Це ж велика дурість — хотіти говорити, а не хотіти бути зрозумілим.
Феофан (Єлеазар) Прокопович, український богослов, письменник, поет, математик, філософ

«Діти війни» у сучасних реаліях

Про хиби законодавства щодо постраждалих на Донбасі неповнолітніх
23 лютого, 2018 - 11:35

Нещодавно громадськість запропонувала, щоб дітей-переселенців, дітей, які були в полоні, а також дітей військовослужбовців і волонтерів, які працюють в зоні АТО, автоматично визнавали постраждалими від війни.

За даними Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), від військового конфлікту на Донбасі постраждало 580 тисяч дітей, при цьому статус дитини війни у 2017 році отримало всього шестеро осіб. Українські фахівці переконані, що це є грубим порушенням прав дітей, і пропонують внести зміни до законодавства, які дозволять спростити процедуру надання такого статусу. Крім іншого, це узгодить українське законодавче поле з міжнародними стандартами.

Основна причина того, що дітям не надають статусу постраждалого від військового конфлікту,     — бюрократична тяганина. Так, батьки мають довести, що дитина постраждала, а це повторно травмує як дитину, так і її рідних.

«ТРЕБА РОЗПОВІДАТИ ВСЕ ЗНОВУ Й ЗНОВУ»

Олена з Луганщини не може говорити без сліз: у 2014 році осколком снаряда поранило її сина. Вона з чоловіком та ще однією дитиною переїхала в Київ, родина довго лікувала сина, він переніс кілька операцій, процес ще не закінчений. Торік Олена висловила бажання, щоб син отримав статус «дитини війни». Згідно з Постановою Кабінету Міністрів №268 «Про затвердження Порядку надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів», затвердженою у 2017 році, звернулася в поліцію.

«Сьогодні єдина можливість отримати статус дитини, постраждалої від конфлікту, — це відкрити кримінальне провадження про вчинення злочину проти неї. Необхідно надати багато документів, медичних довідок, треба знову і знову все розповідати, — продовжує Олена ЗІНКОВСЬКА. — Все це довго, дуже вимучує фізично і морально. І лише після того, як в поліції назбирають досить доказів, вони можуть передати справу до прокуратури. Було дуже важко: оскільки чоловік працює, мені довелося брати дітей із собою в поліцію. Це тривало кілька місяців, і зрештою я не витримала — припинила».

В Україні процедура надання дитині статусу постраждалої від конфлікту займає від двох до шести місяців. Експерти додають, що недоліки чинної постанови призводять до невиконання Закону України «Про охорону дитинства», порушують зобов’язання України у сфері міжнародного гуманітарного права та гарантій Конвенції ООН про права дитини.

«Ми пропонуємо спростити процедуру надання такого статусу, виключивши залежність його надання від наявності кримінальної справи, — коментує Олександра МАГУРОВА, радник із питань ВПО Мінсоцполітики у Київській області. — Просто необхідно визнати факт, що діти дійсно отримали травму (не обов’язково фізичну, може йтися і про психологічну. — Авт.), перебуваючи під час збройного конфлікту на Донбасі, і це не потребує доведення та є загальновідомим. Так само, як це прописано в Законі України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Також статус постраждалих від війни мають отримати діти військовослужбовців, які загинули чи були поранені в зоні проведення бойових дій, та діти полонених — як військових, так і цивільних, — а також діти волонтерів».

БЕЗ ФІНАНСОВОЇ ДОПОМОГИ ДЕРЖАВИ        

Запропоновані зміни суттєво спростять процедуру. Крім того, визнають постраждалими усіх дітей, які перебували чи перебувають у зоні проведення АТО. Для цього слід буде лише надати соціальній службі мінімальний пакет документів: свідоцтво про народження, документи батьків і довідку ВПО.

«Для України, яка ставить перед собою стратегічні цілі розвивати ринок соціальних послуг, сьогодні вкрай важливо оцінити реальну кількість постраждалих дітей. ЮНІСЕФ нарахував 580 тисяч, але в українському законодавстві вони не відображені — нинішня процедура унеможливлює це. Тому немає можливості вирахувати, яку допомогу та якій кількості дітей може надати держава, — зазначає Дар’я КАСЬЯНОВА, директор з розвитку програм СОС «Дитячі містечка». — Виявивши цих дітей, їх треба буде групувати: хто отримав фізичні травми, хто — психологічні, є діти, які були викрадені, перебували в полоні. Усі вони травмовані, і ми маємо думати, як їм допомогти. Обсяг роботи величезний».

Постраждалі діти мають право на певний перелік реабілітаційних послуг. Зокрема, діти, які живуть на лінії розмежування, а у п’ятикілометровій зоні від цієї лінії таких 19 тисяч. Наразі про грошову допомогу не йдеться. Розробники змін до постанови уряду спеціально не ініціювали цю норму, щоб зменшити спротив. Також сьогодні статус дитини, яка постраждала від збройного конфлікту, не передбачає жодних фінансових зобов’язань з боку держави.

«Через війну можна отримати фізичну, сексуальну травму в результаті полону, поранення тощо. Сама постанова №268 нагадує кримінальний кодекс — всі види насильства виписані як дія насильства. Тобто коли хтось вчинив якісь дії. Ми ж наполягаємо на тому, що всі види насилля варто виписати не через дії агресора, а через страждання, — акцентує співголова Всеукраїнської громадської організації «Служба захисту дітей» Людмила ВОЛИНЕЦЬ. — Адже в певних діях може не бути складу злочину, але ми отримуємо дитину, яка пережила сексуальне розбещення, дитину, в яку ніхто не стріляв, але вона постраждала від обстрілів. Це надзвичайно важливо, і ми будемо на цьому наполягати. Батьки не повинні доводити, що їхня дитина постраждала. Обов’язок держави — захистити її».

Ініціатори змін до постанови №268 наголошують, що основна мета спрощення процедури надання дитині статусу постраждалої від військового конфлікту, — дізнатися реальну кількість постраждалих дітей, кількість тих, хто загинув. Також необхідно створювати реальні механізми захисту прав «дітей війни», розробляти державні й регіональні програми допомоги та реабілітації.

Оксана МИКОЛЮК, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ