Всяка денаціоналізація зводиться до поганого виховання, до моральної недуги...
Олександр Потебня, видатний український мовознавець, філософ, фольклорист, етнограф

Донбас уявний, символічний та реальний

Київські художниці Ірена Тищенко і Тетяна Павлюк презентували у Соледарі арт-проєкт у рамках резиденції «Заземлення»
11 лютого, 2021 - 20:01
ФОТО НАДАНО ПЛАТФОРМОЮ КУЛЬТУРНИХ ІНІЦІАТИВ ІЗОЛЯЦІЯ

9 лютого у Соледарі зібралися старшокласники та першокурсники місцевого професійно-технічного коледжу. Вони прийшли на зустріч із мистецьким дуетом з Києва — Іреною Тищенко і Тетяною Павлюк. Художниці презентували відеороботу та інсталяцію, створені в рамках арт-резиденції «Заземлення».

Резиденцію для митців ініціювала платформа культурних ініціатив ІЗОЛЯЦІЯ, яка в 2020 році повернулася на Донбас, у Соледар. Мета проєкту — привернути увагу до екологічних і соціальних проблем у регіоні, спровокованих людською діяльністю. Творчих обмежень для учасників немає. Єдина вимога: проєкт має відповідати темі резиденції — антропоцен, тобто, вплив людини на довкілля. Митці тиждень живуть у Соледарі, досліджують тутешнє життя, спілкуються з місцевими жителями. По завершенню резиденції презентують свої арт-об’єкти та проєкти, які залишаються у місті.

«Коли ми заповнювали заявку на резиденцію «Заземлення», ми думали над тим, з якими матеріалами можемо працювати, але не знали остаточно, якою саме буде наша інсталяція. Специфіка резиденцій така, що спочатку художник занурюється у місцевий контекст, а потім видає результат. Тобто результат є непередбачуваним», — розповідає учасниця арт-резиденції «Заземлення» Тетяна Павлюк.

Художниці одразу вирішили, що їхній проєкт складатиметься з тексту, відео та інсталяції. І що він ґрунтуватиметься на взаємодії трьох сил: людини, природних ресурсів і часу.

«Матеріал, що візуалізує людство — штучна кров, час — це вода, а сіль уособлює природу, яку людина споконвіку використовувала як засіб покращення власного життя», — пояснюють Тетяна Павлюк та Ірена Тищенко.

Вже під час резиденції вони вирішували, як саме поєднати ці компоненти в інсталяції. Завершити її художницям допомогла молодь, присутня на презентації.

«Ми не звикли працювати з підлітками, але, на наш подив, вони доволі відкрито сприйняли все, що ми їм розповідали. Вони мають власну думку про те, що таке сучасне мистецтво, — розповідає Тетяна Павлюк. — Ми мали додати до інсталяції останній компонент — штучну кров, але не могли вирішити, як саме її задіяти. Тож запропонували підліткам зробити це під час презентації. І вони зробили це так, що ми би краще не зробили».

Важливою частиною проєкту стала і робота над відеоартом. Щоб остаточно сформувати концепцію відео, учасниці резиденції разом із менеджером проєкту «Заземлення», краєзнавцем Михайлом Кулішовим відвідували різні місця, де вплив людини на середовище є особливо помітним, серед них — занедбані промислові об’єкти, гіпсові відвали, карстові пустоти тощо. З собою художниці взяли п’ять метрів червоної тканини, яку «вписували» в ці пейзажі як символ людського впливу на довкілля.

«Червону тканину ми обрали, бо, на нашу думку, це вдалий візуальний акцент. У контексті нашого відео червона тканина символізує антропогенний фактор, а взагалі вона може символізувати що завгодно — кожен може наділити її якимось своїм значенням. Це потужний символ», —  розповідають художниці.

Зараз Ірена і Тетяна працюють над останньою складовою свого проєкту — текстом.

«Наш текст буде про Донбас уявний, символічний та реальний. Передусім, нам треба було отримати якийсь реальний досвід спілкування з місцевими, побачити ці місця. Це буде есей, який ми плануємо розмістити у вільному доступі», — розповідає Тетяна Павлюк.

Художниці говорять, що участь у резиденції дала їм змогу переосмислити своє бачення Донбасу, розвінчати стереотипи та глибше зануритися в тутешнє життя.

«Ми зрозуміли, що нічого не знали про Донбас. Під час резиденції ми спілкувалися з місцевими жителями, відвідували магазини, різні заклади, спостерігали за життям тут, — розповідає Тетяна Павлюк. — Ми побачили, що життя на Донбасі є, незважаючи на війну».

За словами резиденток, сучасне мистецтво в маленьких містах відіграє іншу, але не менш важливу роль, ніж у великих.

«Люди відкривають для себе сучасне мистецтво, й воно формує потребу в ньому. Бо не можна відчувати потребу в тому, чого не знаєш, — пояснюють художниці. — Сучасне мистецтво в маленьких містах може бути корисним не тільки як щось, що формує глядацький досвід, підвищує надивленість і культурний рівень, а й просто як прецедент для більшого спілкування людей, для формування спільноти. Це дуже важливо».

Нагадаємо, платформа культурних ініціатив ІЗОЛЯЦІЯ виїхала з Донецька у 2014 році. Спочатку культурний фонд розмістився у Києві, але влітку 2020-го повернувся на Донбас, у місто Соледар. Резиденція для митців «Заземлення», яка триватиме до серпня, стала першим масштабним проєктом фонду на новому місці.

Марія СЕМЕНЧЕНКО
Газета: 
Рубрика: