Коли людина не встане з колін, то вона не далеко зможе пройти.
Іван Драч, український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч

Експонати у вогні

На що мають звернути увагу музейні заклади після пожежі в пирогівському скансені?
8 червня, 2017 - 11:39
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

У Національного музею народної архітектури та побуту України чергова втрата — від вогню зайнялася унікальна хатинка, яка відтворювала побут Лемківщини та Бойківщини. Пожежа сталася під час кінозйомки. Як повідомляє Державна служба з надзвичайних ситуацій, причина загорання наразі встановлюється. Імовірно, це сталося через займання освітлювальної техніки знімальної групи.

«На експозиції «Карпати» під час зйомок телевізійного серіалу «Країна У» внаслідок необережного поводження знімальної групи зі світлотехнічними приладами сталося займання начиння одноповерхового дерев’яного будинку, збудованого наприкінці XIX — на початку ХХ століття, і полум’я швидко перекинулося на солом’яний дах, — пояснює адміністрація музею на своєму сайті. — Комісія музею проводить попередні слідчі дії, а також розробляє план конкретних заходів, спрямованих на ліквідацію наслідків пожежі. Уже розпочалися роботи з відновлення пошкодженої  будівлі».

Кінознімальна група обіцяє зі свого боку допомогти з відновленням унікального експонату. На жаль, уже не вперше в музеї під відкритим небом хатинки опиняються у вогні. Громадські активісти, котрі переймаються долею музею-скансену, вважають, що часті пожежі — це спланована тактика тих, хто зазіхає на музейну територію. Та попри це, заклад повинен оберігати експонати, а дозволяючи зйомки чи інші заходи, посилювати техніку безпеки. Чому наявні інструкції не працюють, і як уберегти інші музеї від нещасних випадків, «День» з’ясовував разом з експертами.

СИСТЕМА ЗАХИСТУ ДАЄ ЗБІЙ

Голова Всеукраїнської асоціації музеїв Сергій КРОЛЕВЕЦЬ пригадує, як свого часу працював у пирогівському музеї під відкритим небом, тоді там діяв окремий пожежний підрозділ, постійно працювали дві пожежні машини і проводилася протипожежна обробка експонатів. Оскільки зараз на все це бракує коштів, є невтішні наслідки.

«На цю ситуацію потрібно звертати увагу всьому суспільству, — додає Сергій Кролевець. — І не шукати винних, а будувати іншу систему відносин у музеї. Хіба не можна забезпечити відеоспостереження за всіма об’єктами або протипожежну сигналізацію? Питання техніки безпеки надважливі, вони не можуть бути однаковими для всіх типів музеїв, бо є музеї уразливі, а є більш стійкі. Музей у Пирогові надзвичайно уразливий до вогню, оскільки він дерев’яний, тобто зроблений із матеріалів, які швидко горять. І тут питання не в тому, хто персонально за це відповідає, а в тому, що наявна система не захищає музею. Тобто щось у музеї працює неправильно, система, яка там склалася, дає збій, пожежі часто трапляються, були звинувачення в підпалах, і це мало політичне забарвлення. Але з року в рік кілька експонатів згорає. Це об’єкти, аналогів яким більше немає. Ось ця лемківська хата втрачена назавжди».

НЕВИПРАВДАНІ РИЗИКИ

На думку члена Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Миколи ПАРХОМЕНКА, провина на трагедії в Пирогові лежить не лише на дирекції, яка узгоджувала кінозйомки в унікальному експонаті, а й на Міністерстві культури, яке не хоче брати на себе відповідальність за подібні ситуації.

«У громадськості було багато нарікань до дирекції музеї в Пирогові, але Міністерство культури, запровадивши конкурсну систему відбору керівників закладів культури, просто самоусунулося від відповідальності, приходять люди, які не здатні забезпечити роботу музейного закладу, — вважає Микола Пархоменко. — У багатьох музеях директори не відповідають посаді, яку вони обіймають. За подібні порушення їх можна було б звільнити, але Мінкультури цього не робить, посилаючись на конкурсний відбір. У цьому музеї мають бути особливі заходи безпеки та інше фінансування. Останні 20 років практично не було грошей на реставрацію з бюджету, музей має ті кошти, які сам заробить, і звичайно, музей намагається заробити якусь копійку за рахунок надання об’єктів в оренду, проведення масових заходів. Але знімати в експонатах ігрові чи навіть документальні сюжети — небезпечно й невиправдано. Скажімо, такий заклад, як Національний Києво-Печерський заповідник, добре забезпечений, оскільки це центральний культурний центр. Мінкультури має звертати увагу на ці речі й віддавати перевагу тим об’єктам, які найперше потребують фінансування».

«МУЗЕЙ ПОТРЕБУЄ ЛЮДЕЙ»

Музеям, які працюють у закритих приміщеннях, значно легше контролювати свою роботу і дотримуватись правил безпеки. Скажімо, той же музей-скансен має велике фондосховище у приміщенні, де працює Українське товариство з охорони пам’яток історії та культури (вулиця Лаврська, 9, корпус 19). За словами Миколи Пархоменка, це одне з найсучасніших фондосховищ в Україні. Та не має значення, чи є дах над музеєм, які заходи в ньому проводяться, як далеко він розташований від пожежних частин, це все не рятує, якщо має місце недбалість та недобросовісне виконання своїх обов’язків.

Приміром, у Європі весілля чи кінозйомки у приміщенні музею нікого не дивують, це поширена практика та майже норма музейного життя. Як розповіла член ICOMOS (Міжнародної ради з охорони пам’яток та історичних місць) і координаційної ради громадської організації «Громада Андріївського узвозу» Ольга РУТКОВСЬКА, Музей ужиткового мистецтва в Будапешті теж заробляє на життя, здаючи приміщення в оренду під кінозйомки чи різні урочисті події, у цьому не бачать нічого протиправного.

«Дім мистецтв у Мюнхені ночами проводить пивні паті, це коштує шалених коштів, і люди відвідують цей паб. Сьогодні музей не може бути храмом мистецтва, на який можна тільки молитися, музей потребує людей, щоб люди йшли на виставку, необхідно їх туди залучати, — додає пані Ольга. — Звісно, таким подіям передують серйозні заходи щодо безпеки та відповідальності. Коли навіть наша спільнота організовує якийсь мітинг чи пікет, завжди пишемо заяви, у яких зазначаємо відповідальних осіб за безпеку, за благоустрій тощо».

Пожежа в Пирогові — як маячок для директорів усіх музейних закладів, щоб перевірити власну пожежну службу, сигналізацію та охорону. Експерти радять музеям знайти ресурси і провести навчання на випадок надзвичайних ситуацій. Колись такі семінари відбувалися в Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара», але організатором було не Міністерство культури, а дирекція музейного закладу.

Інна ЛИХОВИД, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ