Читальний... підвал

Одні бібліотеки модернізуються та стають центрами дозвілля для усіх категорій громадян, а інші змушені боротися за дах над головою. Останнє стосується Центральної районної бібліотеки імені Євгена Плужника, що на вулиці Прорізній, 15. Національне агентство з питань державної служби, у власності якого перебуває приміщення книгозбірні, вказує закладу на двері, бо планує створити на цьому місці центр оцінювання державних службовців.

У колективі — розкол, бо директорка не підтримує боротьбу за збереження бібліотеки, плюс нещодавно розпочався судовий процес щодо виселення закладу. Проте не варто відкидати підтримку громадськості, котра знову об’єднує свої зусилля заради книгозбірні.

ТРИ АТАКИ

Бібліотека імені Євгена Плужника вже не вперше відбиває наступи на своє приміщення. Минулі рази це вдавалося зупинити через позицію директорів. Цього разу ситуація інша, оскільки підтримки верхів у колективу немає. Зрозуміли це не відразу. У липні минулого року Національне агентство з питань державної служби (НАДС) теж намагалося виселити бібліотеку. Тоді директорка Ірина КОНОВАЛОВА пояснювала у коментарях ЗМІ: аби запобігти цьому, звернулися до Комітету з питань культури і духовності Верховної Ради, а вони зі свого боку підготували звернення до регіонального Фонду держмайна та віцепрем’єр-міністра Павла Розенка. Фонд свого часу передав НАДС приміщення на Прорізній, 15.

Зараз очільниця ситуацію не коментує. Зі слів активістки Маргарити КУЗНЄЦОВОЇ, котра підтримує багато років бібліотеку, директорка навіть просила її видалити пост у «Фейсбуці», де жінка закликала громаду знову шукати якісь варіанти захисту книгозбірні.

УКРАДЕНІ КВАДРАТНІ МЕТРИ

Натомість в агентстві пояснюють, що усі рішення щодо створення центру оцінювання держслужбовців уже ухвалені, але документів підтвердження громадськості не надають.  Лише в коментарі одному з телеканалів заступник директора НАДС Володимир КУПРІЙ сказав, що все приміщення забирати у бібліотеки не будуть, залишать їм 200 квадратних метрів. Це маленька абонементна зала і підвальне приміщення.

«Але це просто знищення бібліотеки, як вона працюватиме без читального зал? — каже Маргарита Кузнєцова. — Виходить так, що район орендує приміщення для бібліотеки у НАДС.  Договір оренди мали продовжити ще торік, потім цей договір нібито переуклали, але в ньому змінили умови так, що зменшилася площа бібліотеки. Ми ці моменти будемо з’ясовувати через Громадську раду, будемо просити надати документи на ознайомлення. Навіть комунальні платежі зараз їм приходять тільки за зменшену площу».

До речі, про суттєве скорочення площі колектив дізнався випадково. Коли у листопаді минулого року готували петицію на сайті Київради на захист бібліотеки, хоч вона й не набрала достатньої кількості голосів, отримали від мерії відповідь, що площа бібліотеки стала меншою на 170 квадратних метрів.

«Від 1 січня цього року ми не маємо цих площ і не повинні тут бути, але працюємо і не плануємо звідси виїжджати», — запевнила «День» працівниця бібліотеки Любов ВЛАДІМІРОВА.

СУДОВИЙ «ФРОНТ»

Ще один фронт боротьби наразі розгортається у судовій площині. НАДС звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогами до управління культури, туризму та охорони культурної спадщини Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом звільнення орендованого приміщення — читального залу ЦБС імені Євгена Плужника. Нещодавно відбулося підготовче засідання за цим позовом, третьою сторони до справи було залучено Фонд держмайна. Зауважмо, бібліотеку виселяють не через накопичені борги чи інші порушення умов договору оренди, а просто задля переформатування приміщення під інші потреби.

«Тепер через суд нас хочуть виселити, — каже Любов Владімірова. — У нашому дворі працює ресторан, який теж був колись власністю НАДС, чому б не перетворити його на центр підвищення кваліфікації працівників? Але це, виявляється, вже приватна власність. Тепер цей центр відкрили прямо над нами, на верхньому поверсі, але кажуть, що їм треба розширюватися. Спочатку всі раділи, коли у 1992 році це приміщення залишилося у власності держави. Та, як виявилося, дарма».

ПОТРЕБА Є

Бібліотека першою заселилася у приміщення на Прорізній у 1952 році. Торік заклад святкував 70-річчя від дати створення (1948 рік).  Очевидно, що місто мало б готувати подарунки, а не судові позови про виселення. Справа ж не тільки у цінності книжок, що в ній зберігаються, а в тому, що у киян відбирають культурний простір.

«Свого часу у центрі міста закрилося чимало книгарень, тобто весь цей культурний простір звужується, — додає поетеса, керівниця літературної студії «Перехрестя» Вікторія ОСТАШ. —  У декого виникає ілюзія, що бібліотека нікому не потрібна, бо є інтернет та електронні книжки. Але я часто проходжу повз бібліотеку, постійно бачу у вікно, як там багато людей, сама часто там вчилася, тобто я постійна читачка. Це потужний культурний простір, який пропагує ідею читання. Чимало сучасних письменників дарує книжки бібліотеці, багато хто проводив у ній різні заходи, я теж планувала там кілька подій, бо є така потреба у звичайних людей, вони залюбки відвідують вечори та літературні заходи. І відбирати все це та заганяти бібліотеку у підвал не можна. Торік дуже багато людей нас підтримувало, в тому числі й політики, всі думали, що все завершилося, а тут рецидив. Якщо дуже потрібен центр для тестування працівників, невже не можуть знайти іншу будівлю, їм це легше, ніж бібліотеці?»