізором перевіряю, як з транспортними
пробками до Лондона і в місті, але це коли дістаюся до роботи автомобілем.
Та ще, звичайно ж, прогноз погоди...
У кіно не був вже років 10. Зазвичай чекаю, поки з’явиться відеоверсія.
Останнє, що дивився по відео, — «Людина в чорному» з Еді Мерфі. Дружина
була в кіно на минулому тижні, дивилася «Титанік». Вона зазвичай дивиться
всіх «оскароносців» і найгучніші фільми.
За великим рахунком, я все ж таки читач, а не телеглядач. Неподалік
від будинку, через квартал, бібліотека, і раз п’ять на місяць я буваю в
ній обов’язково. Те, що гідне уваги, знаходжу частіше в американській літературі,
ніж у англійській, в останній багато непоганих, але не видатних авторів...
Особливо ж люблю авторів однієї єдиної книжки, таких, як Харпер Лі і Кен
Кізі. Ще Джеймс Джойс, Джон Брейн, Стен Барстоу, Джон Мортімер, Івлін Во,
Азімов, Артур Кларк, Джоан Троллоп, особливо Апдайк, Селінджер, Фолкнер...
Так що моя улюблена програма — «Шоу південного берега» з Мелвіном Брегом,
відомим критиком і письменником. Це хороший огляд сучасної літератури.
— А у вас ніколи не виникало бажання викинути «цей ящик» у вікно, скажімо,
у 60-ті роки, коли ви навчалися, або тепер, коли дружина дивиться серіали?
— Ну що ви, я пацифіст і все життя боровся за мир у всьому світі.
