Найрідкісніша мужність - це мужність думки
Анатоль Франс - французький прозаїк, літературний критик

ДЕРЕВО МИРУ I ДЕМОКРАТIЇ

22 серпня, 2003 - 00:00

Кожного року напередодні Дня Незалежності думками ми повертаємося в серпень 1991-го. У телестудіях і на сторінках газет проводяться зустрічі з відомими політиками, з яких дізнаєшся щось нове або осмислюєш відоме. Залишилися в минулому розмови про те, що незалежність несподівано звалилася з неба, що вона кров’ю не оплачена і даром дісталася. Колись одні політики намагалися дотепно довести, що нам допоміг московський ДКНС (ГКЧП), а інші вважали, що Україна стала вільною завдяки перемозі США у військово-економічному змаганні з СРСР. Але в таких випадках завжди знаходилися люди, які навіть у скрутні часи нагадували всім, що це наша воля і наша перемога.

Як і кожне явище, Українська Незалежність йшла поряд із сприятливими факторами, зокрема «російським» та «американським». Проте це був лише супровід Королеви, послугами якого вона вповні користувалася для добра своїх підданих. А батьки Королеви — з давнього роду українського.

Погляд на серпень 1991 го краще спрямовуватикрізь призму історії одвічної боротьби українського народу за свою незалежність. Тоді цей погляд буде і глибоким, і об’єктивним. Багато поколінь українців проливали кров, віддали життя за волю України, тому державна незалежність у 1991 році не впала з неба. Якщо вона і «з неба», то з його мирної, чистої блакиті та із сонячного світла, як і кольори нашого прапору. Прийнявши 24 серпня «Акт про державну незалежність України», депутати Верховної Ради зробили велику справу, а після референдуму 1 грудня могли зробити ще одну — невеличку: подарувати народу День Незалежності. Ні, це не ревізія святкової дати, а спроба змістити акцент у бік сутності нашої незалежності, її унікальності, яка проявилася саме 1 грудня безкровним, демократичним шляхом референдуму, коли безумовна більшість українського народу сказала «Так!» державі Україна.

Завдяки референдуму Україну визнав увесь світ. Без нього імперські зазіхання Росії стосовно нашої країни були б набагато агресивнішими й становили б загрозу насильницького повалення української держави. Цікавим був і період, що передував референдуму. Незважаючи на гостру політичну боротьбу за пост президента країни, суспільство об’єдналося навколо ідеї державного суверенітету України. Всі кандидати в президенти закликали людей взяти участь у референдумі й самим вирішити свою долю. Аналізуючи події 23 — 24 серпня 1991 року, можна дійти висновку, що Українська Незалежність, що пульсує в ритмі годин і хвилин, є ширшим поняттям як за змістом, так і у часі. Її коріння сягає в глибочінь століть, а верховіття дерева вільно розпросталося під сонцем 1 грудня. Співпереживаючи постраждалим від кривавих конфліктів, що відбуваються у світі, українці цінують благо шляху мирного врегулювання та компромісів. Українська Незалежність — це дерево миру і демократії.

З Днем Незалежності!

Галина АЛЕКСАНДРОВА, Маріуполь
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

comments powered by HyperComments