Свобода не може бути частковою.
Нельсон Мандела, південноафриканський державний і політичний діяч

Чому наші діти п’ють?

Академія педагогічних наук ініціювала спеціальні антиалкогольні уроки у 210 школах України
11 лютого, 2011 - 00:00
СУЧАСНЕ ЖИТТЯ ПІСОЧНИКА / ФОТО АНАТОЛІЯ СТЕПАНОВА

За даними Світового банку, найбільше в Європі п’ють і курять українські діти. Не так давно це визнав Віктор Янукович. Зрозуміло, що «щось робити» треба було ще вчора, а сьогодні дітей треба просто рятувати. Сьогодні завідувач дитячого садочка каже мамі, що «у нас кожна дівчинка — на вагу золота» (у групі — тільки п’ять дівчаток, решта — хлопці). За даними Інституту демографії та соціальних досліджень, кожен четвертий хлопчик у процесі дорослішання ризикує не дожити до пенсії. Зловживання спиртним — чи не одна з основних проблем, які різко підвищують смертність чоловіків в Україні: за даними демографів, у віці від 28 до 42 років смертність наших чоловіків — у чотири рази вища за смертність жінок. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, 40% українців у віці від 14 до 18 років вживають алкогольні напої, у тому числі й горілку. Але просто боротися — не допомагає. Боролися у радянські часи — і що? Філософи, психологи кажуть: те, проти чого ти борешся, залишається, більше того — стає сильнішим. Потрібно боротися не проти чогось, а за щось. Можливо, таке «за» запропонували в Міністерстві освіти, науки, молоді та спорту завдяки новому шкільному курсу «Сімейна розмова» — це свого роду антиалкогольна кампанія в школі.

Поки що про шкідливість спиртного розповідатимуть лише учням сьомого класу. Оскільки проект пілотний, він розпочнеться не у всіх школах відразу, а у 210 навчальних закладах Києва, Харкова, Львова, Запоріжжя, Миколаєва, Чернігова та Донецька. Програма передбачає навчання дітей у формі тренінгів, коли на уроці будуть присутні і їхні батьки, і класні керівники, а також соціальні працівники та психологи- практики.

— Суть програми в тому, що ми не будемо казати дітям: не можна пити пиво, горілку чи вино. Акцент робиться на тому, що ми говоримо: людина має зробити свідомий вибір, знаючи наслідки вживання алкоголю, а також диференціювати алкогольні напої за ступенем небезпеки для організму людини, — розповідає Юрій Луценко, науковий співробітник Українського науково-методичного центру практичної психології та соціальної роботи Академії педагогічних наук та Міністерства освіти, науки, молоді та спорту. — На користь чого ж робити цей свідомий вибір? На користь здорового способу життя та всіх переваг від нього. Спорт, заняття у спортивних секціях та гуртках — це прекрасна альтернатива алкоголю. Діти, відвідуючи наші заняття, повинні самі дійти такого висновку. Це не буде звичайний сухий урок, коли всі сидять і слухають вчителя. Це буде активний діалог, дітям будуть показувати різні наочні приклади, експерименти, малюнки — і вони побачать, що відбувається в організмі людини, коли вона зловживає спиртним. Тобто програма буде викладатися у формі тренінгових занять, адже відомо, що майже 90% даних людина усвідомлює тоді, коли вона їх сама почула, побачила й пережила. Для нас важливо, щоб дитина вчилася говорити «ні», моделювати свою поведінку в соціальному середовищі, тоді підвищується імовірність того, що у кризовій ситуації вона буде проявляти саме ці моделі поведінки. Тобто дитина знатиме, як сказати «ні», коли їй пропонуватимуть алкоголь.

Програма «Сімейна розмова» — це не перша спроба влади вирішити проблему молодіжного пияцтва. І добре, що в ній не наголошується саме на забороні вживати спиртні напої. Бо, як показує досвід, будь-які методи, в основі яких лежить суцільна заборона, завжди є неефективними. До прикладу, рівно рік тому Верховна Рада прийняла законопроект про заборону продавати пиво та слабоалкогольні напої особам, що не досягли повноліття. Але в законі ні слова не йшлося про те, хто має стежити за тим, чи продають пиво підліткам у магазинах та кіосках, не передбачено, як винуватці за це відповідатимуть. Та й мало хто вірив у ефективність такого нововведення. У цьому році Київська міська влада пропонувала заборонити продаж спиртних напоїв та тютюну в кіосках (а скільки їх розташовано неподалік від шкіл!), однак поки що пляшки з пивом не зникли з їхніх вітрин. Був період, коли в Івано-Франківську та Житомирі вводили комендантську годину для підлітків, цю практику хотів перейняти і Київ. Робилося це теж нібито для того, щоб обмежити доступ до спиртних напоїв, а заодно і зменшити рівень підліткової злочинності. Однак і ці заборони теж не подіяли.

Дуже добре, що в цьому курсі беруть участь батьки, тому що дитячий алкоголізм — справа сімейна, і назва «Сімейна розмова» — дуже вдала. Чому дітей тягне до пляшки, до наркотиків? Пояснення простіше простого: дітям немає чим іншим зайнятися, немає де самоствердитися (спорт, творчість, туризм), не вистачає розуміння дорослих, а звідси складні стосунки з батьками і як наслідок — стреси. Усе це треба десь «випліскувати», але й «випліскувати» емоції треба вміти. Як стверджує у своєму дослідженні «Чинники поширення алко- та наркозалежності серед учнівської молоді» науковий співробітник Інституту соціальної та політичної психології НАПН Борис Лазоренко, 52% школярів та 56% учнів ПТНЗ причиною зловживання алкогольними напоями вважають сімейні негаразди та сварки. Також у середньому 68% цієї категорії людей називають «бажання підняти настій, підбадьоритися»; а потребу розслабитися, забути про проблеми — 71%. Яка ж причина поганого настрою молоді? Все ті ж «негаразди у сім’ї». Так відповідає 65% шкільної молоді та 58% учнів ПТУ. Також молоді не подобається «сіра буденність, неприємні щоденні дрібниці»: відповідно 28% і 34%.

Якщо говорити про частоту «знімань стресів», то цифри дуже красномовні. На запитання «Чи доводилося Вам коли-небудь бути в стані алкогольного сп’яніння?» школярі відповідають: «багато разів» — майже 14%, «кілька разів» — 42%, «один раз» — 18%, «жодного разу» — 25%. До речі, це дані дворічної давнини, і вони гірші за дані за 2006 рік: тоді жодного разу п’яним не був 31% школярів.

Як зауважує Борис Лазоренко, «складні взаємини з батьками й напружена атмосфера вдома відмічається половиною усіх опитаних респондентів із числа учнівської молоді. Зрозуміло, що потреба зняти напруження та підняти настрій тісно корелює з цими чинниками». Приблизно такі ж тенденції в мотивах прослідковуються у вживанні наркотиків серед молоді.

Причина — батьки не вміють, не можуть організувати дозвілля дітей (а держава не допомагає), а в дітей є природна енергія, потенціал, який потребує виходу. Немає нормального спілкування, проявів любові й турботи — буде скандал (хоч якийсь вихід енергії), немає спорту (самовдосконалення, самоствердження) — буде алкоголь, немає творчості (самовираження, розкриття потенціалу) — буде пошук гострих відчуттів. А заборонами нічого не досягнеш. Психологи підтвердять, що діти зараз не ті, яким скажеш «ні» — і вони послухають. Діти хочуть співпраці з дорослими, рівного спілкування, довірливих стосунків, але все це треба формувати в сім’ї щодня. І за це відповідальні батьки. Проблема — глобальна, тому що старі принципи виховання дітей у нас вже не діють, а до нових треба самим доростати.

«Невміння приймати та реалізувати правильні життєві рішення щодо тих чи інших життєвих ситуацій, відсутність належного порозуміння з батьками та належної сімейної підтримки з їхнього боку приводить учнівську молодь до зловживання алкогольними та наркотичними речовинами. Загострення цих проблем спричиняє зростання вживання алкоголю та наркотичних речовин в середовищі учнівської молоді», — стверджує Борис Лазоренко. За цими словами — величезна робота і суспільства, і держави — в тому числі над тим, щоб дати «задній хід» і зробити кілька важливих кроків: відмовитися від реклами алкоголю, пропагувати спорт, зайнятися дозвіллям дітей. Разом з батьками, звичайно.

Що стосується самого проекту, то в Українському науково-методичному центрі практичної психології та соціальної роботи теж не дають стовідсоткової гарантії, що всі діти відмовляться від алкоголю назавжди, але переконані, що відсотків 80 почне свідомо ставитися до спиртного. Чи буде нова програма успішною, дізнаємося на початку літа, коли завершиться пілотний проект. Тоді проведуть анкетування школярів. Їх запитають, що сподобалось у програмі, а що ні, чи змінилася їхня поведінка, чи зменшилась кількість алкоголю, яку вони вживали, чи взагалі пили щось спиртне під час цієї програми тощо. На основі результатів опитування будуть зроблені висновки — чи є програма ефективною. Якщо це так, то з наступного року антиалкогольної грамоти навчатимуть школярів уже в усіх навчальних закладах України.

Оксана МИКОЛЮК, Інна ЛИХОВИД, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments