Час «нового космосу»

17 квітня о 16.46 за північноамериканським східним часом із космодрому на острові Воллопс у штаті Вірджинія американський ракетоносій середнього класу Antares із вантажним космічним кораблем Cygnus успішно стартував до Міжнародної космічної станції. На борту Cygnus — майже 3,5 тонни вантажу для потреб екіпажу МКС і проведення наукових експериментів. На цю новину від NASA дуже чекали в Україні, адже головні елементи конструкції першого ступеня ракетоносія Antares спроектувало конструкторське бюро «Південне», що в Дніпрі, а їхнім виробництвом займався завод «Південмаш».

У цей час у Києві представляли нові ідеї космічного рівня — ішов перший день Noosphere Space Summit. Неформальний стиль спілкування контрастує з урочистим залом червоного корпусу Київського національного університету ім. Т. Шевченка, у презентаціях доповідачів — суцільні ракети, супутники і стратегії побудови космічної компанії.

ЗМАГАННЯ ЗА ДВА МІЛЬЙОНИ

Саміт проводить громадська організація «Асоціація Noosphere», основними спонсорами виступили компанії FireFly та EOS, плюс держпідприємство «Південмаш».

Цього року Noosphere Space Summit присвятили Юрію Кондратюку — українському інженеру та піонеру космічних польотів. Ключова тема — розвиток new space, «нового космосу», а ще — марсіанські місії, використання супутникових даних на Землі й багато іншого.

У перший день, 17 квітня, підбили підсумки четвертого конкурсу інженерних стартапів Vernadsky Challenge. Цього року учасники мали зосередитися на двох напрямках: космічні технології та активна біоелектроніка. Десять фіналістів представили свої розробки, і в підсумку журі оголосило трьох переможців, між якими розділили призовий фонд у два мільйони гривень.

Перше місце і грант в один мільйон гривень одержала команда Esper Bionics, яка займається створенням високофункціонального міоелектричного протезу. На другому місці — MyDraco, проект персонального електролітака вертикального зльоту, який здобув грант у 600 000 гривень. На третьому місці — Impulsar, проект зі створення смартбраслета для людей з епілептичними та аутистичними розладами, його розробники одержали 400 000 гривень.

ЗАМІСТЬ СТРАХУ — КОМЕРЦІЙНИЙ ІНТЕРЕС

Наступний день присвятили дискусіям про сучасні космічні задачі. Ярослав ПУСТОВИЙ, екс-космонавт Державного космічного агентства України, у своєму виступі пояснив різницю між «новим» і «старим» космосом.

Кілька слів про самого спікера. Як розповідають організатори саміту, доктор Ярослав «Ярко» Пустовий пройшов підготовку в NASA і працював резервним інженером-дослідником космічного корабля «Колумбія» в місії STS-87 1997 року, був тоді дублером Леоніда Каденюка. Із 2003 року він активно долучається до сфери комерційних космічних польотів, беручи участь у підприємницьких, консалтингових, освітніх та інших ініціативах.

«Холодна війна закінчилася, і стара система, яка базувалася на тому, що космічна галузь завжди матиме підтримку платників податків, перестала працювати. Головною рушійною силою, яка рухала космічну сферу того часу, був страх. Саме страх програти холодну війну — що от ми не можемо її програти, інакше з Місяця почнуть падати радянські ракети. І коли холодна війна відійшла у минуле, цей страх зник, і постало питання, що далі має спонукати платників податків підтримувати космічну сферу», — зауважив Ярослав Пустовий.

За словами екс-космонавта, у 1990-х NASA планувало залучати до спільних проектів колишніх ворогів — росіян, щоб розвивати космічну сферу в дусі співробітництва, що мало б надихати людей підтримувати космос. Але, як-то кажуть, не зайшло.

Допомога надійшла з несподіваного боку — для космосу спробували застосувати інструменти вільного ринку, які використовують при продажах автомобілів, пральних машин, одягу, кави, ліків тощо.

«У випадку зі «старим космосом» — якщо компанія вигравала так званий контракт, держава фактично диктувала всі технічні умови, надсилала армію аудиторів та менеджерів, які супроводжували проект, і зрештою, готова продукція передавалась державі, яка нею оперувала — чи то космічна станція, чи то корабель, чи скафандр. У цьому разі компанія не мала серйозних ризиків, хіба що, наприклад, ризик затримки за графіками. У випадку з новим космосом інакше. Підприємець розробляє систему, знаходить гроші, будує систему сам — і є всі комерційні ризики, з цим пов’язані. Підприємець не передає остаточно космічну ракету, корабель чи скафандр державі. Він передає лише ті послуги, які це обладнання може надати державі. Державі не потрібен супутник — державі потрібні дані з супутника», — зазначає Ярослав Пустовий. Він переконаний, що нова модель важча, але містить багато можливостей. По суті, обмеження відсутні.

Державі є що робити в такій ситуації, адже, як зазначає Пустовий, вона може дозволити собі витрачати гроші без того, щоб отримати прибуток «на завтра». На думку екс-космонавта, буде природно спрямовувати державну політику на дослідження космосу на дальніх рубежах, на розробку технологій, які в майбутньому дадуть людству можливість рухатись ще швидше.

«НАСТУПНИЙ РУБІЖ ДЛЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ»

П’ять особливостей розвитку ракетно-космічної галузі та місце України в цьому контексті окреслив Сергій ВОЙТ, генеральний директор виробничого об’єднання Південний машинобудівний завод імені Олександра Макарова (він же — «Південмаш»):

1 світовий ринок ракетно-космічної техніки перебуває у стані росту споживання;

2 кількість гравців на ринку також росте, у тому числі за рахунок приходу приватного капіталу;

3 потенціал космічної галузі України у багато разів випереджає внутрішнього споживача, насамперед — державу, з його обмеженнями у фінансах і потребах;

4 держава не може бути ефективним власником підприємств космічної галузі;

5 змішування понять космічна діяльність і космічна галузь шкодить розвитку обох напрямків, зокрема через недосконале планування розвитку.

За словами Сергія Войта, порівнювати космічну галузь і космічну діяльність — приблизно те саме, що порівняти послуги з авіаперевезень і літакобудування. «Вони дотичні, але мета і задачі у них різні, це різний бізнес та інтереси. Космічна галузь — це постачальник технічних засобів для космічної діяльності, не більше того», — акцентує гендиректор «Південмашу». На думку Сергія Войта, саме розділення космічної діяльності і космічної промисловості має бути ключовим елементом реформування державного управління галуззю. А поки існуюча система намагається поєднати галузь і діяльність, що шкодить їм обом.

«Гарною новиною для всіх нас є те, що світовий ринок ракетно-космічної техніки росте. Одне це гарантує можливість розвитку, і можливість цю ми бачимо у розширенні участі в міжнародних коопераціях з виготовлення РКТ», — оптимістично підсумував Сергій Войт.

«Зараз найперспективніший час, щоб працювати з космосом», — переконаний Том МАРКУЗИК, CEO Firefly Aerospace. Він знає, про що каже, адже до створення Firefly займав технічні та керівні позиції у знакових компаніях «нового космосу»: віце-президент із розробки ракетних двигунів Virgin Galactic, старший інженер систем Blue Origin, директор Техаської тестової платформи і головний інженер з розробки ракетних двигунів SpaceX. До речі, це 12-та поїздка Тома до України за останні два роки, і він бачить тут можливості для розвитку «нового космосу».

«Космос захоплює не лише тому, що впливає на життя конкретних людей, а тому що впливає на людство загалом, — підкреслює Маркузик. — Коли люди говорять про космос, вони думають про дослідження, але з того, що відбувається насправді, космос — це наступний рубіж для інформаційної революції. Інтернет в останні 20 років мігрує в космос — це новий шлях збору інформації. Космос об’єднує людей. Використовуючи космос, ми маємо інтернет «з неба», який реально зв’язує весь світ. Це демократизація інформації. А ще є соціальний вплив, вплив на вільну торгівлю. І це означає — більше процвітання і свободи для людей у світі».