Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

Чи може бути «злагода» з тими, в кого немає душі?

7 квітня, 1999 - 00:00

У Білій Церкві понад 40 тисяч пенсіонерів, жебрацька пенсія яких нижча від прожиткового рівня. Асоціація пенсіонерів представляє цих бідуючих, домагається справедливого пенсійного законодавства, поліпшення всіх аспектів життя, активізації в політичному житті й виживанні.

У час створених владою так званих негараздів, більшість пенсіонерів доведені до відчаю, зубожіння, жебрацтва. І якщо Президент клянчить кредити, міністри й підприємці інвестиції, а міський голова кошти для свого фонду «Турбота», то зубожілі пенсіонери просять шматок хліба, щоб не вмерти від голоду.

Щира подяка спонсорам, благодійникам організації, які надали допомогу майже 5 тисячам пенсіонерів. Але, на жаль, це не стосується Президента, облдержадміністрації, міського голови, численних соцзахистів, держтурбот. На прохання про допомогу, всі вони відповідають відписками або відповідями: «...ми самі сподіваємося на підтримку благодійних організацій»?!

Пограбувавши пенсіонерів, владні чиновники, крім підтримки, вимагають собі частку навіть із тієї допомоги, яку пенсіонери випросили жебрацтвом у порядних людей, стверджуючи, що жебрацтво є трудовою діяльністю.

Чиновники навіть знати не хочуть, що той, хто годує голодного, турбується про свою власну душу, а хто забирає в бідного — в того немає душі. Чи може бути «злагода» з тими, у кого немає душі? З тими, хто продав свою душу?

Чи будуть найбідніші голосувати за Леоніда Кучму, чиновники якого служать не державі, й навіть не Президенту — а собі.

Ми маємо надію на порядних людей, які ще не втратили совісті, порядності й милосердя.

Голова асоціації пенсіонерів міста Біла Церква, Г. КРИВОШЕЇН
Газета: 
Рубрика: