Кожний нарід може лише тоді духовно і фізично розвиватись і рости, якщо його громадяни користуються повною свободою совісті, думки, слова та зібрань.
Михайло Сорока, український політичний діяч, дисидент, член ОУН

День народження за гратами

Чому варто писати вітальні листи бранцям Кремля
24 березня, 2021 - 09:58
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Росія продовжує свою політику із захоплення іноземних громадян, утримуючи їх завдяки юридичним інструментам, щоб зрештою домогтися від України політичних поступок.
Щонайменше 115 кримських татар та українців утримують в ув’язненні на території Росії та Криму внаслідок політичного і релігійного переслідування. Лише протягом минулого року російські силовики незаконно позбавили волі ще 24 громадян України. А незаконні кримські та російські суди ухвалили 260 рішень про тримання під вартою та продовження цього запобіжного заходу.
Загалом підконтрольні Кремлю суди засудили громадян України за сфабрикованими справами до понад 240 років ув’язнення, кажуть активісти Об’єднання родичів бранців Кремля. У тих справах не було доказів провини, як і не було справедливого судового розгляду. Серед ув’язнених — багатодітні батьки, люди з тяжкими захворюваннями, громадські журналісти і правозахисники.

Газета «День» та видання ZMINA розпочинають серію публікацій про політв’язнів, яких Російська Федерація незаконно утримує в Криму та на своїй території (нагадаємо, «День» раніше також публікував історії інших незаконно ув’язнених окупантами українців). Щомісяця ми розповідатимемо про бранців-іменників, а вас просимо писати їм.

Ваш лист чи листівка для них — це ковток свободи, зв’язок із зовнішнім світом і величезна моральна підтримка. Часто ваш лист важить для них набагато більше, аніж посилка з продуктами харчування чи речами. На цьому неодноразово наголошували ті політв’язні, які вже відбули повний термін ув’язнення чи вийшли на свободу внаслідок взаємного звільнення між Росією та Україною. Ваша реакція — ще одне нагадування, що про них не забувають, що за їхнє звільнення борються і що їх чекають на волі.

«Коли ти тривалий час перебуваєш у закритому просторі, то розумієш, наскільки важливо вести довгі листування. Вони дозволяють тобі пережити період вакууму, коли нічого не відбувається, крім простих та огидних речей: обід, вихід на прогулянку, тюремна робота. Ти обмежений в усьому. І єдине, що у тебе залишається, — свобода думки. Тому так важливо вести діалоги з такими людьми», — пояснює правозахисниця Центру громадянських свобод Олександра РОМАНЦОВА.

«Раніше я не міг уявити, що листи можуть бути такими важливими. Вони гріють душу і надихають. Це так важливо для людини, позбавленої свободи. Кожен лист я зберігаю і перечитую декілька разів», — пише політв’язень Ерфан ОСМАНОВ, якому загрожує 20 років позбавлення волі за сфабрикованим звинуваченням у тероризмі та підготовці до силового захоплення влади в Криму.

Більше того, ваш лист може мати правозахисний ефект, адже персонал та адміністрація місця несвободи не вчинятимуть надмірного тиску на бранців Кремля, якщо бачитимуть, що до них прикута посилена увага небайдужих людей. Це підтверджує й колишній бранець Кремля та кінорежисер Олег Сенцов.

ПРО ЩО ПИСАТИ?

В’язням Кремля ви можете написати все, що ви думаєте. Можна переповідати новини, інтерв’ю з цікавими людьми, писати поради зі зміцнення здоров’я у закритому приміщенні, вірші, короткі оповідання. Діти можуть малювати малюнки.


НАПРИКІНЦІ 2016 РОКУ «ДЕНЬ» ДОЛУЧИВСЯ ДО МАРАФОНУ ЛИСТІВ ДЛЯ ЗАРУЧНИКІВ КРЕМЛЯ / ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

«Відбувся чемпіонат з фігурного катання, вийшов неймовірний фільм. Ми на це не звертаємо уваги, але політв’язні не мають доступу до щоденних подій», — каже Олександра Романцова.

Щоби пройти тюремну цензуру, слід дотримуватися простих правил:

• писати російською мовою (листи, написані іншими мовами, адміністрації місць несвободи викидають);

• дотримуватися політичної нейтральності;

• вказувати на конверті рік народження, повне ім’я, по батькові та прізвище адресата.

У цьому матеріалі ми коротко нагадаємо про бранців, які мають день народження в березні.

СУЛЕЙМАН АСАНОВ

Сулейман Асанов — за освітою філолог, викладач турецької та кримськотатарської мови і літератури, екскурсовод, бізнесмен, громадський журналіст та волонтер ініціативи «Кримська солідарність». Цю громадську ініціативу в Криму створили родини політв’язнів, їхні адвокати і небайдужі кримськотатарські активісти. Її учасники відстежують і документують порушення прав людини, надають правову допомогу.

Із 2014 року Сулейман допомагав сім’ям політв’язнів. Відвідував судові засідання за політично вмотивованими справами, розповідав про це на своєму Youtube-каналі, зокрема робив стрими обшуків у помешканнях кримських політв’язнів.

Все почалося 12 травня 2016 року. Саме тоді в Бахчисараї після обшуків помешкань кримських татар російські силовики затримали і звинуватили в участі в релігійній організації «Хізб-ут-Тахрір» чотирьох місцевих жителів. Серед них Асанова не було.

Тоді також обшукали кафе чоловіка «Салачик» і притягнули його до адміністративної відповідальності за «порушення громадського порядку» за участь у спонтанному мітингу біля закладу. «Суддя» незаконного «Бахчисарайського районного суду» Марина Нікіщенко присудила Асанову 5 тисяч рублів штрафу (890 гривень).

Втім, це не злякало бізнесмена, ба навіть навпаки — він активніше включився в громадську діяльність і почав надавати своє кафе для проведення зборів активістів «Кримської солідарності».

Наступного року 12 жовтня Марлена заарештували разом з Тимуром Ібрагімовим, Меметом Бєляловим, Сейраном Салієвим, Сервером Зекір’яєвим та Ернестом Аметовим. ФСБ інкримінує чоловікові «організацію роботи «Хізб-ут-Тахрір», яку Росія називає терористичною, але яка є легальною в Україні, а також «підготовку до насильницького захоплення влади».

У вересні 2020 року Південний окружний військовий суд у російському Ростові-на-Дону засудив громадянина України до 19 років позбавлення волі. Російський «Меморіал» визнав його політв’язнем.

Із 27 квітня 2018 року кафе Асанова припинило свою діяльність. Закриття закладу ініціював «прокурор» Бахчисарайського району Олексій Борисович, ідеться на фейсбук-сторінці кафе.

У Сулеймана Асанов є дружина Айше і четверо дітей — Сафіє, Саїд, Сейтмамут та Ескендер.

Асанову Марлену Рифатовичу,

02.03.1977 г. р.

ФКУ СИЗО №3 ГУФСИН

России по Ростовской области,

ул. Украинская, 1,

г. Новочеркасск,

Ростовская область, 346 408, РФ.

 

МУСЛIМ АЛIЄВ

Житель села Верхня Кутузівка на південному березі Криму Муслім Алієв свого часу працював трактористом та будівельником. Він — голова мусульманської громади.

11 лютого 2016 року в будинок Алієвих увірвалися озброєні силовики і обшукали помешкання, після чого незаконно затримали Мусліма. Таким чином його зробили одним з фігурантів «ялтинської справи «Хізб-ут-Тахрір». Суд у Ростові-на-Дону засудив чоловіка до 19 років позбавлення волі за начебто «організацію діяльності «Хізб-ут-Тахрір» та «підготовку до насильницького захоплення влади».

Окупаційне слідство твердило, що він проводив збори, на яких вивчали літературу забороненої 2003 року Верховним судом РФ «Хізб-ут-Тахрір», говорили про правильне представлення цієї організації суспільству, обговорювали суспільно-політичну ситуацію, зокрема ставлення до Росії, України, Туреччини та Меджлісу кримськотатарського народу.

«Обвинувачення не навело жодного факту конкретної дії. Воно обмежується лише загальними, абстрактними висловами, такими як «організував діяльність терористичної організації», «проводив антиросійську пропаганду», «схиляв жителів до участі в терористичній діяльності». Проте в чому саме полягала ця моя «терористична діяльність» та «антиросійська пропаганда» слідчі не пояснюють, або навмисне замовчують справжню мету інкримінованих обвинувачень», — пише політв’язень.

Адвокати політв’язнів цієї групи кажуть, що ні перша, ні апеляційна інстанції в Росії не були зацікавлені в змагальності сторін та об’єктивності. Слідство так і не надало суду правдивих доказів злочину, визнаних міжнародним правом, та доказів причетності Алієва до інкримінованих злочинів. Правозахисна організація Amnesty International назвала Мусліма Алієва та інших фігурантів цієї справи в’язнями сумління.

Знайомі Мусліма відгукуються про нього як про порядну, освічену, добру та уважну людину, яка шанобливо ставиться до людей інших конфесій і національностей.

Минулого року чоловікові через відмову голосувати за «путінські поправки» погіршили умови тримання в СІЗО.

У Мусліма четверо дітей — Гульсум, Селіє, Ільяс, Сейдалі.

Алиеву Муслиму Нуриевичу

04.03.1971 г. р.

ФКУ ИК-2 УФСИН России

по Республике Башкортостан,

г. Салават, станция Южная,

Республика Башкортостан, 453256, РФ

 

ВIКТОР ШУР

Віктор Шур — син відомого українського колекціонера рідкісних ікон. Народився чоловік на території УРСР, але після розпаду Радянського Союзу зробив вибір на користь російського громадянства, що було обумовлено бізнесом, який він вів на території Росії. Втім, він мав дозвіл на проживання в Україні й донедавна постійно мешкав у Чернігові, де й досі мешкає його родина. Пізніше, уже під час ув’язнення, йому надали українське громадянство.

2014 року Віктора затримали нібито за образу міліціонера і засудили до 15 діб арешту. Пізніше стало відомо, що його звинуватили у порушенні правил режимного об’єкта, але згодом перекваліфікували статтю на державну зраду та співробітництво зі спецслужбами іноземної держави (ст. 275 КК РФ).

Рідні довідалися про місце перебування Віктора лише за місяць після його затримання. Це сталося вже після того, як він нібито поставив під документами всі підписи, що їх вимагали від нього російські слідчі. Українська громадськість дізналася про чоловіка 22 липня 2015 р., коли Лефортовський суд продовжив Віктору строк утримання під вартою.

Згідно з матеріалами справи, Шура затримали під час спроби зробити фотознімки закритого режимного об’єкта на території Брянської області РФ, який насправді є недіючим аеродромом та був затоплений ще у 80-х роках. За деякими даними, станом на цей день на території аеродрому випасають рогату худобу. Віктор Шур визнав провину, що йому інкримінувалася, і був засуджений до 12 років колонії суворого режиму.

Шур Виктор Валентинович

10.03.1957 г. р.

ФКУ ИК-1 УФСИН России по Брянской области «Отряд-2»,

ул. Комарова, 30,

Брянск, 241021, РФ

 

ЮНУС МАШАРIПОВ

Юнус Машаріпов — мешканець Ялти. За його словами, з 2014 року займався правозахисною діяльністю, «повідомляючи організаціям про порушення прав дітей, людей з інвалідністю, пенсіонерів».

2017 року Машаріпова затримали за підозрою у виготовленні та зберіганні вибухівки.

Російські силовики обвинувачують Машаріпова в тому, що він начебто виготовив два саморобних вибухових пристрої запальної дії і перевіз їх на ділянку місцевості поряд із Севастопольським шосе неподалік селища Ореанда в Ялті. За їхньою допомогою він нібито планував підпалити ліс на території Ялти, щоб дестабілізувати соціально-політичну ситуацію в регіоні. Крім того, російські силовики звинувачують його у нібито незаконному придбанні димного пороху і зберіганні цієї речовини в гаражі.

Машаріпов зі свого боку стверджує, що після затримання співробітники ФСБ застосовували до нього насильство. Його, зокрема, били, катували електричним струмом, і саме тому він обмовив себе. Заяву з описом тортур він скерував на ім’я голови незаконного управління «ФСБ Республіки Крим» Віктора Палагіна.

Підконтрольні Москві кримські медіа розповсюдили відео, на якому Машаріпов дає свідчення проти себе, де він розповідає, що начебто у листопаді 2016 року його завербувала СБУ за посередництвом представника Меджлісу.

2018 року незаконний «Ялтинський міський суд» засудив Машаріпова до чотирьох років колонії та штрафу в 110 000 рублів. Щоправда, за інформацією громадської організації «КримSOS», лікарі Кримської Республіканської психіатричної лікарні визнали Машаріпова неосудним і вже у березні 2020 року цей же ж суд виніс постанову про примусове поміщення останнього в психіатричну лікарню на стаціонарне лікування з інтенсивним спостереженням.

Російський правозахисний центр «Меморіал» вважає, що в кримінальній справі проти Машаріпова є «ознаки політичної мотивації та порушення закону».

Центр громадянських свобод

Юнус Машаріпов,

14.03.1964 р. н.

вул. Басейна, 9-Г, оф. 25,

м. Київ, 01004

 

СЕЇТВЕЛI САЙТАБДIЄВ

Народився Сайтабдієв 16 березня 1994 року в Сімферополі. Навчався в Кам’янській школі № 42. Після її закінчення поступив до технікуму за спеціальністю «керівник автотранспортних перевезень».

Здобув вищу освіту в університеті. Молодик пробував себе в різних сферах роботи, але в основному працював на автомийці. До арешту він ніколи не був байдужим до чужих бід і вів активне громадське життя, в тому числі організовував передачі для бранців Кремля.

Його заарештували 2019 року, відразу після масових обшуків російських силовиків у мікрорайонах Кам’янка і Строганівка міста Сімферополь. Вони відбувалися в будинках кримських татар, які сповідують іслам. Сайтабдієва звинувачують за ч. 2 ст. 205.5 КК РФ («Участь у діяльності терористичної організації») — йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком до 20 років.

Одружений, має сина Алі й доньку Сафіє.

Сейтабдиев Сейтвели

16.03.1994 г. р.

ФКУ СИЗО-1 ГУФСИН

России по Ростовской обл.,

ул. Максима Горького, 219,

г. Ростов-на-Дону,

Ростовская обл.,

344022, РФ

 

ОЛЕКСIЙ ЧИРНIЙ

Олексій Чирній — кандидат історичних наук, викладач військової історії Сімферопольського інституту культури. Російські силовики затримали його у травні 2014 року. Після цього він 9 місяців перебував у повній ізоляції. Попри дипломатичний тиск, до нього не допускали українського консула. Росія незаконно оголосила його своїм громадянином, попри те, що сам Чирній від самого початку наполягав на своєму українському громадянстві.

Вперше зустріч Олексія з українським консулом Геннадієм Брескаленком відбулася 3 лютого 2015 року. Тоді ж Чирній повідомив, що під час затримання 2014 року його катували. Адвокат Ілля Новіков, якого таки примусово вивели із кримінальної справи, заявляв, що саме через тортури українець обмовив себе та інших фігурантів справи під час слідства й пішов на угоду зі слідством.

Правозахисники називають Олексія четвертим фігурантом «справи Сенцова». Росія звинуватила його в участі у «терористичному угрупованні», у «терористичних діяннях», пов’язаних із підпалом офісу партії «Єдина Росія» та у підготовці підриву пам’ятника Леніна та меморіалу «Вічний вогонь» у Сімферополі. На відміну від решти фігурантів справи, Олексій Чирній визнав свою провину на суді, хоча не погодився з кваліфікацією своїх дій як «терористичних».

21 квітня 2015 року Північно-Кавказький окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив Чирнія до 7 років ув’язнення суворого режиму за звинуваченням у підготовці терактів у Криму.

Чирнию Алексею Владимировичу,

23.03.1981 г. р.

ФКУ УФСИН России

по Ростовской области

ул. Горького, д. 356. ИК-15

г. Батайск,

Ростовская обл., 346880, РФ

 

ГАЛИНА ДОВГОПОЛА

Галині Павлівні Довгополій — 66 років. До свого арешту пенсіонерка проживала в Севастополі, в селищі Кача. Заробляла на життя тим, що здавала кімнати у власному будинку відпочивальникам у туристичний сезон.

Ще далекого 2014 року інтернет-видання «Гордон» опублікувало матеріал з інтерв’ю Довгополої, в якому стверджувалося, що вона змусила доньку й онука переїхати на материкову частину України через побоювання за них. Зокрема, пані Галина розкритикувала окупаційний режим і засудила людей, які його підтримали.

Про переслідування пані Галини стало відомо 8 січня 2020 року, коли представники Кримської правозахисної групи ідентифікували жінку, затрима ну в листопаді 2019 року за підозрою в державній зраді, як Довгополу.

Відомо, що 27 листопада 2019 року незаконний «Ленінський районний суд Севастополя» обрав стосовно Галини Довгополої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а вже 1 січня 2020 року жінці пред’явили звинувачення в державній зраді (ст. 275 Кримінального Кодексу РФ). Російська спецслужба стверджує, що пенсіонерка «цілеспрямовано збирала секретні дані військового характеру». Санкція інкримінованої статті передбачає до 20 років позбавлення волі.

У січні того ж 2020 року жінку незаконно перевезли на територію Російської Федерації — до московського СІЗО «Лефортово» для проведення слідчих дій. У грудні минулого року російські правозахисники заявили, що жінку била співкамерниця в СІЗО «Лефортово».

Центр громадянських свобод

Галина Довгопола

27.03.1955 р. н.

вул. Басейна, 9-Г, оф. 25,

м. Київ, 01004

 

РУСТЕМ СЕIТМЕМЕТОВ

Рустем Сеітмеметов — кримськотатарський громадський діяч. Свого часу активіст був шкільним учителем, а потім працював у Португалії, в цеху із виготовлення керамічних раковин Sanitana. Із 2006 року Сейтмеметов постійно проживав в Криму і працював будівельником.

Переслідування розпочались після масових обшуків співробітниками ФСБ в Бахчисараї і Бахчисарайському районі у березні 2020 року. Зокрема, обшуки проходили у братів Сейтумера та Османа Сейтумерових, а також їх дядька Рустема Сеітмеметова. Всіх їх затримали того ж дня.

Чоловікові інкримінують участь у тій же ж «Хізб-ут-Тахрір». Йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком до 20 років.

Одружений, має двох маленьких донечок — Бахіє та Беян.

Сейтмеметов Рустем

28.03.1973 г. р.

ФКУ СИЗО-1 ГУФСИН

России по Ростовской области,

ул. Максима Горького, д. 219,

г. Ростов-на-Дону, 344022, РФ

Микола МИРНИЙ, журналіст видання ZMINA, спеціально для газети «День»
Газета: 
Рубрика: